Григорій Хомишин (1867-1945 рр.) – єпископ станиславівський з 1904 року
фотографія 1930 року
Визначальну роль преси в громадсько-політичному житті завжди визнавали видатні діячі минувшини. Ще Наполеон І Бонапарт зазначав, що преса – це світова сила. Йому ж належить вислів про те, що журналіст – це чистильник вулиць, який працює пером. Значення преси підкреслював й один із батьків-засновників США Томас Джефферсон: «Наша свобода залежить від свободи преси, і спроба обмежити пресу призведе до втрати свободи».
Першою і найбільшою світовою силою назвав пресу станиславівський єпископ Григорій Хомишин, який у вересні 1931 року видав «Відозву до всечесного духовенства Станиславівської єпархії о пресі як дуже важливій зброї нинішньої доби».
Відозва складається з двох частин. У першій частині Г. Хомишин вказував на значення преси для суспільства загалом, а в другій – на використання преси в душпастирській праці священика. Хоч Відозва написана станиславівським єписком майже сто років тому, проте думки священика залишаються цікавими для сучасного читача та актуальними для пишучої братії – журналістів.
Григорій Хомишин наголошує на тому, який сильний вплив на людей має преса: «Часопис – це велика школа для дорослих. А ні учні до учителя, а ні вірні до проповідника не мають такого довір’я, як читачі часописів до преси. Часопис це скорий і дуже впливовий регулятор політичної думки, суспільних рухів, духовно-релігійного життя та господарських стремлінь».
Отець Григорій застерігає від недооцінювання сили преси. «Вплив журналістів сильніший як священиків і вчених. Вони руйнують цілі світи думок і будують нові», – читаємо у Відозві. «Держави й уряди не зробили б нічого, якби не розпоряджалися впливовою пресою. Преса має вирішальне слово про мир і війну, про родину й суспільність, про мистецтво й літературу. Вона може виховати святих, але й злочинців; вона може успішно боронити релігію і мораль, але може й найсвятіші справи висміяти, понизити і з болотом змішати. Політична преса гіпнотизує уми … поки читач чужий погляд не буде вважати за свій власний. Лиха преса діє як алкоголь, як пошесть», – чи не актуальні твердження і для сьогодення?
Великою бідою для формування суспільної думки греко-католицькі достойники вважали те, що «лихі люди», які викривляють мораль і нав’язують «лженауки», радо послуговуються послугами газет, щоб розповсюджувати хибні та шкідливі погляди. Тому, на думку священиків, велика буде користь з того, коли вчені й релігійні люди почнуть писати до часописів. Тоді «будуть уступати блуди і запанує правда». Чим не сучасний заклик?
Папа Пій Х на початку ХХ ст. так висловився про католицьку пресу:
« Немає шляхетнішої місії як журналіста. Я благословляю сей символ вашого призвання. Мої попередники благословляли мечі і зброю християнських борців; я волю вимолити благословення на перо християнського журналіста..». Хоч ці слова були промовлені Папою до католицьких кореспондентів, проте вони могли би стосуватися і багатьох тисяч сумлінних та професійних світських журналістів.
