Печать вічного спротиву і трансформація демократії

Кажуть, що людина, у своїй основі, від народження й до самої смерті залишається одночасно творінням, винаходом та інструментом створеної нею ж культури.

Проте, зазначимо, всі висловлювання та роздуми про людину, всі визначення «людського» та всі концепти антропології не здатні вичерпно охопити поняття «людина», як щось завершене, реалізоване і суспільно означене. Людина має щасливу здатність постійно вислизати за межі будь-яких дискурсивних означень. У цьому «вічному вислизанні» — найбільша наша надія у протистоянні владі.

Влада не може (й ніколи не зможе) контролювати людину в усіх її проявах. Навіть якщо влада навчиться бачити всі зовнішні маніфестації особистості, це бачення не буде тотожним до контролю над особистістю. Людина завжди певною частиною свого буття буде за межами владного контролю. І яким малим не був би цей неконтрольований ззовні простір, його буде достатньо для створення «партизанської бази», для успішного спротиву контролюючій силі та для ефективного саботажу її контрольної програми.

Можемо припустити, що історія людства, попри всі її зовнішні  модальності, не є місцем творення «монументів необхідності». Історія є, радше, сценою для проекцій процесу боротьби особистостей з контролем. Водночас – і місцем перманентного створення та перманентного знищення суспільних цінностей.  

Форми владного зла, які домінують сьогодні, вже завтра перестануть задовольняти самих носіїв зла. Вони «через втому» зійдуть з історичної сцени зі всією своєю атрибутикою, поступившись місцем новим, вже вдосконаленим, але й водночас знову недосконалим формам здійснення влади. Наприклад, «онлайновим демократіям» Гіпермодерну або ж «проксі-народовдаддю» авторитарних режимів, що спираються на оброблені НЛП-технологіями електоральні маси.

Тут, безумовно, всі прогнози щодо «вічного вислизання» впираються у проблему трансформації демократії. З усіх сучасних політичних процесів цей здається найбільш продуктивним з точки зору деградації світу Модерну-Постмодерну та переходу домінуючого дискурсу до нових, наскрізь ризомних, моделей співіснування особистості і влади.

Якщо раніше істеблішмент (або просто правлячі верстви) пропонували суспільству певні форми демократії як моделі для укладання «суспільного договору», то тепер ця пропозиція нагадує сучасний маркетинг. Правлячі кола вивчають домінуючі настрої суспільства та «друкують» на парламентському «принтері» ту модель примарного народовладдя, яка є найбільш модною в поточному політичному сезоні.

Нагадаємо, що демократія як представницька й процедурна форма правління виникла у середовищі войовничих племен європейської півночі. Приблизно у І тис. до н.е. вона, разом з тими племенами, прийшла на береги Середземного моря (до древньої колиски світової культури), зазнала там ситуативної поразки у Пелопонеській  війні, перетворилася на ностальгійний міф про «золоту добу Афін», пережила тисячоліття панування монархій, й врешті-решт у ХХ столітті стала найрозповсюдженішим режимом здійснення влади.

За минулі століття скептики створили неозору колекцію доказів недолугості демократії.

Мартин Гайдеґґер, наприклад, писав: «Ніякий народ і ніяка «колективна доля» не спроможні звільнити індивіда від необхідності приймати самостійні рішення відносно усього того, що стосується його власної здатності бути».

А ще філософи всіх часів нагадували ентузіастам демократії, що ця форма правління є фронтально (і формально) нечутливою до всіх рівнів та форматів істинності.

Пройдисвіт і правдивий пророк мають при демократії однакове право одного виборчого голосу та рівного доступу до суспільних засобів інформації.

До демократії висувають й інші претензії:

  • її правила обмежують можливості спекулювати на національній та релігійній приналежності (себто, ставити ресентимент на позицію наріжної ідеологеми), використовувати традицію та ідентичність в якості універсального виправдання своєї нереалізованості;
  • демократія продажна, адже ніхто з багатіїв не впевнений у тому, що владу завтра не перекупить крутіший багатій;
  • демократія не дає впевненості, адже ніхто не може бути захищеним від приходу в майбутньому до влади своїх ворогів;
  • демократія не дає можливості знищити того, чий спосіб мислення та стиль життя дратують соціальних невдах;

Інтелектуальний прошарок теж має свій перелік претензій до демократії. Найсуттєвіші позиції цього переліку такі:

  • демократія надає можливість презентації «людям короткої волі», «сірим» прибічникам ресентименту, в тому числі й тим, які повторюють політичні гасла, сформульовані спекулянтами від ідеології;
  • демократія часто стає на бік більшості в тих питаннях, де більшість ніколи не мала, не має і не буде мати рації (наприклад, у сфері культурних смаків або творчих експериментів);
  • демократія формує «демократичне ком’юніті», тобто потужне лобі тих продажних коментаторів та інтелектуалів, заробітки яких напряму залежать від олігархів та трансляцій у їхніх медіа;
  • демократія породжує Експертовладдя, тобто ситуацію, в якій об’єднана корпоративними (або ж корупційними) інтересами група фахівців може достатньо довго нав’язувати своє хибне бачення ситуації у цій галузі всьому суспільству (як, скажімо, було в освітній галузі США у 1907-1960 рр.);
  • демократія дуже повільно і процедурно виправляє свої помилки, навіть очевидні.

 

Всі попередження та пророцтва демократична процедура зводить до рівня товарної пропозиції на ярмарку думок. Жодна оригінальність за доби демократії насправді не гарантує успіху. Ця оригінальність, навпаки,  є приреченою, якщо її не супроводжують медіа.

Ще більш жорстокою до оригінального і свіжого є демократія епохи Гіпермодерну з її цинічною орієнтацією на технологічні способи забезпечення свого існування. Вона базується на політичних технологіях та НЛП-методиках «розхитування-зборки», тобто на відверто технічній грі, яка передбачає здебільшого лише перевірені та примітивні засоби здійснення влади.

«Технікологічна» демократія доби Гіпермодерну може однаково успішно залучити до свого інструментарію як методологію, запозичену з ліберального канону епохи Модерну, так і засоби впливу з арсеналу феодалізму.

Але і форми спротиву стають більш технічними. Ще десять років тому технології загострення протестів й виводу з під контролю штабів так званих «кольорових революцій» здавалися ледь не найпотужнішою зброєю в арсеналі антисистемників. А тепер ми бачимо, як ці технології стають історією, перетворюються на приклади з підручників. Саме слово «революція» вже сприймається, як ярлик для технологічної архаїки.

На перший план нині висуваються складні та багатокрокові «ігри з ідентичностями», коли для вирішення навіть локального питання конструюють певну «нову ідентичність» і вже під неї будують поле вимог та маркерів. Під нові ідентичності створюють системи мемів і фреймів, розганяють психічні епідемії та виводять на арену харизматів нового типу.

«Вічне вислизання» особистості з під владного контролю тепер споріднене з протестним мистецтвом та інформаційними вибухами у соцмережах. Люди зі смартфонами потребують нових мотивацій протистояння владі. Їх вже не підняти з диванів меседжами типу «мєнти б’ють дітей». Вони хочуть бути творцями політичних перформенсів та конструкторами нових ідентичностей.

Й, врешті-решт, їм це забезпечать.

Матриця


Коментарі ()

22.04.2024
Вікторія Матіїв

Про значення Великодніх свят журналістка Фіртки поспілкувалася з отцем Миколаєм Микосовським, який служить у Василіянському монастирі УГКЦ на Ясній Горі у Гошеві.

714
10.04.2024
Тетяна Дармограй

Фіртка розповідає про головні зміни, які пропонує влада новим законопроєктом про мобілізацію.

2280
01.04.2024
Діана Струк

Про функціонування закладу, допомогу військовослужбовцям та майбутні плани, журналістка Фіртки поспілкувалася з очільником комунального закладу «Дім воїна» Миколою Крошним.

2005
26.03.2024
Вікторія Матіїв

Під час війни людина відчуває цілий спектр емоцій. Як українським родинам впоратись з такими випробуваннями — журналістка Фіртки розпитала у лікаря-психіатра, психолога та консультанта в напрямку когнітивно-поведінкової терапії Миколи Демківа.

2031
21.03.2024
Тетяна Дармограй

Що робити та куди звертатися рідним зниклих військовослужбовців,  як відбувається процес пошуку та чому не варто поширювати у соцмережах персональну інформацію зниклого, розповіла представниця Уповноваженого з питань осіб, безвісти зниклих за особливих обставин в Івано-Франківській області Наталя Пасічник.

6104 54
19.03.2024
Тіна Любчик

Комітет з питань національної безпеки, оборони та розвідки активно працює над поданими правками щодо нового законопроєкту про мобілізацію. Журналістка Фіртки поспілкувалася з політтехнологом, військовим юристом, Володимиром Бондаренком щодо актуальних питань призову.

2313 2

Нижня палата Конгресу США затвердила допомогу Україні в  сумі 61 мільярдів доларів. Всього «за» допомогу Україні проголосували 311, «проти» — 112, «утримались» — 8.

189

«Благодатний вогонь» саме за такою назвою ми знаємо церемонію, яка відбувається щорічно у Велику Суботу перед Пасхою у Єрусалимі в Храмі гробу Господнього. Здебільшого про це явище  знаємо через ЗМІ, які щорічно ведуть пряму трансляцію сходження Благодатного вогню з Єрусалимського храму.

1002

Американське видання The Washington Post 7 квітня 2024 р. опублікувало статтю під назвою «Інсайд щодо секретного плану Дональда Трампа щодо припинення українсько-російської війни».

998

Благодатний Вогонь (грец. Άγιο Φως, дослівно — Святе Світло, англ. Holy fire) — поширена у православ'ї назва вогню у Великодній церемонії виносу запалених свічок із Гробу Господнього (кувуклії) в Єрусалимському Храмі Воскресіння. 

1258
23.04.2024

Розповідаємо про корисні для серця та задоволення способи включити домашній сир у свій раціон.  

99
19.04.2024

Цього року комунальне підприємство «Франківськ Агро» запланувало засіяти на майже 200 гектарах соняшник, гречку та сою.  

486
16.04.2024

В Івано-Франківську традиційно у передвеликодній час проведуть ярмарок «Великодній кошик». Працюватиме він з першого по третє травня на площі Ринок.  

1946
22.04.2024

У Біблії немає вичерпного пояснення природи людської душі. Але вивчивши, як використовується у Святому Письмі слово «душа», ми можемо зробити певні висновки.

26373
18.04.2024

Під час моління студенти зачитували розважання, які перепліталися зі стражданнями нашого Спасителя – Ісуса Христа під час Хресної дороги та терпіннями, які проходить український народ у часі жорстокої війни.  

432
14.04.2024

Нагадаємо, цьогоріч в Івано-Франківську запланували початок зведення богослужбової каплиці блаженного священномученика Симеона Лукача.  

10346 1
08.04.2024

Є перша заповідь Божа: «Я є Господь Бог твій, нехай не буде у тебе інших богів, крім Мене».  

7890
19.04.2024

Це — історія про дорослішання хлопця Тимофія у 1990-х роках. У центрі сюжету — його стосунки із сім’єю, друзями, коханою та колишнім контррозвідником Феліксом, який служив в Афганістані.  

438
23.04.2024

Рівень довіри до інформації про події війни, яка надходить від владних органів, є невисоким.  

286
19.04.2024

Обороноздатність, безпека, підтримка воїнів, розвиток економіки та євроінтеграційні процеси – ключові питання, які обговорили під час засідання Конгресу місцевих та регіональних влад, що відбувся під головуванням Президента України Володимира Зеленського.  

446
16.04.2024

Так, серед тих, хто довіряє Президенту України, лише 15% підтримали б такі вибори, тоді як серед тих, хто не довіряє — 37%.

517
11.04.2024

Парламент остаточно ухвалив у другому читанні законопроєкт №10449 про мобілізацію і проходження військової служби.  

1451