Як створити нову галицьку еліту?

 

 

Коли дивишся на вулиці наших міст, то здається, що ми живемо у страшно елітній країні. Тобто такій елітній, що аж страшно. Ну бо справді, це ж яким має бути відсоток еліти серед населення, щоб для її обслуговування було потрібно аж стільки закладів з товарами і послугами, що містять у назвах слово «еліт» чи «елітний»?

Не тільки в обласних, але й у районних центрах, а навіть в амбітніших селах, є салони, що пропонують елітні послуги, і крамниці, що заманюють елітними товарами. А ще є елітні розваги та елітні ритуальні послуги. Є навіть елітні секонд-хенди, у яких, як можна припустити, наша збідніла еліта може собі прикупити за доступними цінами ганчір’я з еліти закордонної.

Але це все тільки ілюзія, оптичний обман, який став можливим внаслідок багатолітньої підміни цінностей і понять. Еліти у нас немає взагалі.

Підміна понять у цій сфері для нас – Галичан – почалася з приходом радянської влади. Саме тоді стару еліту знищили чи прогнали, та найгірше, що й саме поняття піддали репресіям як «буржуазне». Поняття старої еліти підмінили іншими категоріями «вибранців»: партійний актив, передовики праці, робітничо-селянська інтелігенція тощо.

Наступна підміна понять сталася у «перебудовний» період. Тоді, наприклад, слово «авторитет» почало асоціюватися майже однозначно з кримінальними, а не моральними авторитетами. А реабілітоване слово «еліта» почало асоціюватися з людьми, які мають вплив на прийняття рішень, які допомагають їм збагатитися, та відчуття безкарності.

Але насправді все це – не еліта, принаймні у тому ідеальному, колись уживаному і тепер очікуваному значенні слова. Бо еліта – це ті, хто безкорисно бере на себе відповідальність за прийняття рішень, які стосуються долі народу і батьківщини. І саме «відповідальність», умотивовану розумом і порядністю, а не «почуття місії» як її розуміють фанатики чи інший тип «мішіґіне», що й нині трапляються в нашому політикумі.

Такої еліти у нас немає – ні в Україні загалом, ні в Галичині зокрема. А це означає, що її потрібно створити.

Звісно ж, у нас, в Галичині, як мало деінде, є прекрасні люди – моральні взірці, чесні фахівці, відповідальні інтелектуали. Мабуть, багато хто з нас знає людей із різних сфер діяльності, що поводяться так, як належить справжній еліті: бізнесменів, які не використовують корупційних схем, ведучи при цьому постійну боротьбу з корумпованою системою за виживання свого бізнесу; лікарів, які беруть собі триставідсоткове навантаження, щоб заробити на гідне життя і не брати при цьому зайвих грошей від пацієнтів; освітян, які не беруть і не дають хабарів etc.

Але цього замало, щоб говорити про існування галицької еліти. По-перше, їх одиниці, по-друге, вони не мають впливу на прийняття важливих для регіону і його мешканців рішень, по-третє, не становлять якоїсь консолідованої спільноти. А саме елітарну спільноту і потрібно творити.

У нинішній ситуації мало залишатися особисто незаплямованим серед моря бруду, в якому живе цей народ, і очікувати на ефект модної серед частини інтелектуалів «теорії притягання», згідно з якою, позитивне мислення має таку сильну енергетику, що «притягає» бажаний результат. Не думаю, що вона діє у публічній сфері. Публічний – це спільнотний. І цю спільноту потрібно творити з нинішніх Галичан, на основі нової галицької ідентичності і прогресивних ідей.

Стару еліту вже не воскресиш, бо знищено саму основу, на якій вона базувалася. Творити ж нову можливо тільки з тих людей, які нині вважають Галичину своєю батьківщиною й ідентифікують себе як галицьких патріотів, незалежно від їхньої національності, віросповідання чи світогляду. Людей, здатних окреслити єдину систему цінностей на основі потреби відповісти на нові виклики з пошануванням старої традиції. Людей, готових об’єднатися довкола ідей, спрямованих на процвітання, досягнення безпеки і добробуту батьківщини.

Зайве, мабуть, нагадувати, що рицарські ордени, масонські ложі, християнські братства та інші важливі рухи творили не задля потрапляння у виборчі списки чи заради доступу до «дерибану», а для малого служіння великій ідеї. Може, у цьому і є ключ до загадки, як творити цю нову галицьку еліту? Творити орден – щоб галицький ідеалізм був «з кулаками», щоби вмів захищатися, щоб мав своє право голосу. Творити братство – щоб забезпечити собі братерську підтримку, щоб випрацювати систему, яка б не обвалювалася з відходом окремих представників братства. Творити ложу – щоб берегти від профанських очей таємне знання і рецепт галицького щастя.

І не тільки заради самого ідеалізму. Так можна витворити широке коло людей, яких об’єднає «нова галицька ідея». Смію припустити – не останніх у суспільстві людей, які своїм авторитетом зможуть створити наочний приклад альтернативи до так званої «української еліти», яка нам нині асоціюється з корупцією, невіглаством і некомпетентністю. Поява такого організованого і згуртованого середовища чи руху могла б спричинитися до прориву тієї безвиході, у якій нам немає кому довіряти, немає на кого надіятись, немає за кого голосувати. Гадаю, що більшість Галичан підтримали б природних лідерів такого середовища в момент життєво важливих виборів, у результаті яких можна було б реалізувати головне завдання галицької еліти – захист інтересів Галичини і Галичан. На все це здатна тільки своя, галицька еліта.

Така еліта потрібна галицькому народові. Народові, а особливо молоді потрібні взірці справжньої еліти, щоб бачити не тільки ту, яка є – кримінально-корумповану. Народ без власної еліти, як це показує наша історія, приречений на асиміляцію, невільництво, деградацію – на втрату перспективи колись стати елітою.

Утім, галицький народ є важливим для створення галицької еліти не менше, ніж еліта потрібна для нормального функціонування і розвитку народу. Нинішні забезпечені й впливові люди в Галичині марнують свою працю, свій талант, а інколи й Божий дар заради забезпечення власних потреб, досягнення непотрібних цілей, врешті для зайвих насолод і сумнівних розваг. Щоб не марнувати життя на профанум, треба поставити собі завдання, варте гідної людини, тобто зробити крок до створення галицької еліти.


21.05.2012 Володими Павлів 2514 8
03.02.2026
Лука Головенський

Німецьке місто Ульм на березі Дунаю відоме своїм Собором, який довгий час вважався найвищим у світі. Поряд із Собором Ульма є велика площа, на яку сходяться міські вулички з багатьма кафе і ресторанами. Не виключено, що в одному з них бували в повоєнні роки український письменник і поет Іван Багряний, генерал армії УНР Андрій Вовк та багато інших українців, які мешкали в окрузі та про яких наша сьогоднішня розповідь.

1038
30.01.2026
Тетяна Ткаченко

Подружжя викладачів Юлія та Андрій Коцюбинські розповіли журналістці Фіртки про фронт і повернення до аудиторій, про студентів, які хочуть практики замість теорії, про професійне вигорання та потребу у внутрішній опорі.

9005 1
27.01.2026
Олександр Мізін

Електронні сигарети, або вейпи, набули значної популярності в Україні, особливо серед молоді. Багато споживачів сприймають їх як менш шкідливу альтернативу традиційним сигаретам, однак наукові дослідження свідчать про суттєві ризики для здоров’я.

1642
21.01.2026
Михайло Бойчук

Прокуратура знайшла лазівку: Фіртка розповідає, як через негаторні позови держава повертає ліси та заповідники, обходячи «закон про добросовісного набувача».

8299
17.01.2026
Вікторія Матіїв

«Я хочу, щоб його пам’ятали як Героя, як людину, яка не боялася. Він ішов з думкою, що війна закінчиться й він повернеться», — ділиться про полеглого військовослужбовця Василя Косовича його дружина, Марія Косович.

10553
14.01.2026
Вікторія Косович

Заступник міського голови Святослав Никорович розповів журналістці Фіртки, як місто перетворює власний потенціал на туристичну перевагу.

2295

У XXI столітті соціальні мережі стали не лише простором спілкування, розваг і самореалізації, але й новим середовищем для релігійного досвіду.

366

В той час, коли всі захоплюються виступами прем’єр-міністра Канади Марка Карні та Володимира Зеленського, насправді форум в Давосі зовсім не про це.

818

Це світ, де століття інтелектуальної роботи пущені котам під хвости, де в центрах прийняття рішень волею глибиняк опиняються маразматики, психопати та безглузді популісти.

1954

І знову, як і щороку раніше, «журнал Ротшильдів» чи то передбачає, чи то кодує нас, конспірологічно-схвильовану публіку, своїм прогнозом на те, яким буде світ в 2026-му році. 

4971 5
03.02.2026

Час останнього прийому їжі може впливати на здоров’я не менше, ніж її склад.  

2696
28.01.2026

У грудні в області ціни на харчі та безалкогольні напої загалом знизилися на 0,1%. Найбільше подешевшали безалкогольні напої, м’ясо птиці, фрукти, свинина, кисломолочна продукція та рис — на 3,8–1,6%.

1715
25.01.2026

Протеїнові коктейлі не є найкращим джерелом білка: дієтологиня назвала 17 продуктів, які містять не менше білка, а інколи й більше.    

4070
02.02.2026

Другого лютого християни відзначають Стрітення Господнє — свято, яке в церковній традиції вважають завершенням різдвяного періоду.

1464
30.01.2026

На переконання священника, без відповідальності стосунки стають тимчасовими й можуть залишити відчуття використаності.

9250
26.01.2026

Нерідко молодь стверджує, що можна вірити в Бога, втім не ходити до храму.  

13835
23.01.2026

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

5105
03.02.2026

Недостатнє фінансування, кадровий голод і відсутність системної державної політики у сфері культури — ключові виклики, з якими стикається краєзнавчий музей «Бойківщина» Тетяни й Омеляна Антоновичів.

13106
31.01.2026

Мін’юст США опублікував на своєму сайті мільйони нових файлів у справі покійного фінансиста Джеффрі Епштейна, якого звинувачували в торгівлі людьми.

1361
27.01.2026

Парламентські вибори в Угорщині відбудуться за два з половиною місяці — 12 квітня поточного року.

1320
22.01.2026

Згідно з даними Google Trends, який аналізує популярність пошукових запитів у Google та YouTube, кількість запитів за темою Гренландії, зокрема запит «переїзд до Гренландії», досягла рекордного рівня у січні поточного 2026 року.   

1292
20.01.2026

Президент США Дональд Трамп запросив 49 держав і Єврокомісію до "Ради миру" щодо Гази, серед запрошених є Україна, однак відповіді від неї поки немає.

1898