Марафон книжкових оглядів набирає обертів. Знову п'ятниця і знову цікаві книги, що мають потрапити в список must read. Читаємо, кайфуємо та обираємо собі нову улюблену книжку.
Сьогодні з вами Ірена Карпа, Оксана Лозинська, Павло Матюша, Ніл Гейман з Террі Пратчетом і…я, ваш книжковий оглядач Фіртки Остап Микитюк.
Ми починаємо.
Відкриває добірку товстенький, але неймовірно цікавий роман нашої улюбленої та епатажної Ірени Карпи — «Добрі новини з Аральського моря», який з’явився минулого літа у видавництві #Книголав.
Богдана, Хлоя, Рита і Маша — чотири центральні персонажі роману. Локація — Париж (хоча насправді не тільки він), час — докоронавірусний. Всі чотири жінки за різних обставин опиняються у столиці Франції, кожна з них в пошуках свого щастя, свого балансу і свого місця в житті. Для кожної з них це хоч і шанс на нове життя та водночас втеча. Втеча від себе. Втеча до себе.
А ще «Добрі новини…» це про надію. Відчуття, що прошиває всю книжку і втрапляє у ваше серце. За рік після виходу книжка вже продалась накладом понад 15 000 примірників. А у вас її досі немає?
Що ж, рухаємось далі й знайомимось ще з однією доброю книжкою і не просто доброю, а якоюсь певною мірою легендарною, бо написана двома титанами світової літератури — Нілом Гейманом та Террі Пратчетом. Це «Добрі передвісники» від КМ-Букс, світовий бестселер, який, між іншим, отримав дуже потужну екранізацію у формі серіалу).
Демон Кроулі та ангел Азирафаїл — давні друзяки, свого часу вони травили анекдоти біля воріт до Райського саду, кидали каміння на Содому й Гомору (але це не точно), а тепер доглядають одного малого. Ну як доглядають. Начальство кожного з них має свої плани на душу хлопчини… А вони просто виконавці, які в один момент зрозуміють, що саме він і ніхто інший має право вирішувати бути апокаліпсису чи ні. Їхня справа — виховати з малого достойного руйнівника світів).
«Добрі передвісники» не тільки приправлена тонким британським гумором, але й дуже майстерно сплітає два абсолютно різні стилі Геймана і Пратчета.
На третій сходинці дебютний роман молодого київського письменника Павла Матюші — «Кокліко», який з’явився навесні у видавництві «21». З французької мови «кокліко» означає квітка маку, у світі це символ за полеглими у війнах. Як і ця квітка роман просякнутий символізмом — про віру, надію й...
Надворі 2014 рік. В Україні війна. Молодий фінансист із європейською освітою втрачає кохану, (спойлер: вона лежить в комі) і пакує валізи до Швейцарії. У день відльоту друг дитинства пропонує йому високу посаду в Адміністрації Президента… Рішення, яке він прийме — повністю змінить не тільки його життя, але і його свідомість. Книжка Павла Матюші це естетичний коктейль з патріотизму та космополітизму, дружби та ворожнечі, любові й самотності, віри та мрій…
А завершує сьогоднішню добірку потужний нон-фікшн «Шлях до себе. Відверто» від нідерландсько-української письменниці та коуча — Оксани Лозинської.
Свого часу авторка наважилась переїхати на навчання з України до Нідерландів. Зазвичай всі думають, що еміграція в іншу країну це просто і безтурботно, та ніхто не задумується про стрес який насправді приносить інтеграція у нову країну і про шок, який чекає новоспеченого космополіта. У книжці «Шлях до себе» Оксана Лозинська описує свій досвід від А до Я: навчання і викладання в голландських вишах, про систему нідерландської вищої освіти та проєктно-дослідницьку діяльність, про культурний шок, про емоційне вигорання як діагноз та його лікування в Нідерландах, про медитацію і її вплив на самопочуття людини, про занурення в нідерландську мову і культуру.
До речі, авторка обіцяє продовження «Шляху» вже зовсім скоро.
