10 причин відвідати Литву і як туди дістатися

 

/data/blog/126694/4c0cbe5b8a5d3478b405336e17438ec6.jpg

 

Литва - це край спокійної краси, пастельних кольорів і стриманих емоцій. Але всі ці налаштування летять шкереберть, якщо ви потрапите сюди на Казюкас. А навіть якщо ні, то можу назвати ще мінімум 9 причин, щоб відвідати Литву - одну з найдоступніших і найприязніших держав Євросоюзу. Перевірено на собі.​

 

Казюкас

У кожну першу неділю березня центральні вулиці Вільнюса заливає контрольований хаос, як у шлягері Марилі Родович про кольорові ярмарки. Тут вам і дзигарки, і коники, і цукрова вата, і цирк на дроті. А також хмара туристів, артистів, крамарів, перебранців та іншої ексцентричної публіки.


Обов’язкові атрибути Казюкаса - гілочка фарбованої верби і пряник-сердечко (казюк), які за дрібні гроші продаються на кожному кроці. Казюкас або День святого Казимира уся Литва святкує так, наче завтра оголосять вічний піст. Епіцентр дійства, звісно ж, у столиці. Велетенський ярмарок, який увечері переходить у вселенську гульню, заповнює центральну вулицю Пілес та всі її притоки. Людська маса формує живий клейстер, де залипає кожен, хто сюди втрапить.

2. Шевченко

Вирушаючи у Вільнюс, захопіть зі собою жмутик квітів з України. Хоч би засушених. Ось для чого. Від центральної автостанції 5 хвилин ходу по вулиці Соду й ви опиняєтеся у скверику, де молодий Тарас підставляє обличчя вітру. Симпатичний, до речі, пам’ятник. Заткне за пояс більшість із тих, що наштампували по Україні. 

У "Вільні, городі преславнім" Шевченко побував 17-річним юнаком, коли ще був кріпаком пана Енгельгардта. Але тоді й тут він отримав перші професійні уроки малярства. Викладачем був професор місцевого університету, один із найкращих вільнюських художників Ян Рустем.

Видно, що литовці нашого Кобзаря шанують. У місті є вулиця, названа іменем Шевченка, та ще 2 меморіальні дошки – на Пілес,10, де він мешкав, і на стіні філфаку Вільнюського університету. Якщо вже будете під корпусом цього факультету, обов’язково підніміться на другий поверх. Увесь хол розписаний фресковим циклом литовського художника Пятраса Ряпшиса "Пори року". Малюнки трохи екзальтують.

3. Вільнюська Мадонна

Пройшовши ще метрів сто від скверу з Шевченком по вулиці Базілійону, впираємося у фрагмент старих мурів і єдину вцілілу браму. Це Аушрюс Вартай – Брама Ранкової зорі. Назва дещо хибує проти істини. Бо це південна сторона, а не східна, сонце тут ніколи не сходило. Але ми ж не для того приїхали, щоб чіплятися до слів.

Аушрюс Вартай – доволі несподіване рішення в релігійній архітектурі. Бувають храми підземні, скельні і печерні, а тут надбрамний. Каплиця постала як надбудова на порталі воріт. А всередині зберігається найбільша литовська святиня – образ Остробрамської Богородиці. Це реліквія з того ж ряду, що й Ченстоховська Матір Божа в Польщі чи Печська Богородиця в Австрії.
 

Навколо ікони існує маса легенд. За однією - литовський князь Ольгерд привіз її з Русі, за іншою – вона створена за часів польського короля Сигізмунда Августа, а моделлю позувала його пасія Барбара Радзивіл. Як би не було, образ вважається чудотворним, про що свідчать кілька табло зі срібними і золотими серцями, які люди принесли до ікони у віддяку за зцілення.


За брамою перший поворот наліво – й ви опиняєтеся у подвір’ї церкви УГКЦ Святої Трійці. Храм настільки ж потужний, як і понищений. Парафіяльна громада в 40 осіб реставрацію аж ніяк не витягне. Трохи грошей виділяє Литовська держава – але цього замало.

4. Полум’яна Анна

На кордоні з вільнюською фейковою республікою Ужупіс стоїть шедевр так званої полум’яної готики – церква святої Анни (вул. Майроніо). Численні гостроверхі виступи й червона, аж перепалена, цегла справді викликають асоціацію з вогненними язиками. Або з гігантським органом open air – для янгольського сольфеджіо. Кажуть, увійшовши у Вільнюс, Наполеон пошкодував, що не може перенести церкву Анни до Парижа. Хоч вона б там і не пасувала.​

Якщо ж стати до її входу обличчям, то по праву руку буде власне Ужупіс – дуже віддалений аналог копенгагенської Християнії. Колись тут справді селилися хіпі, тепер – переважно хіпстери. Бренд комерціалізувався і зараз в "республіці" більше дизайнерських крамничок і модних кафе, ніж вільнодумних комун з патлатими мешканцями. Але символи Ужупіса – Ангел і Русалка – мужньо зносять усі ці зміни і не полишають насиджених місць.

Через дорогу навпроти головного входу до Ужупіса є кілька значно симпатичніших вуличок, особливо Літерату, де стіни прикрашені стріт-артом, керамікою, крилатими цитатами, і навіть поштові скриньки хизуються художнім смаком.

5. Бурштин і верес

Жоден турист не повертається з Литви без бурштинових сувенірів. Інакше митниця просто не випускає з країни (жарт). Але не придбати бодай дрібнички із застиглої в Балтійському морі смоли справді важко. Хоч, кажуть, є вироби і з нелегального українського каменю. Крамничок, які торгують бурштиновим товаром у центрі Вільнюса, більше, ніж бутиків чи продмагів разом узятих. Асортимент так само прямує до безмежжя – від репродукцій Рафаеля до відкривачок до пива.


Проте Вільнюс засіяний не лише бурштином, а й вересом. Ця лаванда півночі колоситься на багатьох підвіконнях. І неабияк гуманізує місто. Воно робиться таким мирним і притульним. Здається, тут можна гуляти навіть у домашніх капцях. Якби не дощ. На численних клумбах – рідні братики й інколи чорнобривці. Узимку, щоправда, чорнобривців нема. Але братики витримують. У сусідніх Латвії чи Естонії такого пієтету до квіточок не зустрінеш. Там усе аскетично, без витребеньок. А в литовському ДНК все ж є вкраплення слов’янської сентиментальної душі.

6. Тракай

За півгодини їзди від Вільнюса лежить Тракай - давня столиця країни. Тепер це невелике містечко, а колись було центром усього Великого Литовського князівства. У тракайському музеї, наприклад, експонують давню мапу Литви - від Чорного до Балтійського морів. Таку ж мапу, до речі, вибито на пам'ятнику князеві Вітовту в Каунасі.


Відбудова Тракайського замку у 70-80-х роках стала загальнолитовським зрушенням, справою честі для цілої, тоді ще радянської республіки, а заодно й підживила національну єдність та гідність. Якщо вірити старим фото, до того замок два століття стояв занедбаний і перебував у значно гіршому стані, ніж, наприклад, Свіржський чи Невицький у нас зараз. Нині замість руїн Тракай має цукерку. Може, трішки з передозом гламуру, та все ж. Мальовничі озера, які омивають замок, є досконалою обгорткою для цукерки..

7. Караїми

Колориту Тракаю додає й караїмський квартал з дерев’яними будиночками, храмом-кенасою і смачними кібінарними – ресторанчиками, де готують страви національної кухні. Караїми - дивна маленька нація, яка походить із тюрків, але сповідує одну з течій юдаїзму.

Князь Вітовт привіз караїмів у Литву як контрибуцію від кримського хана ще 600 років тому. 70 нащадків цих середньовічних репатріантів досі мешкають у Тракаї. У горах Криму караїми залишили по собі ціле місто Чуфут-Кале – з фантастичними краєвидами, але нині мертве. На холодних балтійських рівнинах караїмам вдалося упродовж століть зберегти свою культуру живою.

8. Чюрльоніс

Побували у Тракаї, не оминайте й Каунас, відомий баскетболістами, довжелезною липовою алеєю та Чюрльонісом. Це найвідоміший литовський композитор і художник, а при цьому й містик досить депресивної спрямованості.

З першого погляду на картини Чюрльоніса стає зрозуміло, що чоловік, мабуть, знав дороги в паралельні світи. Фантастичні сюжети його картин заворожують поєднанням кольорів, дивними істотами та спорудами, а також якоюсь невимовною тугою. Врешті-решт, уява замінила Чюрльонісові реальність. Він помер, не доживши й до 40 років, від душевної хвороби. Його музей на вул. Путвінскіо, 55 варто додати у свій "віш-ліст"

9. Чорти

До певної міри символічно, що через дорогу від колекції зі світами Чюрльоніса розташувався ще один популярний у туристичної громади каунаський музей, де зібрано понад 3000 фігурок чортів та іншої нечистої сили з усіх-усюд. Експозиція займає триповерховий будинок і є, можливо, найбільшою у світі у своїй ніші.

Деякі чортячі екземпляри досягають людського зросту. Є в музеї й український куточок. Під однією з відьмочок зазначено, що це подарунок від Людмили Кучми. Зрештою, не найкращою особливістю музею є те, що чортівня там тісно переплітається зі совковістю. Приміщення музею нагадує адмінбудівлю в райцентрі – якийсь пенсійний фонд чи облспоживспілку. Ні тобі смішно, ні моторошно. Проминеш і не помітиш. От біля Каунаської художньої галереї хоч хлопчика поставили ніжно-бентежного, щоб увагу привертав.​
 

10. Цепеліни

Якщо у Полтаві встановили пам’ятник галушкам, то у Литві саме час увіковічнювати цепеліни. Шедевр національної кулінарної кухні готують одночасно з сирої перетертої та відвареної картоплі. Це оболонка, а начинка може бути м'ясною, грибною, капустяною, сирною та, зрештою, із чим завгодно. За формою страва нагадує дирижабль, за розмірами інколи теж. Якщо ще зі шкварочками та під свіжозварене пиво – язик проковтнеш. Ми, наприклад, відкрили місцину, де варять конопляне пиво (броварня Aline, на вул. Стіклу,4 – це бічна від Ратушної площі). Трохи алкоголь, трохи трава :). Насправді, за смаком не поступається традиційному пиву, на вигляд – ледь-ледь тягучіше.

 

Корисні нотатки

Дістатися

У Вільнюс можна порівняно недорого злітати з України одразу двома авіакомпаніями. І в національної компанії МАУ (www.flyuia.com), і у Віззейр (wizzair.com) діапазон цін приблизно однаковий – 1000-1200 в один бік. Зовсім зрідка дешевше. Тому з метою економії можна покомбінувати з датами і перевізниками. Тобто туди летіти з одними, вертатися – з іншими.

До початку 2017 року в МАУ діяла фантастична акція для мешканців і гостей Львова, яка давала змогу за неповні 700 гривень гайнути до Литви і повернутися (при цьому Львівський аеропорт був обов’язковим місцем вильоту). Під такий квиток литовське консульство без проблем відкривало туристичну візу, навіть з букінгівською бронею. На жаль, ці дешеві happy hours вже минули. Коли настануть знову – невідомо. Тому користаємо з того, що маємо.
 
Між Вільнюським аеропортом і містом приблизно раз на годину курсує куций потяг з одного вагону і ціла плеяда автобусів та маршруток. Потягом – найдешевше (70 центів за поїздку) і, напевно, найшвидше, бо заторів на шпалах не буває. Не встигаєш яблуко з’їсти, а ти вже на центральному вокзалі. Автовокзал поруч. Вирушати до Тракая й Каунаса звідти. До старого міста від вокзалів - 10 хвилин бадьорою ходою.

Харчуватися

Литва – країна картопляна. Крім цепелінів, місцеві кухарки знають ще з десяток рецептів бульбо-делікатесів, наприклад, картопляні ковбаски і картопляні супи. Але й у високих кулінарних матеріях, таких, як кава і шоколад, литовці теж задніх не пасуть. Такі смачні цукерки ручної роботи я мало де зустрічав. А за щільністю кав’ярень Вільнюс достеменно нагадує Львів. У деяких закладів і назви звучать майже по-нашому - Šviežia kava або Chaika.

Про тракайські кібінаї я вже згадував. На вигляд це трохи схоже на чебуреки. Але з більшою вигадкою. Кібінаї готують одразу у кількох національних ресторанчиках, які вишикувалися рядком на вулицях Тракаю і Караїму. Мої рекомендації - Kiubete Cafe. Ціни дещо нижчі, ніж у сусідів – 2-3 євро за огрядний пиріжок, асортимент – нічим не гірший.

Поселитися

У Вільнюсі величезний вибір апартаментів для туристів, винаймати які фінансово вигідніше, а в багатьох випадках і затишніше, ніж жити в готелях. Ось перелік із кількох сайтів, де можна "забукати" житло за 30 євро і нижче на 2-4 осіб у центрі або в безпосередній близькості до нього:
vilniuscityapartments.com;
www.trumpam.lt/EN;
en.aruodas.lt;
www.arenda-vilnius.lt.
Екстремально дешевий дах над головою пропонують місцеві хостели, які густо оточують привокзальний район. Але, щиро кажучи, їхній зовнішній вигляд відлякує. 

Слухати

Аліна Орлова – литовка польського походження з російським прізвищем у лютому 2017-го з блиском відіграла акустичний концерт у Києві. Дівчина, рояль і переливчастий голос здатні відправити вас у стан невагомості. Чи занурити у кришталево-звукову купіль. Численні порівняння Орлової з Торі Амос мають певний сенс. Особливо, коли співачка переходить на англійську. Литовська ж мова додає в її репертуар неповторності та незбагненності.

Посилання

www.vilnius-events.lt/en, www.visit.kaunas.lt/en, www.trakai-visit.lt - kінки на сайти Вільнюса, Каунаса і Тракая, розроблені спеціально під туристів. Можна перевірити, чи не припадають на час вашого приїзду якісь цікаві івенти, уточнити години роботи музеїв, знайти практичні підказки.

www.vilnius-airport.lt/en. Сайт вільнюського аеропорту (Oro uostas) дозволить не розгубитися у перші хвилини перебування на литовській землі.

www.vilniuswithlocals.com. Завдяки цьому сайту можна потрапити на безкоштовну пішу мандрівку по Вільнюсу з місцевим гідом. В асортименті є й платні екскурсії, але йти чи не йти – вирішувати вам.

euro-map.com/karty-litvy/vilnus. Кілька мап Вільнюса. Годяться для попередніх планувань поїздки, а вже на місці можна узяти порядну мапу в аеропорту або в туристичному інфоцентрі при міській ратуші. Оскільки ж на сайті зібрана чимала колекція мап і планів з усього світу, то він знадобиться і в інших подорожах.

 

uamodna.com


01.03.2017 4428 0
Коментарі (0)

31.07.2026
Вікторія Матіїв

Віталій Олійник на позивний «Грач» служив у 68-й окремій єгерській бригаді. Після мобілізації чоловік пройшов навчання, вирушив на Донеччину, а вже під час першого бойового виходу загинув. Понад рік сім'я жила між надією та невідомістю, поки не отримала остаточне підтвердження його загибелі.

1921
29.07.2026
Катерина Гришко

На Івано-Франківщині одночасно зростає кількість зареєстрованих безробітних і посилюється дефіцит працівників. Бізнес шукає людей для виробництва, будівництва, транспорту, медицини та сфери обслуговування, однак закрити вакансії стає дедалі складніше.

983
19.07.2026
Тетяна Ткаченко

Викладач Карпатського національного університету імені Василя Стефаника Юрій Довган не мріяв стати героєм. Просто вважав, що не має права залишитися осторонь. Провів останні пари, попрощався зі студентами й пішов шукати шлях до війська. З п'ятої спроби його прийняли. Про службу в Силах оборони, труднощі після звільнення з армії, адаптацію та роботу зі студентами ветеран розповів журналістці Фіртки. 

2290
16.07.2026
Павло Мінка

Як під шумок відставки уряду Рада переписала статтю 301 Кримінального кодексу, прибравши заборону на "доросле кіно".

1385
11.07.2026
Ігор Бартків

Цього тижня The Economist віддав обкладинку одному з найбагатших росіян і провів із ним майже 60 годин у розмовах.

1514
07.07.2026
Вікторія Матіїв

В інтерв'ю журналістці Фіртки Ірина Онищук розповіла, чому театр сьогодні став своєрідною терапією, як війна змінила глядачів і самих митців, що найчастіше турбує військових після повернення з фронту та чому віра в людей залишається її головною опорою.

1945

Десь на початку місяця у 1991-му на проспекті Шевченка я випадково зустрівся з Сашком Кривенком і він, після короткого – «чим займаєшся?» - запропонував мені написати невелику статтю.

213

Картинка, коли 16-річні дівчатка хором кричать «Сирок – геть!» — то це не лише щира емоція, але і, очевидно, технологія. А ще якась колективна нам ганьба.

1484

Фільм революційний, бо має широку візуальну павутину. І в цій павутині кожен буде плутатись по-своєму. Певна категорія буде засуджувати, бо ніби забагато власних інтерпретацій. Але Нолан, можливо, захотів стати сліпим, як Гомер.

921

Як влада дає метастази від людини до інституцій і чому держава має вміти пережити своїх лідерів

560
28.07.2026

Сіль супроводжує людство тисячоліттями. Колись вона була «білим золотом», за яке воювали й платили цілими статками, а сьогодні часто стає об’єктом звинувачень у шкоді для здоров’я.  

4891
23.07.2026

Замість обмежень, радять зважати на контекст, баланс у раціоні та якість продуктів.  

6071
17.07.2026

Добра тарілка — це не дієта, а насолода: страви, які радують очі, душу і живлять тіло. Навіть простий перекус може стати маленьким ритуалом, що заряджає позитивом на кілька годин уперед.  

5589
25.07.2026

У відпустовому центрі в Погоні 19–20 вересня відбудеться Міжнародна проща вервиці. Для паломників підготували дводенну програму, яка включатиме спільну молитву, Хресну дорогу, архієрейські богослужіння, нічні чування та поклоніння Пресвятим Тайнам.

1893
23.07.2026

На початку серпня Івано-Франківщина прийматиме дві всеукраїнські прощі — до галицької чудотворної ікони Матері Божої у Крилосі та до відпустового центру блаженного священномученика Симеона Лукача у Старуні.  

1749
19.07.2026

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

7776
15.07.2026

З 3 по 9 серпня у селі Погоня відбудеться дитячий християнський табір «7 дарів Святого Духа. Веселі канікули з Богом – 2026».

1480 1
28.07.2026

Акторка Івано-Франківського драмтеатру Мирослава Полатайко зізнається, що в дитинстві не мріяла про сцену та не любила виступати перед публікою. Попри це, родинні традиції, підтримка близьких і наполеглива праця допомогли їй знайти своє покликання та полюбити акторську професію.

6330 3
29.07.2026

Зеленський змінює настрій у Вашингтоні, — стверджує видання Politico. Такі висновки видання робить за результатами перебування в США президента України, де він зустрівся з Дональдом Трампом в Білому Домі, відвідав похорони сенатора Ліндсі Грема (автора закону про «пекельні санкції» США щодо Росії) та виступив перед сенаторам обох партій — республіканцями та демократами.

501
23.07.2026

Росія щораз більше стикається з наслідками повномасштабного вторгнення в Україну. Про це пише The New York Times в статті-аналізі книги доктора Анни Нотте «Ми переживемо їх: Глобальна кампанія Путіна з метою перемогти Захід».

845
14.07.2026

Із дев'яти народних депутатів, обраних від Івано-Франківщини, п'ятеро підтримали документ, одна депутатка утрималася, ще четверо не підтримали його різними способами.

1831
03.07.2026

Президент Польщі Кароль Навроцький (колишній боксер і сутенер, яким його називають політичні опоненти) нещодавно очолив рейтинг довіри серед польських політиків із рекордними 54,8%. 

2276