Онкологічна галузь України – в очікуванні колапсу. До всіх звичних бід цього року додалася ще одна, якої останнім часом вдавалося уникати. Держава досі не закупла жодної упаковки ліків для онкологічних та онкогематологічних відділень. І справа навіть не в грошах. Цього року лише на дитячу онкологію бюджетом передбачено 60 млн. грн. (це на 20 млн. більше, ніж торік). За рахунок цих коштів можна було б закупити 40% необхідних ліків. І це набагато більше, ніж в усі попередні роки, коли забезпечення ліками складало 10-20% від потреби лікарень.
Але попри те, що кошти передбачені, досі не проведено жодного тендеру. Зазвичай підготовчу документацію впорядковують у лютому-березні. Тендери проходять у квітні. Закуплені ліки починають надходити до відділень у серпні. Зараз уже середина липня. Навіть якби тендери пройшли просто зараз, через паперові процедури закуповувати ліки держава могли б лише наприкінці року. Але уже у листопаді, коли фінансовий рік наближається до закінчення, гроші на потреби бюджетників припиняють видавати. Тобто, навіть при найкращих розкладах галузь може не встигнути освоїти бюджетні кошти.
Але наразі про «найкращі розклади» не доводиться і мріяти. Про підготовку тендерів нічого не чутно. Невідомо навіть, чи прийняті ТЕО – техніко-економічні обгрунтування закупівель ліків згідно із заявками регіональних онкологічних відділень. Затвердження ТЕО – перший етап підготовки тендеру, без якого останній просто не може бути проведений. Тим часом, закуплені минулого року ліки тануть на очах. Деякі дитячі регіональні відділення уже залишилися без препаратів. Лікарі із жахом дивляться у майбутнє. Проте, найбільше вони бояться того, що на цьогорічному тендері будуть закуплені низькоякісні, навіть небезпечні препарати. І що проведення тендерів затримується саме з метою надати фармацевтичній мафії можливість їх пропхнути.
Слід пояснити схему, за якою діють недобросовісні фармацевтичні компанії. В онкологічній галузі є три різновиди препаратів за якіст. «Оригінали» – дорогі ліки, що випускаються та використовуються у країнах Єврозони та США. «Генерики» – більш дешеві ліки, які виробляються за формулою та технологією оригіналів. Багато з генериків теж використовуються у Єврозоні та США, і дають хороші результати. Проте, існують ще так звані «аналоги». Їх виробляють напівлегально у країнах Сходу (ті, що потрапляють на пострадянський ринок, в основному родом з Індії). Формула «аналогів» співпадає із формулою генериків. Але через недосконалість технологічного процесу ліки дають не той результат, який повинні. Зате коштують дешево. Із Індії їх експортують «in bulk» - не розфасованими. Вітчизняні компанії закуповують такі препарати за бросовими цінами. Реєструють їх, ліцензують, фасують. І подають на тендери в якості не дуже дорогих, до того ж – вітчизняних.
Для дорослої онкології такі ліки закуповуються уже давно. Дитячу онкологію та, особливо, онкогематологію, досьогодні вдавалося рятувати від них. Провідні фахівці дитячої онкології, що входили до експертної комісії при тендерному комітеті, чіплялися за будь-які зачіпки, аби не допустити до тендеру цих згубних препаратів. Проте, нещодавно склад експертної комісії змінили. До неї увійшли «свої» лікарі. І ті, що не працюють у відділеннях. Не дивляться в очі дітям, які вмирають від раку та їхнім батькам.
Минулого року тендер для дитячої онкогематології виглядав наступним чином. Приймається рішення закуповувати певний препарат. Лікарі категорично проти, аргументовано доводять низьку якість препарату. Економісти ж МОЗу не можуть дати згоду на закупівлю іншого, тому що цей – найбільш прийнятний за ціною. Тендери декілька разів закривали та відкривали знову – у надії, що на новий тендер дані препарати не будуть виставлятися. Тоді лікарям вдалося дотиснути ситуацію. Цього року, з огляду на зміни в експертній комісії, є велика небезпека проходження тендеру індійськими препаратами. Тим паче, є інформація про те, що одна із українських фармкомпаній, відома своїми махінаціями із індійськими препаратами, терміново зареєструвала декілька нових найменувань ліків.
Державні закупівлі – це завжди великі гроші, великі відкати, домовленості і т.д. Тільки у даному випадку заручниками чиїхось ігор із грошима стають важкохворі. У першу чергу – діти. Чи зглянуться на них чиновники від медицини? Чи будуть купуватися ліки? А якщо будуть, то лікуватимуть вони, чи труїтимуть? І хто відповість за смерть дітей через нестачу або низьку якість препаратів? Питання залишаються відкритими. І чи закриються вони коли-небудь у державі, для чиновників якої відкати важливіші за дітей – велике питання. Своїх дітей вони лікують закордоном.
Павло Гуцуйло
