Місто Івано-Франківськ на протязі 351-го року пережило 5 масштабних катастроф, з яких остання найгірша

 

Станіславів на поштівках початку ХХ сторіччя є тим ідеальним містом, яке я покохав і намагаюся досі поміж архітектурних покручів нинішнього Івано-Франківська розгледіти ті любі оку та серцю фрагменти старого міста - пише у своєму блозі відомий громадський діяч міста Івано-Франківська Андрій Микитин.
 
На початку 90-тих я щонеділі ганяв в клуб філателістів, щоб полюбуватися старими листівками, оскільки купити їх не було змоги (коштували тоді вони від 7-10 доларів). Тепер же милуюся тим містом в альбомі, виданому нещодавно на основі колекції поштівок пана З.Жеребецького, де здається зібрані всі види Станіславова, що друкувалися до другої світової війни.
 
Наше місто на протязі 351-року пережило 5 масштабних катастроф*, коли відбулися суттєві руйнації міського середовища – його ДУШІ.
 

Закоханий в місто, якого вже не буде ніколи


Трагедія Перша – Мармулядова пожежа
 
Пожежа, що сталася після того, як на вулиці Липовій щасливе подружжя варило на подвір’ї повидло із сливок, увійшла в аннали пожежної історіографії світу(!). Тоді наслідки «мармуляди» через шалені пориви вітру спричинили до руйнації половини міста – згоріла до тла вся дерев’яна забудова в т.ч. й перша ратуша. Проте, ця катастрофа частково навіть посприяла розвитку міста, що почало будувати кам’яниці.


 
Трагедія Друга – руйнація Станиславівської фортеці
 
Неприступна Станиславівська фортеця, з якої й почалося власне місто, була зруйнована не в бою, але мирно й акуратно розібрана австрійською владою згідно з договором про ненапад, підписаний з Російською Імперією. Те, що могло нині бути перлиною, перетворилося на кавальчик фортечного бастіону, який чудом вдалося зберегти.

Закоханий в місто, якого вже не буде ніколи


Трагедія Третя – Російсько-австрійський фронт
 
Розібравши фортецю в угоду завжди «мирній» Росії, в час першої світової війни Станіславів сам стає… лінією фронту(!). Австрійський гарнізон засів у передмісті, а російські гармати «поливали» місто снарядами з-за Бистриці Надвірнянської. Цікаво, що військовий гарнізон взагалі не постраждав, але пів  міста тоді впало руїною. Зруйновано було унікальні архітектурні шедеври Галичини: Станіславівську Ратушу, палац Гартенбергів, театр (на місці нинішньої філармонії), квартал трьох єврейських синагог на площі Міцкевича (на місці сквера позаду медуніверситету). Також було знищено лінійну забудову навпроти катедрального собору, на місці банку «Прикарпаття», на роздоріжжі вулиці Бельведерської з обох сторін. Розбомбили тоді також весь квартал (!) Кратерівку (на місці нинішнього фонтану на Вічевому Майдані). Втрати тої трагедії так і не були відновлені – польська влада відбудувала частково всі ті квартали в новому на той час архітектурному стилі – конструктивізмі, в т.ч. міську ратушу, пошту та театр.


Закоханий в місто, якого вже не буде ніколи


Трагедія четверта – німецька окупація 
 
Німці чомусь взялися були докорінно змінити обличчя міста, руйнувавши цілі квартали. Так було знищено єврейський квартал напроти ратуші, цілий квартал перед залізничним вокзалом, де нині гостей міста стрічає совітська хрущоба. А ще фашисти підірвали найбільшу й найкрасивішу в Галичині синагогу в мавританському стилі (на місці універсаму на вул. Дністровській). Зруйновано було десятки інших менших синагог та єврейських будинків. Ліквідовано цілі квартали (разом з мешканцями) в єврейському гетто (в межах вул. Бельведерської та Короля Данила). Планувалося також зруйнування відбудованої міської ратуші, що збереглася також чудом до наших часів.


Закоханий в місто, якого вже не буде ніколи


Трагедія п’ята і найбільша – ґаздування нашої української влади після 1991 року
 
Як не дивно в радянський час не так багато було зруйновано, за винятком кількох будинків, що розвалилися від часу. Совіти, щоправда, змінили історичну назву міста з Станіслава на Івано-Франківськ, і побудували на місці старих одноповерхових будівель та садів архітектурну потвору «білий дім».
 
А ось вже наша рідна влада, що завше представляє собою потворний гібрид комуно-нацоналістів, вбила осиновий кіл в серце того міста, в яке я любив і якого вже ніколи не буде.
 
Руйнації останніх 20-років не можливо описати в одній статті, так само як і того гніву, який я та інші патріоти міста відчувають по відношенню до цих новітніх варварів та невігласів.
 
Найперше, було зруйновано ряд будинків на Сотці і збудовано архітектурні бетонні потвори, що не відповідають жодному архітектурному стилю. Зруйновано ринкову площу з трьох (!!!) сторін довкола ратуші такими  ж будинками без стилю, причому різної поверховості.
 
Зруйновано австрійські військові казарми напроти «білого дому». Доруйновується знаменитий австрійській військовий гарнізон в районі вулиць Чорновола та Національної Гвардії.
 
Зруйновано парк Шевченка, особливо ж його західну частину, яку нещадно вирубали на початку 90-тих перед міським озером.


Закоханий в місто, якого вже не буде ніколи


Прибудови, добудови, надбудови, вставки та «зашклені балькони» остаточно зруйнували автентичну архітектурну ауру міста, перетворивши його на посміховище в стилі «шанхай-20 век». 
 
За роки незалежності в місті споруджено десятки церков та каплиць, кожна з яких є архітектурною потворою в псевдо візантійському стилі, і –жодної (!) церкви в галицькому міському архітектурному стилі.
 
Більше того, все  місто захарастили сумнівними** пам’ятниками та малими архітектурними формами, що пасують зазвичай на цвинтарі та в місцях скорботи.
 
Сумно відомий фонтан на Вічевому майдані, остаточно зруйнував пластику площі, виконаної в стилі раннього конструктивізму.
 
Прибудови та ґанки  до ресторанів та крамниць спотворили всі(!) центральні міські вулиці й навіть подекуди ліквідували тротуари та хідники.
 
Вулиці Дністровська, Тичини, Василіянок, Січових Стільців, Гаркуші, Грушевського, Франка, Незалежності забудовані лінійним рядом скло-бетоних потвор без будь якого уявлення про архітектуру та стиль. Так само забудований цілий район в центральній частині міста (в продовження вулиці Пилипа Орлика).
 
Та найгірше - старі австрійські будинки руйнують вщент і навіть їм в цьому потрохи «допомагають» наші «ґазди». Кілька тижнів тому розвалили дім на Січових Стрільців. На «черзі» ще десятки будинків. Зрозуміло, що на їх місці виростуть чергові архітектурні монстри необмеженої поверховості. 


Закоханий в місто, якого вже не буде ніколи


Отож, завдані містові втрати – НЕЗВОРОТНІ. Навряд чи колись вдасться вже повернути Станіславів до того первісного стилю ренесансу, в якому він був збудований. Нам же залишаються тільки романтичні картинки на старих вицвілих листівках...
 
А може прийде ще такий час, коли хтось з дуже великих і дуже багатих патріотів міста таки відбудує його в первісному стані?.. Щоправда вже хіба на іншому - ПОРОЖНЬОМУ місці. Може навіть і не в Україні. Але якщо б воно таке чудо сталося, то я б негайно переселився в то місто, а навіть би й в Австралію чи в Нову Зеландію: жити ж бо в нашому місті-покручі, якому нині виповнюється 350 років, стає не тільки гидко, але й духовно небезпечно. До наступного ювілею – 400-річчя вже взагалі нічого «доброго старого» не залишиться.


Острів Галичина


08.05.2013 2020 5
Коментарі (5)

абисможили семен 2013.05.08, 11:07
може ще раз назву змінити- Рагуль-город чи Вуйко-сіті?можливі варіанти
Щукар 2013.05.08, 19:09
Мене найбільше в цьому всьому вбило замазування цементом та гіпсом обличь ангелів на польских будівлях.Ось гляньте,начебто солідний банк Аваль на Сотці,гарна будівля,але замісь цих обличь щось схоже на пам'ятники страусиним яйцям.Несолідно для такого банку.Якщо всередині вокзалу ще збереглося кілька таких витворів мистецтва,то зовні сучасні варвари все позамазюкували бетоном.І не тільки там...
Роман С 2013.05.08, 22:26
Мені здається, що автор статті надмірно захоплюється цісарським періодом. Насправді той старий Станиславів був зовсім не ідеальним містом. Тут жило мало українців і вони не формували міське середовище. Будучи периферією Австро-Угорщини, він залишився периферією Другої Речі Посполитої, був периферією УРСР/СРСР та, нажаль, залишається периферією України. Колишня дерев'яна забудова колишнього міста - це свідчення бідності і недостатнього розвитку. Погоджуючись з автором щодо кічевого стилю багатьох сучасних споруд, слід все ж зазначити, що місто зростає вгору і вшир, бо мусить зростати у недостатньо урбанізованому просторі Івано-Франківщини. Можливо сучасний стиль в майбутньому визнаватиметься за унікальний неповторний. Неможливо зберегти старий Станіслав як недоторканий музей, бо це скоріше стан стагнації. В музеях не живуть, там вештаються іноземні туристи, як це відбувається із законсервованим центром Львова чи Кам'янця-Подільського.
Олег 2013.05.08, 23:23
Згідний із "Романом С". Хоч автор і зазначив події, що спричинилися до змін обличчя нашого міста, але така вже вона - історія. І якщо перші 4 так звані катастрофи тільки руйнували щось, то принаймні остання щось створює. Нехай і не завжди доречне. Смішно було б сподіватися, що на місці якогось зруйнованого старого будинку зведуть будівлю в старовинному стилі, адже це непросто та й дорого дуже. Може, були б у міста гроші - так би й робилося. Але так не робиться майже ніде. Навіть за кордоном, де гроші таки є. Ну бодай так, але місто розвивається, видозмінюється. Ну не завжди ж йому мати однакове обличчя. Так, я теж ностальгую за деякими спорудами в рідному місті, ну але навіть палац Гартенбергів ще в часи Австро- Угрощини міняв свій вигляд через військові дії. То що, невже він зараз погано виглядає? А пан "громадський діяч міста Івано- Франківська Андрій Микитин" най би краще не в блозі писав, а займався більш суттєвою громадською діяльністю, якщо так хояе зберегти старе обличчя Франківська
катастрофА 2013.05.09, 10:21
А шоста катастрофа за 351 рік-вибори господаря міста!Прошу занести до найганебніших КАТАСТРОФ,за всі роки-ШОСТУ КАТАСТРОФУ!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
21.12.2025
Дарина Кочержук-Слідак

Фіртка розповідає про привласнення готівки від туристів через квитки та фінал 17-річної земельної епопеї з мільйонними збитками.

765
17.12.2025
Микола Данилів

Під час повномасштабної війни самовільне залишення військової частини стало серйозною проблемою для Збройних сил України.

1110
11.12.2025
Павло Мінка

Національні парки Івано-Франківщини, де зберігаються праліси та унікальні види рослин і тварин, стикаються з системними загрозами: незаконними рубками на сотні мільйонів гривень, організованими схемами та обмеженим контролем через воєнний стан.  

1229
07.12.2025
Вікторія Косович

Ректор «Івано-Франківської академії Івана Золотоустого» та священник Олег Каськів понад двадцять років поєднує духовне покликання з керівництвом освітою. Як сучасна молодь поєднує навчання, технології та духовність? Чи може церква залишатися авторитетом у світі соцмереж? І як війна змінює освіту та цінності студентів — читайте в інтерв'ю Фіртці.  

5041
04.12.2025
Вікторія Матіїв

Священник з Івано-Франківська Василь Савчин в інтерв'ю журналістці Фіртки розповів про духовний сенс зимових свят — від Святого Миколая до Стрітення — і пояснив, як традиції та сімейні звичаї допомагають відчути Божу любов.  

1975
01.12.2025
Дар'я Могитич

Офіційна статистика прокуратури за 2024–2025 роки — ексклюзив від Фіртки.  

11135

Фарр – це такий різновид щастя. Знак, що ним вищі сили позначають людей, від народження «приречених» на успіх та перемогу.

25

Він мав особливий голос, талант композитора. Був дотепним, креативним, наполегливим, небагатослівним, потужним і результативним. А ще – дуже цілісною людиною. Такі зараз, в епоху мерехкотіння уваги в потоці самовпевненого дрібного, у все більшому дефіциті…

19239

Завдяки кіноіндустрії з її різдвяними фільмами ми добре знаємо про особливості  святкування Різдва в трансатлантичному світі (США, Канада, Великобританія) та Європі. В Україні серцем цього свята є колядки та щедрівки.  

1204

«Голлівуд» завжди або передбачає, або програмує нам майбутнє.

1462
17.12.2025

Цукор — один із найбільш суперечливих інгредієнтів у нашому харчуванні. Його звинувачують у розвитку ожиріння, діабету, “залежності” та навіть депресії. Але чи справді потрібно повністю уникати цукру? Або ж питання лише у його кількості?  

1679
11.12.2025

Святкові застілля часто спокушають нас великою кількістю смачних страв, але переїдання може зіпсувати як настрій, так і самопочуття.  

6581 4
07.12.2025

Під час посту людина не вживає білкові продукти тваринного походження: м’ясо, рибу та молочні продукти. Натомість у раціоні залишаються крупи, бобові, горіхи, фрукти та овочі.    

32153 1
16.12.2025

З 26 по 28 грудня 2025 року в Івано-Франківську у храмі Царя Христа отців василіян УГКЦ відбудеться XVII Міжнародний різдвяний фестиваль «Коляда на Майзлях».  

1369
13.12.2025

На переконання отця, справжню підтримку дають віра, молитва, Слово Боже, одновірці та щирі друзі. Важливо й самим бути поруч із тими, хто горює — підтримати присутністю, словом та молитвою.

8478
06.12.2025

Сьогодні, 6 грудня, в Україні за новим церковним календарем відзначають День святого Миколая.

1442
17.12.2025

Наступне засідання Шевченківського комітету, на якому відбудеться другий тур відбору на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка 2026 року, заплановане на другу декаду січня наступного року.  

1918
21.12.2025

Саміт (зібрання керівників країн) ЄС, що відбувся у Брюсселі 18–19 грудня, був драматичним, непрогнозованим, навіть хаотичним, але завершився для України з найкращим результатом.  

159
17.12.2025

Питання проведення виборів в Україні під час повномасштабної війни залишається складним як з безпекового, так і з політичного погляду.  

994
11.12.2025

Адміністрація президента США Дональда Трампа перевертає з ніг на голову звичну логіку американської зовнішньої політики — Європа шокована, але ще в очікуванні змін на кращі стосунки зі своїм стратегічним союзником.  

1225
05.12.2025

Василь Вірастюк — народний депутат України IX скликання від Івано-Франківщини. За нього у 2021 році під час проміжних виборів у 87 окрузі проголосували понад 31,2% виборців.

4891