«Ніяк не можу збагнути, що його вже немає», — дружина полеглого воїна Василя Микицея про подвиг чоловіка

«Неможливо збагнути, що мого Василя вже немає. Але його приклад залишиться з нами назавжди», — ділиться Богдана Микицей, дружина загиблого воїна Василя Микицея з Івано-Франківщини.

Її чоловік помер від отриманих на війні поранень у день свого народження, 10 грудня 2023 року. На початку повномасштабного вторгнення, 26 лютого 2022 року, Василь Микицей добровільно долучився до лав Калуської територіальної оборони та служив солдатом-стрільцем.

«Для нас він був надійною опорою, а на фронті — людиною, на яку завжди можна було покластися», — ділиться дружина. 

Богдана Микицей, дружина полеглого захисника розповіла журналістці Фіртки, яким був її чоловік — удома, серед близьких та на фронті. Пригадує, що їхнє з чоловіком знайомство відбулося на річці.

«Я відпочивала зі своєю компанією, і він підійшов сам. Потім з’ясувалося, що Василь працював у тому ж будинку, де я жила. Так і почалося наше знайомство, а згодом ми почали бачитися частіше», — згадує жінка.

До війни Василь Микицей працював державним службовцем у сфері захисту прав споживачів.

Богдана Микицей ділиться, найбільше цінувала у чоловікові його справедливість, надійність та відчуття, що обоє були єдиним цілим.

«Ми жили в Радянському Союзі, коли постійно цензурували, і не можна було вільно висловитися. Він завжди прагнув довести, що правильно — так. Не вписувався в ті рамки, які були на той час», — каже дружина.

Як батько, Василь був вимогливим, але водночас дуже любив дітей.

«Старший син жартував, що тато працює не за профілем, що йому треба бути в центрі зайнятості, бо він міг знайти роботу для будь-кого. Василь завжди намагався допомогти людям», — розповідає Богдана.

Василя Микицея надихали подорожі. Якщо дружина більше любила домашні справи, то чоловік прагнув відвідувати нові місця в Україні та за кордоном.

«Він дуже любив Україну. Постійно планував маршрути, обирав місця, де ще не були. Чоловік обожнював гори та книги.

З кожним із синів він підкорив найвищу вершину України — Говерлу. Полюбляв читати про історію України, і ми завжди обговорювали прочитане», — додає жінка.

Богдана Микицей розповідає, що чоловік був вимогливим до себе, виконавчим і мав чітку позицію щодо всього загарбницького та проросійського.

«Василь був учасником двох революцій. Він був безкомпромісним у використанні української мови — ніколи не переходив на російську. Навіть на роботі була скарга на нього через відмову обслуговувати російською», — каже дружина.

Рішення піти захищати Батьківщину для чоловіка було виваженим, підкреслює Богдана Микицей.

«Коли протягом місяця всі говорили про початок повномасштабного вторгнення, то чоловік тихо та спокійно сидячи на кухні сказав: "Обов'язково піду захищати Україну".

Зранку 24 лютого ми їхали з Калуша, де жили, до Івано-Франківська на роботу. Було зрозуміло, що почалося повномасштабне вторгнення.

Після роботи ми їхали мовчки. Вдома випили кави, трохи заспокоїлися від новин — і чоловік пішов до своїх сумівців», — згадує Богдана.

Василь був членом осередку Спілки української молоді (СУМ) з 2019 року. 6 грудня 2022 року, у День Збройних сил України, отримав відзнаку «Хрест Сумівця-Бійця».

Того ж дня, 24 лютого, він дізнався, куди і коли потрібно з’явитися у військкомат. Рішення приєднатися до ЗСУ навіть не обговорювалося. Уже 26 лютого 2022 року його зарахували до територіальної оборони.

«Я просто його підтримувала, інакше й бути не могло. Чоловік завжди говорив: "Хто, як не я"», — додає дружина.

Богдана Микицей розповідає, що життя родини кардинально змінилося після того, як чоловік приєднався в ТрО.

«Це вже були постійні збори, обговорення, про те де отримати військове спорядження.

У мене ще син добровільно пішов захищати державу. Подзвонив із військкомату, що став військовослужбовцем. Я одразу приходила додому, вмикала новини і стежила, де що відбувається.

Чоловік воював на Запорізькому напрямку, там, де була Калуська тероборона», — згадує дружина.

У березні 2022 року син подружжя добровільно мобілізувався у Львові, служив у Національній гвардії, згодом був на Сумщині та відходив із Сіверськодонецька. Зараз він демобілізований.

«Василь рідко ділився спогадами з фронту. Проте більше інформації я отримувала від нього, ніж від сина. Найчастіше — про побут: як ідуть на завдання, переїжджають чи коли ламається авто. Іншого розповідати не міг.

Зв’язок підтримували часто. Чоловік і син намагалися брати короткострокові відпустки в один період. Коли вони сиділи на кухні та розмовляли, я могла щось почути і дізнатися», — додає Богдана.

Після смерті чоловіка жінка дізналася й історії від побратимів, які її вразили.

«Чула, як у них горіла автівка і чоловік там був. Але це вже розповідали побратими», — каже дружина.

Богдана Микицей згадує, як дізналася про поранення чоловіка на Запорізькому напрямку:

«Це було перед Миколаєм, 4 грудня. Я була в Івано-Франківську, бігала купувати подарунки рідним. Стоячи на вулиці з усіма покупками, почула дзвінок. Побратим повідомив, що чоловік поранений.

Я просто стояла посеред дороги. Одне слово, яке тяжко сприйняла, — «важкопоранений». Мій син до того вже був поранений на фронті, але одразу вийшов на зв’язок. А від чоловіка не було жодної відповіді на нескінченні дзвінки».

Жінка одразу вирушила у Львів, куди її відвіз брат чоловіка Степан, а наступного дня побачила чоловіка в лікарні у важкому стані. Через день приїхав брат, і згодом син. На жаль, 10 грудня, у свій день народження, Василь Микицей помер.

Богдана Микицей розповідає, що отримує підтримку від побратимів чоловіка та знайомих.

«Побратими, переважно калуські, завжди цікавляться, чи потрібна допомога. Були присутні на відкритті меморіальної дошки в школі, де Василь навчався, відвідують його могилу. Це дуже мене вражає», — каже дружина.

Жінка також брала участь в автозабігу на честь загиблих Героїв.

«Я приїхала, а позаду мене зупинилася автівка побратима з фото чоловіка», — згадує Богдана.

Богдана Микицей відзначає підтримку від держави та громади.

«У Ветеранському просторі пройшла восьмикрокову психологічну підтримку. Для мене це дуже класний проєкт. Мене оточували дружини та метері загиблих Героїв, і я відчула спокій та підтримку. Зрозуміла, що підтримка в такий час є дуже потрібна.

У Калуській громаді організовують багато заходів, хоча не завжди можу брати участь. Зустрічі з іншими дружинами загиблих чоловіків допомагають, стає легше».

Утім, додає дружина полеглого воїна, найбільше відчуває підтримку від рідних та близьких.

«Розуміють без зайвих питань. Спогади про чоловіка залишаються зі мною і підтримують».

Зі слів Богдани Микицей, зараз сприймає війну зовсім інакше. Коли чоловік був на фронті, це була більше окопна війна, а тепер війна стала більш технологічною. 

«На мою думку, суспільство не завжди усвідомлює ціну війни. Це залежить від людського фактора.

Наприклад, через мою роботу в Івано-Франківську, коли було важко, керівництво пішло на зустріч і організувало мені місце роботи в Калуші», — розповідає жінка.

Жінка також відзначає, що іноді стикається з неповагою до пам’яті загиблих.

«Є колеги, які кажуть: "Він знав, на що йшов". Такі слова мене шокують.

Аналогічно з хвилиною пам’яті: на роботі дехто просто виходить із кабінету, щоб не стояти та не вшановувати Героїв. Я робила зауваження, але це марно. Це питання свідомості дорослої людини», — ділиться Богдана.

Богдана Микицей розповідає, що після смерті чоловіка чітко зрозуміла: він ніколи не жалівся і завжди сприймав усе, як належне.

«Ніяк не можу впоратися з втратою. Неможливо збагнути, що мого Василя вже немає, що він більше не заговорить і не прийде до мене», — каже жінка.

У подружжя троє синів: старший Ярослав, середній Максим і наймолодший Степан.

«Меншому сину спочатку було дуже важко. Він теж у Спілці української молоді, і на всіх заходах, коли звучить хвилина мовчання, завжди плаче.

Щодня ловлю себе на думці, що порівнюю його з чоловіком — можливо, через велику схожість характеру або тому, що хочу бачити в ньому частинку чоловіка.

Старшим синам теж важко без батька. Вони краще справляються зі своїми емоціями. При розмові з синам відчувається велика повага та любов до батька. Ми їздимо разом на цвинтар», — розповідає дружина.

Богдана Микицей хоче, щоб усі знали: одного дня її чоловік прийняв рішення та з цивільної людини став справжнім воїном. Його життя і вчинки стали гідним орієнтиром для всіх українців.

«Розумію, що мій чоловік став гідним прикладом для своїх дітей, рідних, знайомих. Його прагнення до свободи та справедливості є зразком для українців», — підкреслює дружина.


Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!


Читайте також:

Рідні на війні: як підтримати себе, дитину та тих, хто боронить Україну

Загинув у свій день народження: відійшов у вічність прикарпатець Василь Микицей

У Калуші освятили дві інтерактивні дошки в пам'ять про Богдана Боднара і Василя Микицея


Коментарі ()

25.12.2025
Анастасія Батюк

Директор фірми привласнив бюджетні мільйони на ремонті спортивної бази «Заросляк», і це не єдиний випадок посягання на кошти платників податків в області.

10741
23.12.2025
Вікторія Матіїв

«Його знали як життєрадісного, позитивного «живчика». Що б не траплялося, він казав: «Все буде добре». Він любив життя і дуже хотів жити», — пригадує Олена Прокопишин свого чоловіка, полеглого військовослужбовця Миколу Прокопишина.

22212
22.12.2025
Тетяна Ткаченко

Прикарпатка Юлія Каллай до повномасштабного вторгнення працювала в Україні та за кордоном, але війна змінила її життя. Дівчина обрала службу на фронті як операторка БпЛА, ризикуючи власним життям заради захисту країни.  

4416
17.12.2025
Дарина Кочержук-Слідак

Фіртка розповідає про привласнення готівки від туристів через квитки та фінал 17-річної земельної епопеї з мільйонними збитками.

1880
11.12.2025
Павло Мінка

Національні парки Івано-Франківщини, де зберігаються праліси та унікальні види рослин і тварин, стикаються з системними загрозами: незаконними рубками на сотні мільйонів гривень, організованими схемами та обмеженим контролем через воєнний стан.  

1851
07.12.2025
Вікторія Косович

Ректор «Івано-Франківської академії Івана Золотоустого» та священник Олег Каськів понад двадцять років поєднує духовне покликання з керівництвом освітою. Як сучасна молодь поєднує навчання, технології та духовність? Чи може церква залишатися авторитетом у світі соцмереж? І як війна змінює освіту та цінності студентів — читайте в інтерв'ю Фіртці.  

5647

Одного американського мільярдера запитали колись, що б він передав та рекомендував своїм двом донькам. Його відповідь була доволі банальною, але з небанальним кінцем – окрім освіти, зв’язків і здоров’я він зазначив і вивчення китайської мови.

151

Фарр – це такий різновид щастя. Знак, що ним вищі сили позначають людей, від народження «приречених» на успіх та перемогу.

670

Він мав особливий голос, талант композитора. Був дотепним, креативним, наполегливим, небагатослівним, потужним і результативним. А ще – дуже цілісною людиною. Такі зараз, в епоху мерехкотіння уваги в потоці самовпевненого дрібного, у все більшому дефіциті…

19734

Завдяки кіноіндустрії з її різдвяними фільмами ми добре знаємо про особливості  святкування Різдва в трансатлантичному світі (США, Канада, Великобританія) та Європі. В Україні серцем цього свята є колядки та щедрівки.  

1619
27.12.2025

Свята позаду, але якщо відчуття важкості, здуття та втоми залишилися — це нормально після кількох днів святкових застіль.  

5977
22.12.2025

Найкраще, щоб у раціоні переважала так звана «груба» їжа — продукти, багаті на клітковину. Йдеться про буряк, капусту, моркву, гриби, фрукти, овочі та зелень.     

5553 1
17.12.2025

Цукор — один із найбільш суперечливих інгредієнтів у нашому харчуванні. Його звинувачують у розвитку ожиріння, діабету, “залежності” та навіть депресії. Але чи справді потрібно повністю уникати цукру? Або ж питання лише у його кількості?  

2209
26.12.2025

У Космачі 25 грудня парафіян храму Святих апостолів Петра і Павла не пустили на різдвяне богослужіння. 

3284 1
24.12.2025

Водночас лише 18 релігійних установ з майже восьми тисяч відкрито декларують свою приналежність.

2513
21.12.2025

Рішення не переходити на новоюліанський календар ухвалили 18 грудня за круглим столом.

2245
16.12.2025

З 26 по 28 грудня 2025 року в Івано-Франківську у храмі Царя Христа отців василіян УГКЦ відбудеться XVII Міжнародний різдвяний фестиваль «Коляда на Майзлях».  

2028
22.12.2025

Садиба Рея — пам’ятник архітектури національного значення, яка колись була центром аристократичного життя Галичини.

1682
24.12.2025

Президент Володимир Зеленський уперше представив версію документа на 20 пунктів між США, Європою, Україною та РФ та назвав його «базовим документом про закінчення війни».

975
21.12.2025

Саміт (зібрання керівників країн) ЄС, що відбувся у Брюсселі 18–19 грудня, був драматичним, непрогнозованим, навіть хаотичним, але завершився для України з найкращим результатом.  

1114
17.12.2025

Питання проведення виборів в Україні під час повномасштабної війни залишається складним як з безпекового, так і з політичного погляду.  

1409
11.12.2025

Адміністрація президента США Дональда Трампа перевертає з ніг на голову звичну логіку американської зовнішньої політики — Європа шокована, але ще в очікуванні змін на кращі стосунки зі своїм стратегічним союзником.  

1697