Шлях родини волонтерки Вікторії Сакун до Прикарпаття тривав кілька днів. Після переїзду з-під обстрілів їх тимчасово прихистили у Дніпрі та Вінниці. Там місцеві громади годували сім’ю та допомагали з дорогою.
Про це журналістці Фіртки розповіла волонтерка та дружина військового Вікторія Сакун.
До Івано-Франківська родині вдалося дістатися завдяки знайомому, який переїхав із Донецька ще у 2014 році. Але знайти житло одразу не вийшло — перший тиждень вони прожили у спортзалі місцевого ліцею.
«Коли нам показали наше місце в спортзалі, мене накрила паніка. Я знову розплакалася — як і після першого виїзду з дому», — згадує Вікторія Сакун.
Попри важкі умови, родина відчула підтримку вже наступного ранку. Директорка навчального закладу особисто прийшла до переселенців, поспілкувалася з кожним і запитала, що необхідно.
«Я не знаю, я їй буду вдячна до кінця своїх днів. Вона була настільки приємною, привіталася з усіма, поцікавилася, що потрібно кожному. Це дуже мене тоді підтримало», — розповідає Вікторія.
Згодом родина переїхала до Калуша, де вдалося знайти доступну заощадженням квартиру. Чоловік швидко влаштувався на роботу, а Вікторія довго оговтувалася після пережитого.
«Я трималася при дітях. Здавалося, все добре, але всередині не могла себе зібрати і не могла примусити вийти на роботу», — каже вона.
Поворотним моментом стала ініціатива восьмирічної доньки Валерії. Спочатку родина зробила невеликий донат — 200 гривень на збір фонду Сергія Притули. Але дівчинка запропонувала допомагати українським військовим активніше.
Валерія разом із батьками почала плести жовто-сині браслети. Старший брат допомагав продавати їх на вулиці. Коли вдалося назбирати першу суму, родина шукала волонтерів, яким чесно можна передати кошти.
Через місцеву групу Вікторія отримала контакт івано-франківської волонтерки Мар’яни Заграй.
«Я подзвонила, але тоді ще погано говорила українською. Спитала, чи можу перейти на російську, а вона сказала — ні. Почала хвалити, що в мене гарна українська. Це було несподівано та дуже приємно», — розповідає Вікторія.
Зустріч відбулася в центрі міста. Родина передала 3,5 тисячі гривень, а волонтерка зняла коротке відео для прозорості збору.
«Коли допис виклали у мережу, я розплакалась», — згадує жінка.
Мар’яна Заграй також сконтактувала з калуськими волонтерами, щоб вони допомогли сім’ї продуктами.
«Ми ніколи ні від кого нічого не просили. Завжди самі собі давали раду. А тут люди самі переймалися тим, що нам потрібно. Для мене це був добрий шок», — каже Вікторія.
З часом Валерія почала плести браслети частіше. Усі зібрані кошти родина передавала на великий збір на тепловізор. Дівчинка захопилася волонтерством і відчула, що може робити більше.
«Вона загорілася тим, що може допомогти нашим хлопцям. Хотіла робити ще більше. Це її дуже змінило», — говорить мама.
Загалом Валерії вдалося зібрати 193 807 гривень. Усі кошти родина передала благодійному об’єднанню «Волонтери Добра».
Більше читайте у матеріалі: «Ми мусили залишити дім двічі»: історія донеччанки, яка стала волонтеркою на Прикарпатті (ФОТО)
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
Читайте також:
Рідні на війні: як підтримати себе, дитину та тих, хто боронить Україну
«Ми не ділимо військових на "наших" і "ваших"»: історія івано-франківської волонтерки Мар’яни Заграй
