Влітку, а особливо після пандемії чимало охочих поскоріше з головою поринути у мандри. Турція, Греція, Єгипет і Чорногорія, як на мене, найпопулярніші курорти. Проте, вже вкотре переконуюся, що не для мене. Тому, пропоную всім читачам Фіртки разом зі мною відправитись у віртуальну подорож Швецією, а саме її столицею, Стокгольмом.
Окрім суворих законів, ідеального порядку і чистоти, холодного Балтійського моря і гірських пейзажів, тут так багато красивої, помпезної і справді королівської архітектури. Про неї і природу піде мова далі.
Скансен - найстаріший у світі музей під відкритим небом. У ньому представлені будинки з усіх кінців Швеції. Засновником музею-села, як ще часто називають Скансен, є Артур Хазеліус.
Все почалося з того, що у 1810 році на острові Юргорден торговець Йон Бургман побудував літній павільйон з видом на місто. Тут же він заклав сад. Маєток Бургмана назвали «Скансен», оскільки поряд розташовувалася невелика фортеця (шведською «skans» означає «укріплення»), де навчалися військової майстерності ччлени королівської родини.
Під час однієї з поїздок в провінцію Даларна Артур Хазеліус звернув увагу на те, що більша частина старої сільської культури зникає перед новим індустріальним суспільством. Враження, отримані ним в поїздці, остаточно переконали його: потрібно колекціонувати старі речі та предмети, щоб зберегти пам'ять для нащадків.
Ще в 1873 році Артур Хазеліус відкрив музей в Стокгольмі, який він назвав «Скандинавська Етнографічна Колекція». Там були предмети інтер'єру житлових будинків з провінції Даларна і такі собі сцени, що в реальності відображали життя шведів в ті часи. Деякі сцени з музею Хазеліус показав на Всесвітній індустріальної виставці в Парижі в 1878 році.
Наступним кроком на шляху створення Скансена стало будівництво будівлі - музею Північних країн на острові Юргорден. Тут Хазеліус отримав можливість купити ділянку землі на пагорбі Скансен, де він розмістив будинки, які купив і привіз в музей з різних куточків Швеції.
Сьогодні ж тут проводять різні святкові заходи: влітку - концерти за участі хорового співу і народних танців, а взимку- різдвяний ярмарок, танці навколо ялинки і концерт в церкві Сеглура.
Коли вперше потрапляєш на територію Скансена - губишся, бо так багато всього навколо. Тішить те, що є багато вказівників.
Не можу не сказати про природу - так як музей під відкритим небом, протягом усього часу відвідувачі насолоджуються нею: навколо ліс, пташки співають, запах свіжості.
Якщо умовно поділити Скансен на дві частини, то перша - будинки з різних регіонів країни, що демонструють життя шведів протягом кількох століть. Ловиш себе на думці, що хатки дуже схожі на ті, які можна побачити в українських селах: ось тільки в Швеції це вже історія, а у нас люди досі так живуть.
Кожен куточок Скансена має свою історію і розповідає про тих, хто жив і працював тут раніше, а також про традиції та звичаї, пов'язаних з буднями і святами.
Ось ремісники, які працюють в своїх майстернях, фермерши з прядками перед відкритим вогнищем, пекарі, випікають коржі і булочки з корицею - все так, наче дивишся фільм, але з власною участю.
Є в музеї і куточок, де живуть дикі тварини Скандинавії: вовк, лось, рись, росомаха, тюлень і видра. Біля кожного вольєра табличка, де розповідь про значення домашніх тварини для господарства за минулих часів. Це також допомагає зрозуміти, яким було життя в той чи інший період. Мисливство та рибальство були важливою складовою господарства. Хижі тварини розглядалися і як конкуренти, і як могутні істоти.
Впринципі, диких тварин можна зустріти і просто гуляючи околицею Стокгольма, присутність поруч людей їх не лякає.
За моїми спостереженнями біля приватних обійсть шведи часто залишають ящики із яблуками для косуль - і вони справді їх їдять (на власні очі бачила). На відміну від України тварини тут не бояться людей, а скоріше чудово співіснують і ладнають.
Є й в Скансені кілька сільських порід, що представляють історичний інтерес і занесені в проспекти з охорони природи: зелена жаба, прудка ящірка, річковий рак, зубр, видра і росомаха.
У вольєрі для птахів живуть гірські лорі, а на території можна побачити, як гуляють павичі і купи.
У стайнях - коні великих і дрібних порід, - від Шотландських поні до рослих Арденських коней. Тут їх використовують для прогулянок верхи по території музею.
Варто зазначити, що територія Скансена настільки велика, що важко співставляється із словом «музей». Я б скоріше назвала це заповідник, бо з того, що побачила, тварини тут живуть в чудових умовах.
Ну і третя умовна частина музею - акваріум Скансена. Тут це окремий комплекс, де представлені деякі види екзотичних і рідкісних тварин - напівмавп, крокодилів і павуків. Тут є також безліч видів диких тварин, - білки, сірі чаплі, хижі птахи, дикі качки, чайки та інші. Для багатьох грайлива руда білка стала символом Скансена.
Загалом, будучи в Стокгольмі це місце однозначно вартує уваги туристів. Проте виділити потрібно цілий день, адже кількох годин буде вкрай мало, щоб насолодитися пейзажами, поринути в атмосферу давніх часів і отримати задоволення від великої кількості тварин на території.
