Легендарну "Червону руту" Володимир Івасюк присвятив одній із подруг юності - студентці медичного інституту Марії Соколовській.
Про це розповіла сестра композитора Оксана Івасюк, пише Фіртка з посиланням на gazeta.ua.
"Володя дуже подобався дівчатам, мав багато приятельок і подруг. Одна з них – Марія Соколовська з Коломиї на Івано-Франківщині. На третьому курсі медичного інституту на перерві брат написав перший варіант тексту "Червоної рути" і подарував їй. Марія досі зберігає той листочок.
Володя працював ночами. Його так тато виховав: для людини творчої натхнення не головне, головне праця. Він тяжко працював – як ремісник: підбирав ноти, мелодії, роздумував, чи це сподобається людям. Важливим для нього було мистецьки оформлені партитури пісень. Все це дуже було важливо. Його професійність і полягала у системній праці, розумінні того, як має "працювати" у суспільстві написана пісня. У поєднанні із класицистичною свідомістю – все відбувається через працю і навчання. Пригадую, як раз я приїхала у Львів на шкільні канікули. Володя саме написав пісню "Два перстені". Наспівував мені цю пісню, тішився: "Дивись, який гарний український шлягерок буде". Йому музика легко давалася. Але це і копітка праця була, щоб цей шлягерок написати".
Оксана Михайлівна згадує, що її брат прагнув писати опери, симфонії, розвинутися в композитора великих форм.
"Коли записувалася платівка-гігант у 1976 році, я була в Києві. Володя їздив у будинок звукозапису, де вони працювали з ранку до вечора з оркестром. Потім приїхала Софія Ротару, Володя зустрів її в аеропорту, і доки вони в таксі до будинку звукозапису доїхали, то Володя розповів їй як вона інтонаційно мала співати.
Софія називала Володимира своїм композитором. Казала: "Всі пісні, які він писав, відразу ж ставали моїми".
З нагоди виходу платівки Володя подарував Софії перстень із сапфіром і кількома діамантами. Ми вдвох їздили на Хрещатик і вибирати їй цей перстень".
Володимир Івасюк міг стати художником, але відмовився від цього на користь музики, - розповідає Оксана Івасюк. За її словами, Володимир не хотів розпорошувати свій талант на багато справ відразу.
Родина зберігає малюнки Івасюка, серед яких портрет батька, а також монограма, яку композитор склав з перших літер свого повного імені.
