Ера «Зорі», яка була ледь не аутсайдером вищої ліги відійшла в історію. Багато хто може говорити про те, що «Зоря» ще у минулому сезоні покинула ешелон аутсайдерів і середняків і максимально наблизилась до сильніших світу вітчизняного футболу. Але перемоги і нічиї з «Динамо», «Дніпром», «Металістом» доводили лише непоступливість команди Вернидуба, а перемога над «Шахтарем» продемонструвала справжню революцію у колективному розумі гравців луганського клубу. І пафосу тут ніякого нема. Загартовані у єврокубкових баталіях гравці «Зорі», а особливо талановита молодь, яка відіграє ледь не ключову роль у грі команди, тепер не визнають ніяких гучних імен і грандів, і грають у свою гру проти будь-якого суперника. Футболісти відчувають впевненість у своїх силах, що дає звільняє їх розум від нав’язливих думок про статус більш іменитого суперника, і дає можливість демонструвати свої найкращі якості і таланти. Помітно, що луганці отримують задоволення на футбольному полі, хоча і проробляють величезну роботу без м’яча.
В чому сила і секрет Вернидуба? Як «Зорі» вдалось здійснити цю ментальну революцію, яку досі не змогли здійснити багато українських клубів? До речі, і не тільки середняків і аутсайдерів, а мова йде і про деяких грандів. Але зараз про колектив з Луганська. Отже, ставка в «Зорі» робиться на молодь, яку можна навчити практично всьому, поки гравці ще не сформовані і легко вчаться всьому. Важливу роль відіграють і ветерани команди, які надають впевненості молодим талантам.
Головним же у команді Вернидуб є дисципліна і командний дух. Команда живе на полі, як єдиний організм, де кожна частина виконує свої функції на максимумі можливостей. Всі гравці луганської команди завжди відпрацьовують до останнього і відчувають важливість для кінцевого результату дограти в кожному мікро-моменті. Окрім того, «Зоря» завжди грамотно втягує суперника у потрібне їй русло гри задля того, щоб продемонструвати свої найкращі якості, а які саме якості – вже залежить від суперника. «Зоря» вже відійшла від «бий-біжи» і перейшла на швидкий контроль м’яча низом з мінімальною кількістю передач між захисниками. Функція розбудови і розгону атак лежить на хавбеках. Луганці швидко переходять з оборони в атаку при позиційній грі, і чудово нападають при контргрі. І все це осмислено, технічно, з думко і розумом. З гри луганців практично випав елемент безглуздого безперервного закидання чужої штрафної зони безадресними навісами.
Як же «Зоря» обіграла «Шахтар», який не знав поразок на внутрішній арені з квітня 2014 року? Думаю, тут треба констатувати факт, що Луческу програв Вернидубу. Румунський спеціаліст програє своїм опонентам вкрай рідко, але тут мала місце поразка саме тренера, який тактично поступився своєму опоненту. «Зоря» застосувала пресинг починаючи від зі штрафного суперника і закінчуючи межами своєї карної зони. У єврокубках було завжди помітно, що футболісти «Шахтаря» сумбурно виходять з-під високого пресингу і у їх діях починається хаос, непорозуміння у командних та великий брак індивідуальних діях гравців. Саме це і використав Вернидуб у матчі з «гірниками». Оборонці «гірників», які звикли перепасовуючись з воротарем виходити з-під високого пресингу в цей раз не врахували ступінь і якість цього самого пресингу, який їм зустрічається лише єврокубкових матчах, але аж ніяк не в Україні. Певний ефект несподіванки, неготовність до цього посіяла хаос у грі біля своїх воріт.
Ще одним визначальним моментом у грі «Зорі» проти чемпіона України стала гра в центральній зоні поля. Група центрхавів «Шахтаря» була відрізана від захисників, що позбавило «гірників» можливості у звичній манері – через пас – виходити з оборони в атаку. Через своїх плеймейкерів у центрі поля. Через це бразильські креативники змушені були розійтись широко по флангах, де на них вже чекали гравці «Зорі». Всі стіночки «гірників» і намагання обігратись на короткій дистанції грамотно перекусувались луганцями.
Далі цікавіше. Отже, позбавивши «Шахтар» можливість комбінувати, створивши високу щільність, «Зоря» підштовхнула бразильських чаклунів м’яча до їх улюбленої справи – дриблінгу. Браво Вернидуб! Бразильці. Які збились до індивідуальних намагань обіграти і завдати удару потрапили у пастку. Оборонці «Зорі» прекрасно діяли на підстраховці своїх хавбеків і чудово страхували своїх партнерів по захисту під час намагань «гірників» обіграшем пролізти у карну зону луганців. Було яскраво помітно, що гравці «Зорі» просто читали дриблінг суперників і чудово вивчили манеру гри бразильців.
Гра на останньому рубежі – окремий пункт. Центрбеки «Зорі» показали майстер клас у взаєморозумінні і надійності гри на даній позиції. Вернидуб-молодший і Пилявський знімали увесь верх, нейтралізували практично всі флангові простріли, коли час від часу провалювались крайні оборонці і виключили з гри Адріано і Гладкого, у яких на двох за 90 з лишком хвилин був один гольовий момент на двох.
Отже, «Зоря» змусила «Шахтар» грати у те, що «гірники» не вміють і ніколи не практикували – лише суто флангові простріли та верхові подачі в боротьбу.
Дуже добре рухалась команда Вернидуба. Було чітко видно, що після того, як гравці створюють велику щільність на своїй половині при масованих атаках суперника, луганські футболісти стрімко розлітаються по позиціях і виходять вперед, починаючи пресинг оборонців аби не дати тим підібрати м’яч і розпочати другу хвилю атаки. Схема гри команди Вернидуба була дуже варіативною: то 4-2-3-1, то 4-4-2, то 4-3-3. В залежності від ситуації команда грамотно перебудовувалась і виконувала саме ті задачі, які вимагала від них та чи інша схема.
В підсумку скажу, що «Зоря» може посісти місце «Металіста», який нині перебуває у стадії напіврозпаду. Відчувши смак єврокубків і перемоги над чемпіоном луганську команду вже важко буде чимось налякати, адже смак перемоги викликає нестримну жагу до ще більших успіхів, що набагато сильніше за дію будь-якого наркотика. Одержима перемогами «Зоря» під орудою Вернидуба розпочинає писати нову сторінку в історії клубу. Нова ера «Зорі» і частково українського футболу взяла свій початок, адже у складі луганського клубу грає майбутнє футболу України.
Марк Копич, Футбол 24
