Всі ми, люди, ділимося на бариг і революціонерів.
Хто такі бариги здогадуються всі. Накопичення – їх сенс. Їх «бог» – «норма прибутку».
Хто такі революціонери? Цей тип сьогодні нам не відомий. Це ідеалісти. Як правило харизмати. Хоча іноді і відлюдники, революція яких – джихад проти внутрішнього демона. Революціонери, як правило особистості «з історії». Сучасники в більшості своїй бариги. В основному дрібні. Інколи й великі (топ-менеджери). Але всі, за дуже невеликим виключенням, ниці духом.
Бариг стає все більше, а революціонери як тип практично виродилися.
…Калі-Юга, одним словом. Що воно таке, та Калі-Юга, бариги не знають. Вони читають інші тексти. Там про це немає. «Контейнерний бізнес», «Поглощения и слияния», «Оптом и врозницу», «Деловой журнал «Миллион»- їх «біблії».
Бариги носять дорогі речі, але носити їх не вміють. Розуміння і відчуття естетики – не їх сильна риса. Тому виходить «дорого і несмачно».
Бариги люблять «благодіяти». Але благодійність їх груба – як правило для піару. Найбільш просунуті бариги «благодіють» для нарцисування.
Насправді бариги не здатні на Вчинок. «Наступного разу…, – завжди думають вони, – От ще трохи підзароблю, і…».
Бариги за формою – це «бухгалтери» за змістом. «Нічого особистого, тільки бізнес», - стало модним говорити в їх середовищі. Хоча цитата ця в абсолюті – революційна. Але бариги не знають, що таке Абсолют. А все, що звучить «красиво» вони пере-пояснють на своє барижне розуміння. Бізнес для них – це як обдурити, недоплатити, кинути. Причому не особисто, очі в очі (для цього треба бути хоч трішки революціонером), а через прокладку-посередника. Божа заповідь «Не кради» в східному (буддистському) варіанті звучить ширше: «Не бери чужого». Їм всім треба б стати буддистами. Але не стануть, бо це пошкодить їх «бізнесу».
Бариги прагматики, вони все прораховують. Вони завжди «в плюсі». На Страшному Суді вони, смішні, сподіваються відкупитися, не розуміючи, що і все «їхнє», нажите «непосильним трудом», як зрештою і вони самі, з потрохами і так належать Тому, хто буде Судити. З цього приводу є цікава єврейська хохма (мудрість). Приходять двоє євреїв до ребе: «Розсуди нас вчителю. От я кажу, що моя земля з діда-прадіда від цеї межі вліво на три кілометри і вперед на двадцять кілометрів, а Моше каже межа на пів-метра лівіше, а все що справа на п’ять кілометрів і десять кілометрів вперед – то його земля». Ребе раптом впав вухом в болото… «Що ти робиш, ребе?» - здивувалися ходоки. «Та слухаю, що земля скаже, чия вона…» «А хіба вона щось може сказати?» «Так…, земля каже, що цих двоє дурнів думають, що я їхня, а вже скоро вони обоє стануть моїми…»
Революціонер не завжди позитивний герой, як і не завжди негативний. Революціонер діє за законом дхарми (санскритський термін, що означає персональний закон, власне призначення). Він ніби за межами добра і зла. Або над ними. Він завжди ірраціоналіст. Ідея для нього понад усе. Його не можна купити (навіть за дуже великі гроші).
Революціонер Махно, через руки якого пройшли тони золота в громадянську війну, закінчував життя в Парижі, підробляючи ремонтом взуття. Не заникав на старість… «Во дурень», – скаже барига. …Їм пінгвінам (в смислі баригам) , як казав Максим Горький, не доступно…
І хоча, Махно, як кажуть, не наш герой. Але і до нього баригам як до неба…
Здається такий розподіл людності (на бариг і революціонерів) запровадива кілька років тому Корчинський. Тому можна цей текст вважати ремейком по ньому.
