Три роки тому мене було призначено на посаду директора філармонії за результатами конкурсу, на який я подав свою програму розвитку на 5 років. Пропрацювавши три, згідно контракту, багато чого вдалось втілити в життя. Дещо могло відбутись, але потребувало більше часу. Та зараз не про те.
Відверто кажучи, було бажання просто плюнути на все це і на завжди піти з роботи у державному секторі, тим більше, що цікаві пропозиції почали надходити вже та і власних ідей не бракує.
Зупинило одне: така величезна підтримка громади, журналістів, зовсім сторонніх, не знайомих або мало знайомих мені людей.
Одні підтримують мене, бо не байдужі до музики і мистецтва, ходять тривалий час у філармонію і бачать явний прогрес і ріст цієї установи. Глядача не обдуриш. Він приходить, сідає в залі і йому або подобається, або – ні.
Інші висловили свою підтримку тому, що на моєму прикладі побачили свавілля влади і діючої системи, побачили, що ні Майдан ні Війна нічого не змінили, і далі відбувається «рішалово» і протягування «своїх», «ручних», «угодних». Філармонія, звісно, ласий шматок для декого, особливо напередодні виборів. Це не тільки публічна платформа з залою на 400 осіб, але й спосіб через «свою», підконтрольну людину на посаді директора чинити різноманітні маніпуляції. Всім же сьогодні хочеться просто елементарної прозорості.
Тому прийняв рішення – буду боротися. Не за крісло директора, не за посаду, а проти свавілля влади.
Отож, по-порядку.
Термін контракту збігав, об’єктивних причин не продовжити його автоматично, (що не суперечить законодавсту і було вчинено щодо керівників інших підвідомчих установ Управління культури) не було, отож треба було їх знайти.
Тиск почався ще в жовтні-листопаді минулого року, якісь незрозумілі натяки, обвинувачення, плітки. Супроти мене було написано звернення художнім керівником філармонії Ігорем Йосиповичем Дем’янцем та головним диригентом симфонічного оркестру філармонії Віктором Івановичем Олійником. Попри те, що листи містили тільки голослівні речення, не підтверджені ні документами, ні свідками, Управління культури національностей та релігій ОДА ініціювало позапланову перевірку філармонії на основі цих звернень, хоча я був готовий без зайвих слів дати відпровідь по кожному пункту так званого «обвинувачення». Мій, начебто особистий конфлікт з цими двома людьми, переріс у професійний наклеп, добре продуманий і спланований.
10 лютого, рівно о 9.00 без жодних попереджень (ну, може це й законно) фахівці-ревізори, під головуванням заступника начальника Управління культури Василя Тимківа, прийшли у філармонію з перевіркою, котра тривала 10 днів і завершилась 20 лютого. Попри те, що таких перевірок за час моєї роботи було дві, в тому числі нас перевіряло КРУ і жодних суттєвих порушень ніхто не виявив.
Методи, якими проводилась перевірка, нагадували швидше замовні сплановані дії, шантаж і погрози. Справедливість, як відомо, має бути справедливою, а принципи – принциповими. Всіх, то всіх – а тут явна вибірковість по-наводці, так би мовити. У нас багато сумісників, а у багатьох працівників філармонії ненормований робочий день, вечірні концерти тільки починаються о 18.30, з виїздів люди взагалі повертаються посеред ночі. Часто мають ранкові концерти у садочках і школах, котрі починаються вже о 9.00 ранку. Тому, приходити і перевіряти наявність артиста на репетиції згідно графіку роботи, який затверджено з урахуванням норм українського законодавства, але аж ніяк не специфіки роботи творчого колективу, як мінімум непрофесійно і, як максимум, не людяно. Є багато деталей, якими готовий поділитися, якщо комусь цікаво – питайте, поясню. В останній день перевірки начальника відділу кадрів в буквальному, фізичному сенсі притисли до стінки – давай, говори, хто «мертві душі». А що говорити, коли їх – нема?
В результаті двоє людей потрапили до лікарні з серцем і тиском, два тижні постійного стресу позначилось на підготовці до концертних програм серед артистів, блокувалась робота адміністрації філармонії, оскільки замість того, щоб займатись своїми професійними обов’язками, люди були змушені готувати папірці і відписки на запити комісії.
А – найголовніше – було фактично зірвано і блоковано всю підготовку до ЄДИНОГО (!) в області фестивалю професійного музичного мистецтва «Прикарпатська весна», яка так на одному крилі, без належної реклами, промоції і підтримки і стартувала 6-го березня.
Повторюся – перевірка закінчилась 20 лютого. Впродовж 5-ти робочих днів, тобто не пізніше 26 лютого, ми мали отримати її результати, проте – не отримали. Я особисто неодноразово звертався до Володимира Васильовича Федорака з проханням надати їх нам, на що отримував постійні відмовки типу – добре, прийдіть завтра, аж поки 13 березня подав письмове звернення з проханням пред’явити мені таки результати перевірки.Цікаво, що моїх пояснень, ні усних ні письмових, щодо пунктів звернення вищезгаданих осіб ніхто так і не побажав розглянути.
11 березня відбулось засідання Комісії обласної ради з питань діяльності засобів масової інформації, свободи слова, культури, національного та духовного відродження, яка розглядала моє «питання». Мене на цю комісію не тільки не викликали, але й не пустили, коли я виявив бажання бути там присутнім, таким чином порушивши всі можливі громадянські права і норми, адже комісії апріорі є відкритими і на них може бути присутнім хто завгодно.
Врешті решт, існує норма трудового законодавства, згідно з якою мене мали повідомити про непродовження контракту не пізніше, ніж за 2 місяці до цього. Такого повідомлення я не отримав, навіть в результаті письмового звернення до начальника Управління культури.
17 березня мене викликали і ознайомили з наказом про звільнення у зв’язку із закінченням контракту, термін якого спливав 20 березня. На моє чергове прохання надати мені все ж таки результати перевірки, мені сказали вкотре – приходьте завтра. Так звані «результати», за якими мене звільнено на 5–ох аркушах я отримав лише 20-го березня, з припискою «витяг з довідки за результатами перевірки», хоча я просив повний текст. Зрозуміло, що це лише частина тих результатів, адже як нам всім відомо з пресконференції заступника голови ОДА з гуманітарних питань, їх там далеко не 5 сторінок. Зараз мені через третіх людей погрожують, що якщо я не припиню «підскакувати», то мене передадуть у відповідні «органи» і ті «органи» поставлять мені якусь там «печаточку», яка «попсує» мою біографію на все життя. Що мається на увазі – я, відверто кажучи, не зовсім розумію.
Наразі є призначено виконуючого обов’язки директора філармонії – вчорашнього заступника з господарської частини Володимира Володимировича Чайківського. Господарник він справді добрий, а от як даватиме раду з концертною діяльністю – побачимо. Ще не дочекавшись аби я звільнив кабінет, «нова команда» вже почала тиск на окремих працівників, зокрема молодих і талановитих, яким так хочеться розвивати свою творчість – відмінились деякі концерти, людям натякають на те, аби звільнялись самі, бо знайдуть причину і звільнять по статті.
Напередодні закінчення контракту я ініціював збори колективу філармонії. Людей у нас багато – близько 170 – артисти, адміністрація, балетна школа, технічний персонал, чимало з них сумісники, то ж зібрати їх усіх разом не просто. Хотілось просто подякувати людям за роботу. Попрощатись, чи що. Неприємно вразило, що головний диригент не відпустив на ці збори колектив симфонічного оркестру, хоча тривали вони не більше 10 хвилин і не так би вже сильно зашкодили репетиційному процесу. І, знаєте що, ніхто з оркестру не встав і не пішов зі своєї волі, хоча потім до мене поодинці підходили і казали – ну, ви ж розумієте, ви йдете, а Олійник залишається, то ж я не хочу мати потім проблеми.
Десь за два тижні моя родина очікує появи на світ третього сина... Можете собі тільки уявити, в якому стресі весь цей час перебуває моя вагітна дружина. Бруд, брехня, наклепи, плітки. Це було однією з причин, чому я не робив якихось різких рухів і рішучих кроків. Було бажання хоч трохи це все пригасити, аби вона менше хвилювалась – не дуже вдалось.
Хотів взяти паузу до народження дитини, проте, не можу більше мовчати, коли навколо стільки людей не мовчить.
Найближчими днями зустрінемось на відкритій пресконференції, де готовий відповісти на будь-які запитання.
Дякую всім і кожному за підтримку, за те, що не дозволили мені здатись.
Оголошую з усією відповідальність про свою готовність взяти участь у конкурсі, хоча й маю мало віри в його прозорість. Раз є команда прибрати в будь-який спосіб, то можу собі лише уявити, яким буде конкурсний відбір.
Надія на ВАС, громадо.
Ваш Андрій Савка.
