Бєлгород (РФ): рання українська історія

Російський академік Рибаков дослідив, що городище, на якому стоїть сучасний Бєлгород, виникло у Х столітті на місці сіверського городища.  

Його населяли східні слов’яни – северяни (східнослов'янський племінний союз, який населяв на початку VIII—XI століть територію сучасних Чернігівської, Сумської, Брянської, Курської, Білгородської областей і поселився в районі сіверського городища не пізніше VIII століття.) Воно знаходилось на білій (крейдяній) горі, звідси й пішла назва, тому місцеві жителі і до цього часу називають його  Білогір’ям.

Пізніше місто було захоплене печенігами, яких у 884 році відтіснило військо київського князя Олега, який розширив кордони країни, об’єднавши слов’янські племена сіверян, радимичів і деревлян.

З часом він зробив по суті колоніями Русі (не Росії) і землі предків сучасних росіян – угро-Фінські (прибалтійсько-фінські) племена меря, чудь і весь. У 965 році землі у верхів'ях Сіверського Дінця були остаточно приєднані до Переяславського князівства, що було частиною древньоруської київської держави, нащадками якої є українці.

Власне, саме заснування міста Бєлгород більшість джерел пов’язують з 1593 роком. А у Топонімічному словнику 1998 року говориться, що сучасний Бєлгород «заснований у 1596 р. на Білгороді, тобто в урочищі, де колись перебувало Біле місто, згодом зруйноване», у якості фортеці.

У той час населення міста складалося вже приблизно навпіл з українців і росіян. У 1995 році міська влада відзначила 1000-річчя міста. Цю дату було визначено з урахуванням досліджень місцевого краєзнавця Ю. М. Шмельова.

Заснування міста Білгород є офіційною версією московитів, яким важко пояснити факт того, що «російські» міста могли існувати на цих територіях ще до того, як сюди прийшли самі московити. З часом Білгород став втрачати свою бойову та оборонну славу — з тим, як загребущі лапи московських царів стали проникати все далі на схід та південь, захоплюючи все нові українські землі. Так Білгород перетворився на провінційне місто різних губерній (Київської, Білгородської, Курської).

У 1708 р. при поділі Росії на вісім губерній Білгород став центром Білгородської провінції Київської губернії. Географ А. Краснов у книзі «Европейская Россія» -  Первое знакомство съ Малороссіей» писав:

«Чѣмъ ближе подъѣзжалъ я къ Белгороду, тѣмъ рѣзче сказывалась разница въ небѣ и солнцѣ, во всей природѣ сѣвера и юга. Здѣсь вы покидаете Великороссію, вступаете, если не въ Малороссію, то въ область съ нею родственную и по природѣ и по населенію», що свідчить про предків сучасних українців.  

Під час розпаду Російської імперії в 1917 виникла необхідність визначення кордонів нових національних держав. Україна висувала претензії на території, де мешкали переважно українці.

З іншого боку, більшовики прагнули контролювати всю територію колишньої імперії. Але більшовики силою захопили місто і вирушили захоплювати Україну, проте їм це вдалося не відразу. 10 квітня 1918 року Білгород був звільнений від російських більшовиків. У місті була встановлена українська влада.

Відповідно до закону "Про адміністративно-територіальний поділ України" від 6 березня 1918 року, Білгородський повіт мав увійти до складу земель Донеччини та Харкова, проте, адміністративна реформа так і не відбулася. Мером Білгорода був Микола Слатін (пізніше страчений більшовиками). Володимир Куколь-Яснопольський був призначений повітовим старостою. У місті було відкрито митницю та прикордонний "дозорний пункт". У школах почали запроваджувати предмети українознавства та викладання українською мовою. У кіосках із пресою з'явилися видання українською мовою. У цей час також функціонувала Державна варта.

Більшовики зробили кілька невдалих спроб захопити Білгород, і лише після підтягнення резервів наприкінці 1918 року російські війська відновили наступ. 20 грудня 1918 року після восьмигодинного бою місто Білгород було захоплене російськими військами.

"Тимчасовий робітничо-селянський уряд України" фактично зробив Білгород столицею радянської України. Місто при цьому визнали частиною України.

Після того, як російські більшовики витіснили війська УНР зі сходу України, спеціальним декретом від 20 грудня 1918 року підтвердили його приналежність до України, але згодом більшовики передумали, перенесли уряд у Харків, а Білгород передали Росії.  

Фотогалерея


24.05.2023 Ярослав Івашин 7056
19.07.2026
Тетяна Ткаченко

Викладач Карпатського національного університету імені Василя Стефаника Юрій Довган не мріяв стати героєм. Просто вважав, що не має права залишитися осторонь. Провів останні пари, попрощався зі студентами й пішов шукати шлях до війська. З п'ятої спроби його прийняли. Про службу в Силах оборони, труднощі після звільнення з армії, адаптацію та роботу зі студентами ветеран розповів журналістці Фіртки. 

1815
16.07.2026
Павло Мінка

Як під шумок відставки уряду Рада переписала статтю 301 Кримінального кодексу, прибравши заборону на "доросле кіно".

850
11.07.2026
Ігор Бартків

Цього тижня The Economist віддав обкладинку одному з найбагатших росіян і провів із ним майже 60 годин у розмовах.

1118
07.07.2026
Вікторія Матіїв

В інтерв'ю журналістці Фіртки Ірина Онищук розповіла, чому театр сьогодні став своєрідною терапією, як війна змінила глядачів і самих митців, що найчастіше турбує військових після повернення з фронту та чому віра в людей залишається її головною опорою.

1551
03.07.2026
Олександр Мізін

Корупційна схема чи «ринкова реальність»? Поки МВФ наполягає на підвищенні тарифів для населення, монополісти отримують надприбутки.  

2753 1
30.06.2026
Вікторія Матіїв

«Іван пішов воювати, бо для нього це було питання честі й відповідальності. Він не зміг залишитися вдома, коли країна потребувала захисту», — згадує Тетяна Майка свого чоловіка, полеглого захисника Івана Майку.

3852

Картинка, коли 16-річні дівчатка хором кричать «Сирок – геть!» — то це не лише щира емоція, але і, очевидно, технологія. А ще якась колективна нам ганьба.

980

Фільм революційний, бо має широку візуальну павутину. І в цій павутині кожен буде плутатись по-своєму. Певна категорія буде засуджувати, бо ніби забагато власних інтерпретацій. Але Нолан, можливо, захотів стати сліпим, як Гомер.

550

Як влада дає метастази від людини до інституцій і чому держава має вміти пережити своїх лідерів

399

Закупівлі, відбудова, регіони і роль бізнес-мереж у тому, щоб публічні гроші працювали на спроможність, а не лише на звітність.

1098
23.07.2026

Замість обмежень, радять зважати на контекст, баланс у раціоні та якість продуктів.  

5697
17.07.2026

Добра тарілка — це не дієта, а насолода: страви, які радують очі, душу і живлять тіло. Навіть простий перекус може стати маленьким ритуалом, що заряджає позитивом на кілька годин уперед.  

5250
13.07.2026

Війна та стрес суттєво впливають на харчові звички.

10646 2
23.07.2026

На початку серпня Івано-Франківщина прийматиме дві всеукраїнські прощі — до галицької чудотворної ікони Матері Божої у Крилосі та до відпустового центру блаженного священномученика Симеона Лукача у Старуні.  

1299
19.07.2026

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

7592
15.07.2026

З 3 по 9 серпня у селі Погоня відбудеться дитячий християнський табір «7 дарів Святого Духа. Веселі канікули з Богом – 2026».

998
12.07.2026

Із 17 до 19 липня у Калуші відбудуться урочистості з нагоди перебування мощей святого Івана Хрестителя.

1130
20.07.2026

Недостатнє фінансування, кадровий голод і відсутність системної державної політики у сфері культури — ключові виклики, з якими стикається краєзнавчий музей «Бойківщина» Тетяни й Омеляна Антоновичів.

15877
23.07.2026

Росія щораз більше стикається з наслідками повномасштабного вторгнення в Україну. Про це пише The New York Times в статті-аналізі книги доктора Анни Нотте «Ми переживемо їх: Глобальна кампанія Путіна з метою перемогти Захід».

403
14.07.2026

Із дев'яти народних депутатів, обраних від Івано-Франківщини, п'ятеро підтримали документ, одна депутатка утрималася, ще четверо не підтримали його різними способами.

1450
03.07.2026

Президент Польщі Кароль Навроцький (колишній боксер і сутенер, яким його називають політичні опоненти) нещодавно очолив рейтинг довіри серед польських політиків із рекордними 54,8%. 

1888
26.06.2026

Законодавча пропозиція щодо об'єднання Румунії з Молдовою, була схвалена румунською Палатою депутатів без голосування завдяки завершенню терміну розгляду ініціативи.  

1775