«Знущалися від ранку до вечора». Воїн з Івано-Франківщини про найгірший день полону, покарання за молитву та втрату пам’яті

Кулеметник 10 окремої гірсько-штурмової бригади "Едельвейс" Петро Недоходюк з Івано-Франківщини пережив два роки катувань у російському полоні. Військовослужбовець мобілізувався у вересні 2022 року та воював на Бахмутському напрямку.

Під час бойового завдання на передовій він отримав поранення голови, ніг і плеча. Військовий пролежав добу на полі бою. Опісля російські солдати взяли його в полон.

Про нелюдські умови виживання в російських буцегарнях, катування та чому людям важко повірити в те, через що довелося пройти Петру Недоходюку, військовий розповів кореспондентам Суспільного, пише Фіртка.


"Батьки померли, коли я ще був маленьким"

Петро Недоходюк родом із села Красноїлля, що у Верховинському районі. Він зростав сиротою у багатодітній родині.

"Батьки померли, коли ще був маленьким, тож я залишився з бабусею. Були два старші брати та три сестри.

Потім бабуся померла. Старша сестра вийшла заміж, і вона була мені, як мати", — пригадує чоловік.

До повномасштабного вторгнення росіян в Україну Петро Недоходюк працював на різних роботах. Чоловік каже: не вірив, що війна триватиме довго.  

"У військкомат мене взяли з дому 27 вересня 2022 року. У січні 2023 поїхав у Рівне на навчання і звідти — на Бахмут. Служив у 10 гірсько-штурмовій бригаді. Був кулеметником, старшим на позиції.

Траплялося таке, що ми сім днів перебували на позиції, інколи — три тижні", — говорить Петро Недоходюк.


"Вони тягнули мене до ями, де скидали трупи"

У липні 2023 року, пригадує воїн, його з побратимами відправили окопуватися. На місці їх мали зустріти українські військові. Однак бійці потрапили під російський обстріл.

"Нам дали неправильні координати. Вдарила авіація, гранатомет, і мене приглушило. Потім через дрон кинули гранату перед нами. Нас було шестеро. В мене — дві ноги поранені, праве плече і голова.

Я сам надав собі першу медичну допомогу. Трішки поповз і вже не стало сил", — розповідає звільнений з полону боєць. 

Петро Недоходюк
Звільнений з полону РФ Петро Недоходюк. Суспільне Івано-Франківськ/Назар Вінтонюк

Петро Недоходюк отямився вже у полоні в росіян, які ще добу тягнули його до своїх позицій.

"Вони тягнули мене до ями, де скидали трупи. Я ще почав рухатися, і вони по рації передали: "Він ще живий".

Тоді мене забрали в якийсь підвал. Надали трошки допомогу, бо в мене в ранах вже хробаки були, і взяли в Луганську лікарню", — каже військовослужбовець.

Після чотирьох місяців у медзакладі в Луганську Петра Недоходюка перевезли до місцевої тюрми, де в бараці перебували 150 людей. Там він пробув наступні десять місяців.

"Мене боліло все. Дуже погано з пам'яттю було. Коли мене вдарили в голову, то так, що я на пів року втратив пам'ять. Я забув друзів, родичів деяких дуже довго згадував", — говорить Петро Недоходюк.

Петро Недоходюк, реабілітація, Івано-Франківщина
Петро Недоходюк проходить реабілітацію в Івано-Франківську. Суспільне Івано-Франківськ

"Я не був битий лише 9 травня"

У Луганській в'язниці полонених били усіх і щодня, продовжує Петро Недоходюк. Найжорстокішими були чеченці. Вони використовували кийки та електрошокери. Після побиття все тіло бранця було чорним.

"Чеченці били з усієї сили. Нас вишиковували у два ряди: руки — назад, голову — вниз. Заходили по 15, по 20 людей, кийками біля всіх підряд. Не можна було повернутися, відвернутися.

Як трішки відвернувся, ще дужче діставав", — розповідає колишній військовополонений.

Та найстрашніше, каже військовий, його та побратимів чекало після переведення до тюрми в Росії. Там тортури тривали майже цілодобово.

"У Башкирії вже надії не було, лише одна мета — день пережити або ніч переночувати. Знущання були від 6 години ранку до 10 вечора. А потім ще вночі.

Ставилися, як до скотів. Там за десять місяців я не був битий лише 9 травня", — говорить боєць.

У тюремній камері сиділи по п’ятеро полонених. Кімнати були нашпиговані "прослушками" та камерами спостереження. Спілкуватися між собою ув'язненим забороняли. Увесь день бранці мали стояти, маршувати або ж виконувати фізичні вправи.

"Коли росіяни заходять у камеру, ти маєш бути зігнутий на 90%, руки — назад і закриті очі. Так можна було стояти годинами. Як не витримували, вони електрошокером б'ють до тих пір, що дійсно людина вже "вирубується".

Тоді виливають відро води, кинуть на нари, трошки полежиш і вставай, і знову", — каже військовий.

Петро Недоходюк
Петро Недоходюк служив у 10 окремій гірсько-штурмовій бригаді. Суспільне Івано-Франківськ/Назар Вінтонюк

Найстрашнішим днем у російській неволі Петро Недоходюк називав понеділок. Тоді тортур було найбільше.

"То в нас був банний день. Ми були на третьому поверсі й мали зігнутими, тримаючись один за одного, за одну хвилину збігти у підвал, у баню. Не встигали — били.

Повертали й так могли по 20, по 30 разів. Потім, як ми намочимося в бані, вони підкручують електрошокери до кінця і починають бити. Тіло мокре так б'є, що дехто не витримував", — пригадує Петро Недоходюк.

У камерах був постійний холод, сморід та нестача кисню. На стінах та стелі — грибок. З одягу українські полонені мали білизну, піжаму й тапочки.

"Спати треба було на правому боці й дивитися на лампочку. Очі заплющені, але голова має бути обернена на лампочку. Якби відвернув — вони давали попередження.

А якщо ти це попередження не почув або трішки заснув, то забігали й спати вже не можна, вже фізичні вправи треба всю ніч робити", — говорить чоловік.

Петро Недоходюк, звільнений з полону РФ
Звільнений з полону РФ боєць Петро Недоходюк. Суспільне Івано-Франківськ/Назар Вінтонюк

За два роки в полоні Петро Недоходюк схуд на 20 кілограмів. Українських бранців годували перловою кашею та напівгнилою капустою.

"За дві хвилини треба було взяти їжу, з'їсти, помити посуд і здати. Все встигали, бо там їсти було чотири ложки. А ще спеціально давали дуже гаряче, так що піднебіння спалювали", — додає колишній військовополонений.


"Росіяни кажуть, що в Україні Бога немає"

Від таких знущань з українців, каже Петро Недоходюк, росіяни отримували задоволення та до фізичних тортур регулярно додавали моральні. Кожен ранок починали з російського гімну, який мали виконувати військовополонені. А якщо вбивали побратимів, інших змушували годину плакати за ними.

"Я не знаю, скільки разів плакав, але багато. "Західняків" вони називали бандерівцями. А в мене був гуцульський говір, то знущалися ще дужче.

Змушували всіх підписати згоду на російське громадянство, а я їм казав: ви мене застрельте, робіть зі мною, що хочете, я не підпишу. А вони: "Бандера". І знущалися за це ще більше. Але я їм так і сказав: що хоч сьогодні помру, я не підпишу", — розповідає Петро Недоходюк.

Петро Недоходюк, кулеметник, звільнений з полону РФ
Кулеметник 10 окремої гірсько-штурмової бригади "Едельвейс" Петро Недоходюк. Суспільне Івано-Франківськ 

Єдине, що допомагало вижити, каже боєць, — віра в Бога. Підпільно молився щодня, та одного разу росіяни помітили й це.

"Раз перехрестився — відеокамери зафіксували. Прийшли, то так електрошокерами руки побили, що вранці я не міг ложку до рота підняти. Сказали, що в Україні Бога немає", — пригадує боєць. 

За його словами, у російському полоні тортури витримували не всі. Траплялися випадки, що люди божеволіли.

"Було багато хлопців, що кричали, помітно, що вони сходили з розуму. Але росіяни кудись забирали цих людей. Не знаю, чи це якась психлікарня була окрема, чи що.

Так чуєш, що він там день покричить, і вже його десь заберуть, вже його не чутно", — пояснює Петро Недоходюк. 

Петро Недоходюк, звільнений з полону РФ
Звільнені з російського полону Петро Недоходюк. Суспільне Івано-Франківськ/Назар Вінтонюк 

Звільнення з полону

Петро не вірив у те, що колись повернеться додому. За день до звільнення, 22 липня 2025 року, пригадує чоловік, їх вивели в коридор, роздягнули й фотографували з табличками. Потім зав'язали руки, очі та загнали в підвал, де протримали добу.

"Потім нас завантажили на машини й везли, напевно, цілий день. Дали нам по одному сухпайку, але їсти не дозволяли. У нас руки зав'язані, очі зав'язані.

І кажуть: "Ми вас веземо зараз ще пару кілометрів, і чого ми вас маємо возити, ми вас за**яримо". Десь годину ми проїхали. Я чую, що за дві години буде літак.

Вже в мене якась думка така з'явилося, що нас десь перевозять. Коли ми приїхали в Україну, в мене вже тоді дуже велика радість була. Хоча був дуже хворий, але мав якусь таку силу", — пригадує військовослужбовець.

Петро Недоходюк, звільнений з полону РФ
Петро Недоходюк. Суспільне Івано-Франківськ 

20 серпня 2025 року бійця зустрічали на Верховинщині. Наразі Петро Недоходюк лікується та проходить реабілітацію. Каже: досі болять ноги, частково втратив зір та слух і мріє про волонтерську справу.

"Я починаю адаптовуватися до нормального життя. Іноді люди сприймають те, що я пережив у полоні, по-різному. Дехто не вірить, що таке було. Дехто каже, що брешу.

Просто людині, яка це не пройшла, дійсно важко повірити, що таке відбувається. А я, коли одужаю, хотів би волонтерити. Сили на це я ще маю", — додає Петро Недоходюк.

Петро Недоходюк, реабілітація, Івано-Франківськ


Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!


Читайте також:

Рідні на війні: як підтримати себе, дитину та тих, хто боронить Україну 


11.10.2025 4339 1
Коментарі (1)

Важкі часи простолюдинам: укрполіція і тцк бє, в полоні бють 2025.10.12, 19:26

З розповіді: Забрали з дому тцкашники. Все ж вирішив воювати, бо то 2022 рік. Через помилку чи брехню командирів з координатами - разом з іншими був поранений і потрапив у полон. Москалі підлікували щоб мати одницю на обмін. Але російська поліція, побратими української, проте якій не треба озиратись на європейців, які дають гроші на зарплату, разом з іншими дикунами кадирівськими знущались били кожен день і змушували стояти на "90 градусів" коли заходили. Трилер в який до 2014 року і не повірили б. А тепер це не перша історія.

Хоч би відкупну, яку "синагога" дарує полоненим, вдаючи "добрих", як слід оформили щоб щераз людолови-українці не чіпали.

29.10.2025
Лука Головенський

Це розповідь про останні роки в Німеччині та загибель гетьмана України Павла Скоропадського.

1349
28.10.2025
Вікторія Матіїв

«Немає більшої любові, ніж коли людина віддає життя за своїх друзів», — ці слова з Біблії (Євангеліє від Івана 15:13) найточніше описують Олега Павлишина. Його дружина Світлана Павлишин каже, що саме так він і жив — без вагань залишив усе: родину, спокій, звичне життя, щоб стати на захист України.  

29221
23.10.2025
Вікторія Косович

Як зміниться навчальний процес, за якими факторами поділять ліцеї та чого очікувати вчителям і учням старших класів, Фіртка поспілкувалася з директоркою департаменту освіти й науки Івано-Франківської міської ради, заступницею міського голови Вікторією Дротянко.

7873
20.10.2025
Діана Струк

Про подолання наслідків обстрілу, відновлювальні джерела енергії, атомну генерацію та реновацію, Фіртка поспілкувалася з ректором Івано-Франківського національного технічного університету, професором Ігорем Чудиком.

3197
17.10.2025
Тетяна Дармограй

Після багаторічних суперечок і судових процесів місто й бізнес, схоже, знайшли спільну мову. Журналістка Фіртки поспілкувалась з директором комунального підприємства «Муніципальні ринки» Мар’яном Слюзаром та співвласником товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий сервіс» Володимиром Добровольським, щоб почути позиції обох сторін.

10205
14.10.2025
Павло Мінка

Ексклюзивний звіт для Фіртки від обласного начальника аудиторів.  

5036

Чому у світі так багато ненависті та злості? Над цим думали так само багато філософів. Чи теологів, релігієзнавців, чи вірусологів.

369

Доволі поширеною є думка серед практикуючих християн начебто «жінці в дні менструації не можна заходити до церкви, цілувати ікони та причащатися». Ця ідея настільки довго існує, що багато хто вважає  це каноном. І насправді дуже сумно кол

1645

Терміни отримають нові функціональні значення. До прикладу, агресія - експансія. Або, скажімо, архетип - ресентимент, лобізм - резильєнтність, об'єктивність - голізм, мистецтво - війна...Мистецтво - це війна. Це говорить колективна пам'ять. Чому?

1254

Сьогодні ми є посеред переломного моменту в історії. Нові правила гри не просто формулюються, сама гра передефіньовує себе, дає собі нове означення і сенс.

1809
30.10.2025

Овочі родини капустяних належать до найкорисніших для здоров’я. Дієтологи пояснили, яку користь мають броколі та брюссельська капуста, чим вони відрізняються і яку з них краще додати до свого раціону.

232
26.10.2025

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), близько 30-50% усіх випадків раку можна запобігти завдяки здоровому способу життя, зокрема правильному харчуванню.  

5919
19.10.2025

В Івано-Франківській області триває збір пізніх сільськогосподарських культур та посів озимих зернових під урожай наступного року.    

844
30.10.2025

Отець Юліан Тимчук розповів про історію походження свята Геловіну та пояснив, чому з християнського погляду воно не є «невинною розвагою». 

268
26.10.2025

Як вказують, молитимуться за припинення війни в Україні.

618
20.10.2025

Перша заповідь Закону Божого нагадує: не можна ставити на місце Бога ні людей, ні речі, ні будь-які сили.     

19853
16.10.2025

Вінчання — особливий релігійний обряд, який символізує об'єднання двох людей в шлюбі перед Богом.  

8515
30.10.2025

В Івано-Франківському драмтеатрі покажуть другу прем'єру сезону й першу режисерську роботу акторки Надії Левченко «Квіти під руками диявола».

536
23.10.2025

За кілька останніх днів спостерігаємо різку зміну риторики США щодо Росії. Вперше за другої каденції Трампа США запровадили нові санкції проти Росії, комітет Сенату пропонує визнати Росію державою-спонсором тероризму.

1077
12.10.2025

Після позачергових парламентських виборів влітку 2024 року, які ініціював президент Еммануель Макрон, Франція опинилася у стані хронічної політичної нестабільності. Новообраний парламент розділився на три майже рівні табори.  

1265
09.10.2025

Федеральне Бюро Розслідувань США оприлюднило документи, які стосуються корупційних схем за участю Петра Порошенка та кума путіна Віктора Медведчука.

2635
07.10.2025

Вкотре вибори в Чехії стали по суті вибором між минулим і майбутнім.  

1525