Оксана Лозинська — яскравий приклад сильної жінки й людини, яка досягла успіху за межами рідної країни. Вона не випадково стала нашою сьогоднішньою гостею. Минулого тижня ми говорили про її книгу, а сьогодні Фіртка познайомить читачів із самою авторкою.
З Оксаною нас звела доля, коли вона шукала видавця в Україні. Багато причинно-наслідкових зв’язків зійшлося в одній точці. За рік після того, її книжка «Шлях до себе. Відверто» опинилася на полицях багатьох книгоманів й зайняла особливе місце у їх серцях. Книжка про те, як наважитись на роковий крок, який змінить життя, про труднощі й перемоги, про силу і слабкість.
Привіт. Оксано. Минулого тижня у книжковому огляді ми згадували про твою дебютну книжку "Шлях до себе. Відверто", сьогодні хотілося б ближче познайомити наших читачів з тобою. Розкажи коли, як і чому ти вирішила поїхати саме у Нідерланди та чим керувалась при виборі?
Привіт! Це було досить спонтанне рішення, з одного боку. Працюючи в управлінні міжнародного співробітництва Волинської ОДА, я дізналася про можливість навчання за кордоном за грантовою програмою нідерландського уряду. Це була магістерська програма з держуправління для молодих держслужбовців та працівників неурядових організацій. Я вирішила спробувати власні сили й вони мене не підвели!
А з іншого боку, це спонтанне рішення таки тягло за собою пів року підготовки та подачі документів на навчання. Тому спонтанність тут ще під питанням!
Що стало для тебе найбільшим шоком, а що найбільшим відкриттям?
Найбільшим шоком стала нідерландська освіта, яка кардинально відрізняється від української. Вчитися було дуже нелегко. На розуміння того, що від мене очікували, як від студентки, пішло досить багато часу. Згодом, вже почавши працювати, великим шоком стала нідерландська культура і, власне, робоча, бізнес-культура.
Ці дві речі, освіта в Нідерландах та місцева бізнес-культура стали й найбільшим і найцікавішим відкриттям! На цей момент працюю у нідерландському університеті прикладних наук вже понад 10 років. Маю можливість насолоджуватися, вдосконалювати й навіть ділитися з іншими знанням цієї культури, а також докладатися до розвитку освіти та до професійного зростання студентів, молодих європейців і не лише.
Зараз ти працюєш викладачкою, виховуєш дитину, пишеш нову книжку, займаєшся коучингом... Коли ти все встигаєш? Які твої секрети?
Секрет у правильному плануванні та балансуванні всіх цих ролей. Аби жодна не набридала і надто не втомлювала. А ще - у м‘якому відношенні до себе. Маючи таку кількість завдань і відповідальності, не може все завжди йти чи вдаватися якнайкраще. Важливо бути доброю до себе, не очікувати від себе надто багато, і іноді відкладати деякі менш важливі речі на завтра чи на наступний тиждень.
Як ти вирішила, що станеш письменницею. Розкажи про цей момент.
На сьомому році перебування в Нідерландах мені діагностували вигорання. Я залишила все, що мала (роботу, дім і все нажите), і з одним наплічником поїхала подорожувати Південно-Східною Азією. Мені хотілося спокою, тиші, ніяких обов’язків. Повернувшись з подорожі, в мене була сильна потреба поділитись усім цим досвідом за останніх сім років. Як переїхала, як вчилася та потрапила на роботу, як зростала особисто та професійно на роботі в університеті, про дуже цікаві проєкти, якими займалася, про усілякі успіхи та виклики. І як, врешті, вигоріла. Чому вигоріла, чому ми, трудоголіки, такі схильні до вигорання. Як лікувалася, що допомагало, і які уроки засвоїли завдяки усім цим досвідам. Потреба ділитися була дуже сильною. Мені хотілося убезпечити інших від такого важкого досвіду. І поділитися тим, що могло б допомогти мені уникнути цих досвідів. Тому на світ з‘явилася книга «Шлях до себе. Відверто».
Чому обрала для написання книги українську мову, а не англійську чи нідерландську?
Я дуже люблю українську. Хоч і не завжди нею думаю (найчастіше нідерландською, хоча про роботу й англійською). З одного боку, мені хотілось якимось чином віддячити моїй країні за все, що вона мені дала, включно з однією з найстильніших мов світу. З іншого, українською, бо вона одна з найпотужніших з тих, якими володію. І, якщо зовсім чесно-чесно, найлегше пишеться саме найріднішою, мовою, тією, якої навчили мама з татом.
Я іноді пишу недовгі тексти нідерландською та англійською на своїх сторінках у соцмережах. Ці тексти самі народжуються тими мовами в певні моменти. Але найлегше, якщо серцем, писати саме рідною мовою.
До речі, моя книга зараз знаходиться у перекладі на англійську.
Що ти читаєш? Які з останніх прочитаних книжок тебе вразили найбільше?
Останній рік-півтори мої книги в основному стосуються виховання діток, адже маємо з чоловіком свого первістка Андрійка, якому зараз 1.5 роки. Я дуже свідомо підійшла до цього питання, не хочу залишити таку важливу справу волі випадку чи певних автоматичних поведінкових моментів. Тому підчитую книги та матеріали про безумовне, природне батьківство (воно має різні назви англійською: unconditional, responsive, attachment parenting). Про це частково згадуватиму й у моїй другій книзі, де я порівняю різні концепції виховання саме з перспективи нашого подальшого шляху, успішних чи безуспішних життів, кар‘єр і т.п. Але про це згодом.
Книга українською, яка мене дійсно вразила за останні роки - «Хочу бути людиною» Катерини Щоткіної. І хоч видається, що книга про шлях Блаженнішого Любомира Гузара, очільника УГКЦ, насправді з неї можна багато почерпнути про Україну та нашу не дуже давню історію. Написано доступно, проникливо і цікаво, але водночас це дуже корисна і важлива книга.
Побажання українцям та читачам Фіртки
Будьте собою, вірними собі та власним цінностям. Кожен Шлях унікальний. Не втрачайте унікальності.
Довідково:
Оксана Лозинська народилася і виросла в Луцьку. Навчалася у Києві, має диплом магістра з міжнародної економіки.
З 2007 року мешкає в Нідерландах. Нині працює в Інституті комунікацій, медіа та ІТ університету Ганзе (Hanze), м. Гронінген. Викладачка та коуч студентських дослідницьких команд у проєктах зі сталого розвитку, міжнародних і міжкультурних комунікацій.
Читайте також:
