За результатом виборів до Івано-Франківської міської ради «зайшли» п’ятеро політ-леді, які присягнули на вірність громаді міста. Варто зауважити, кількість жінок-депутатів у міській раді зменшилась, адже в попередньому скликанні їх було семеро.
Фіртка вирішила поспілкуватись з кожною з обраниць громади Івано-Франківська. Серед депутатів сьомого скликання депутат міської ради від політичної партії Всеукраїнське об’єднання «Свобода» Маріанна Продан, яка набрала 27,4257% голосів виборців на своєму окрузі.
Маріанна Продан народилася 20 квітня 1971 року в Івано-Франківську. Закінчила Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу та Прикарпатський національний університет ім. Василя Стефаника. За фахом інженер-геодезист та бухгалтер-економіст. Працює в Центрі надання адміністративних послуг на реєстрі електронної черги.
- Для початку варто запитати - чому ви пішли в політику? Адже жінку в політиці сприймають так само, як жінку за кермом.
Йду для того, щоб змінити щось в сфері освіти, а власне те, що стосується поборів. Хочу подивитись зсередини скільки дійсно коштів виділяє держава, скільки виділяється з міського бюджету і скільки повинні давати батьки. Чи правомірним є те, що батьків заставляють оплачувати рахунки від дошкільних і шкільних навчальних закладів. Я, особисто, проти таких поборів.
Від політичної діяльності очікую змін на краще. Франківськ має змінитись настільки, щоб він міг стати прикладом для всієї України.
- Чим ви займались до того, як усвідомили свою політичну зрілість?
Університет нафти і газу я закінчила на початку 90-х років, коли був повний розвал, тому не довго пропрацювавши за спеціальністю я поїхала до Чехії, де працювала різноробочою на фабриці головних уборів. Там же деякий час працювала і на пекарні. Потім повернулась до Івано-Франківська, де закінчила Прикарпатський національний університет ім. Василя Стефаника, здобувши другу спеціальність бухгалтера-економіста. Зараз працюю в Центрі надання адміністративних послуг на реєстрі електронної черги.
- Якщо не секрет - за кого голосували в другому турі виборів і чому?
Прогнозовано - за Руслана Марцінківа. Тому що я вірю, що Руслан змінить ситуацію у Франківську. Те, що відбувається зараз, мені абсолютно не подобаєтся. Ті ж дороги почали ремонтувати вкінці і не тому, що «Свобода» хотіла перед виборами щось показати, а тому що блокувалися рахунки, гроші не перераховувались. При всьому бажанні «свободівці» хотіли раніше, але вийшло вкінці. Принаймні, я вірю, що садочки й дороги Руслан зробить, це те, що необхідно місту. Навіть той самий мікрорайон Пасічна: «коробок» понаскладали, а садочків немає. Сподіваюсь, що ми цю ситуацію зрушимо навіть з тими ж забудівниками, і садочки таки будуть будувати. Я вірю, що Руслан це зрушить з мертвої точки.
- Чи займаєтесь громадською діяльністю, приймаєте участь в соціальних проектах?
Коли я народила другу донечку, то була трохи відірвана від життя, але якщо комусь треба допомогти, то я це роблю. Ми з коліжанкою разом допомагаємо нашому знайомому, який перебуває зараз на пердовій, він боєць «Правого сектору». Я допомагаю настільки наскільки можу, а подруга робить це постійно. Збираємо йому те, що він просить.
- Президент України оголосив 2016 рік – роком англійської мови. Чи знаєте ви іноземні мови, зокрема англійську?
Вивчала німецьку мову, але розмовний рівень вже втрачений, зараз я її розумію. А англійську буду обов’язково вивчати, тому що це мова міжнародного спілкування. Її потрібно вчити навіть для того, щоб витіснити таке застаріле поняття російської мови, як міжнародної. На пристойному рівні знаю чеську мову.
- Означте вашу шкалу цінностей, як людини і як політика.
Мені складно спілкуватись із людьми з «подвійним дном». До них страшно повернутися спиною. Що стосується моїх однопартійців, то мені не страшно їм довіритись, тому що в нас один одного підтримують.
А однією з цінностей для мене є діти, і не лише мої, ми маємо жити за принципом «чужих дітей не буває».
- Чи приймали ви участь в Революції Гідності?
Їздила в Київ, допомагала на кухні. Але для мене показником є ті люди, які приймали участь в Революції Гідності від початку й до кінця. А те, що ми були там наїздами - це крапля в морі.
Які відчуття зараз – нема прикрого розчарування?
Розчарування є величезне, проте я оптиміст і вірю, що все буде добре. Я вірю, що люди дадуть об’єктивну оцінку діям київської влади, головне, щоб ті встигли речі свої зібрати, бо їм уже не дадуть можливості втекти, як це було з Януковичем.
- Ваша думка щодо резонансної справи журналіста Руслана Коцаби, який закликав бойкотувати четверту хвилю мобілізації на Україні під час війни на Сході.
У мене на рахунок нього негативна думка. По великому рахунку я його не вважаю журналістом. Моє враження, що він просто працює на наших ворогів. А оцінку дасть суд. Не може бути, щоб він сам це робив, він мусив мати якихось покровителів, тим більше я бачу хто його захищає, - такі самі, як він, які прославляють ДНР і ЛНР – це одного поля ягоди.
- Як ви заробили свої перші гроші і на що їх витратили?
Перші свої гроші заробила на «коляді». Скільки саме, не пам’ятаю, бо тоді ще гривень не було у вжитку, але близько місячної батьківської зарплати назбирувалось. А першу свою зарплату отримала, працюючи у відділі земельного кадастру геодезистом. Але на що я їх витратила не пам’ятаю, можу сказати лише те, що марнотратницею не була.
- Скільки грошей вам потрібно на місяць?
У мене зараз прожитковий мінімум – це мінімум держслужбовця. Скажем так, живем від зарплати до зарплати, а зарплата складає 2 000 гривень. Також мені допомагає батько моїх дітей, звичайно, він допомагає дітям.
- Як сказав французький філолог Бешерель «Одне з найголовніших достоїнств в політиці – це вміння прикидатися». Як думаєте, доведеться?
Не треба прикидатися, треба шукати спільні точки зіткнення. Вчора я подивилась, як проходила перша сесія міської ради, то у мене склалось враження, що дехто хотів її розхитати. Чи це на публіку було? Можна було якось спокійніше домивитись, можливо це не найгірші ситуації, які сталися вчора. Все приймалося зі скрипом. Якщо комусь не підходить порядок денний, якщо вважають, що поступили не по закону, то для цього є суд. Прошу дуже. Але такі от затягування, такі обвинувачення мені не дуже подобаються. Кажуть, що то ще не найгірше, що може бути. А нам треба пам’ятати, що всі ми в одній лодці. А оті кпини про освячення ліфтів, вони були недоречними.
- В який вид політики ви вкладатимете себе, як ресурс: економічну, соціальну, культурну, аграрну, екологічну, військову?
В гуманітарну. Це те, на чому я вже більш-менш розуміюсь і буду йти в цьому напрямку. Перше, що ми зробимо, це зберемо комісію, де я б хотіла бачити всі політичні сили, і щоб ця комісія цілеспрямовано працювала на покращення в освіті. А я особисто почала би боротьбу з поборами. Не знаю наскільки я буду цим займатись, але я знаю, що в школах скоротили уроки співів та образотворчого мистецтва. А який українець без пісні, як можна було забрати у дітей пісню, тим паче, що уроки співу служать розвантаженням у школі від надмірної кількості уроків, тому я б повернула уроки музики та образотворчого мистецтва. Але наскільки мені це вдаться побачимо, тому що багато законів приймають «там» і не все залежить від міста.
- Ви сильна жінка, якщо йдете в політику. У вас обов’язково мають бути «правила життя», якими ви керуєтесь. Поділіться ними.
Ніколи не зупинятись на досягнутому, і скільки б тобі років не було, треба завжди пізнавати щось нове. Завжди треба прислухатись до молодих людей і давати їм дорогу, бо час не стоїть на місці, треба за ним встигати. Те, що було важливим для моїх батьків, наприклад, для мене вже не нове і непотрібне.
Оксана ФЕДОРАК
