З початку лютого цього року захисника вважали зниклим безвісти.
Віктор П’єкний народився 15 лютого 1978 року у селі Пуків на Рогатинщині.
Згодом сім’я переїхала до Львова, де Віктор закінчив школу та училище. Після служби у війську навчався у школі прапорщиків у Полтаві. Чоловік служив у військовій частині, де служив і його батько, виконував обов’язки начальника зміни телеграфної роти.
«Пізніше життєва стежка круто повернула і закинула хлопця аж у Донецьку область, де знайшов своє кохання, одружився, працював у Державній службі охорони.
Через п’ять років Віктор повертається до Львова і стає старшим кінологом у Львівській виправній колонії. Його серце прикипіло до ще однієї живої душі, друга — вівчарки. Разом з чотирилапим брали участь у змаганнях, здобували призові місця», — йдеться у дописі.
У 2014 році Віктор П’єкний став добровольцем, воював у складі батальйону «Львів». Воїн з позивним «Прапор» провів багато боїв у гарячих точках українського сходу. Під час виходу з Дебальцевого отримав контузію, однак пізніше повернувся до служби у 80-тій десантно-штурмовій бригаді, був головним сержантом зенітно-кулеметного взводу 94-тої бригади.
За мужність, самовідданість, успішне виконання бойових завдань Віктора П’єкного нагородили почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ — «Золотий хрест».
Захисник загинув 6 лютого 2026 року. Донедавна військовослужбовця вважали зниклим безвісти. Чоловік отримав смертельні поранення внаслідок удару керованої ворожої авіаційної бомби біля населеного пункту Осикове Донецької області.
Траурний кортеж із тілом полеглого прибуде до Рогатина у середу, 15 квітня о 12:00 год. На центральній площі міста відбудеться панахида та прощання.
