Парламентські вибори минули і – сюрприз! – перемогли "регіонали". Сталося саме так, як знали вони, як знав будь-хто інший в Україні, попри факт, що їх мало хто любить, і вони неминуче зазнали б поразки, якби вибори були повністю вільними і справді чесними...
Якщо у вас є гроші, ви можете купити стільки голосів, скільки вам заманеться – це "регіонали" і робили з великим завзяттям. Якщо ви контролюєте виборчі комісії, то можете бути певні, що голоси порахують так як треба. Через те, що половина депутатів тепер обирається у мажоритарних округа, "регіонали" зможуть зробити те, що їм найліпше виходить: купити їх із їхніми голосами за кілька мільйонів доларів. Що, звісно, дріб’язок для корумпованої партії Януковича…
За попередніми оцінками, у "регіоналів" буде 188 депутатів – тобто на десятеро менше, ніж у чинному скликанні, втім, достатньо для того, щоб впливати на позицію всіх інших.
Дещо цікавіший розподіл депутатів серед інших партій. "Батьківщина" Арсенія Яценюка та ув’язненої Юлії Тимошенко матиме 103 депутати. УДАР боксера-що-став-політиком Віталія Кличка налічуватиме 40. Комуністична партія України, очолювана багатієм Петром Симоненком, буде мати 32. А партія правого спрямування "Свобода" на чолі з гіпнотичним Олегом Тягнибоком складатиметься із 37 обранців. (Наголошую, це попередні цифри).
"Регіонали", комуністи і "свободівці" – всі є радикальними партіями, хоча й зі своїми викрутасами.
Колеги Януковича – це радикали у справі, але не на словах: вони говорять про поміркованість і стабільність, але при цьому спромоглися поглумитися над демократією, напасти на українську ідентичність і ще більше довести до зубожіння українське населення. Це все трапилося за два роки – така "поміркованість" насправді вразила б будь-кого з палких революціонерів.
Комуністи – це радикали минулих дій і теперішніх слів: вони допомагали у розбудові "розвинутого соціалізму"; тепер це сивочолі сталіністи, котрі говорять про "диктатуру пролетаріату", хоча воліють їздити у розкішних лімузинах.
"Свободівці" – радикали слова (вони закликають зробити етнічних українців вінцем багатонаціональної України), але не дій: у кількох областях Західної України, де "Свобода" керує місцевими радами, вони зарекомендували себе некомпетентними базіками зі схильністю до корупції.
Закарбуйте собі: саме радикалізм "Регіонів" спричинився до вражаючого зростання комуністів і "свободівців". Донедавна КПУ сприймалася партією, котра претендує на гідне місце на "смітнику історії". "Свобода" ж виглядала структурою, якій не під силу подолати 5-відсотковий бар’єр на виборах, а все, на що вона могла б сподіватися – бути регіональною партією у деяких західноукраїнських районах. Натомість після того, як "регіонали" пішли в атаку, неминучою стала відповідь: у контратаку пішли дві політичні сили, які стверджують себе захисниками двох пластів, котрих, власне, найбільше зневажила Партія регіонів: робітників і українців.
Результат – радикалізація виборців.
Якщо ви сприймаєте вибори за партійними списками як зріз загальних настроїв населення, то виявиться, що більше половини українців підтримує радикалів: 30% відійшли "Регіонам", 13 – комуністам і 10 – для "Свободи".
Чи справжній, чи "дутий" радикалізм не робитиме український парламент стабільним, розважливим та розсудливим місцем. Навпаки, варто очікувати зіткнення радикальних риторик, і перетворення Ради на недієздатну структуру. Це означає, що тягар "регіонального" безладу повністю впаде на плечі сердешного Віктора Януковича. Султанові доведеться проводити політику наживи й бардаку наодинці, а отже провина за все те, що відбуватиметься (а там точно не буде похвал), впаде саме на нього. Відповідно, потьмяніють і його перспективи перемогти на президентських виборах.
