Андрій родом з Івано-Франківщини. Після закінчення університету він одразу долучився до війська та став механіком-водієм 211-ї понтонно-мостової бригади. Військовослужбовець виконував бойові та спеціальні завдання на Покровському й Краматорському напрямках, отримав поранення, але після відновлення повернувся на службу.
Історію захисника розповіли у 211-й понтонно-мостовій бригаді, передає Фіртка.
Андрій родом з Івано-Франківської області. Після закінчення університету він одразу долучився до війська — до 211-ї понтонно-мостової бригади на посаду механіка-водія.
«Чому механік-водій, а не водій-механік?! Бо спочатку ти ремонтуєш, обслуговуєш цю техніку, а вже потім на ній виконуєш завдання. Вона має бути справна на воді й на суші, бо ти несеш відповідальність не лише за своє життя, а й за життя побратимів. І це велика відповідальність!
Складність моєї роботи полягає у тому, щоб чути один одного, розмовляти мовою поглядів. Але ми — справжня команда, яка працює злагоджено на результат, тому проблем не виникає», — зазначив захисник.
За період служби у ЗСУ військовослужбовці бригади стали для Андрія не лише побратимами, а й справжньою військовою родиною.
«З того моменту, як я потрапив у військо, в моєму житті багато чого змінилося. Наші хлопці стали для мене дуже близькими друзями та братами. Ми завжди злагоджено працюємо, виконуємо всі поставлені завдання, довіряємо один одному та стоїмо пліч-о-пліч!
У нашій бригаді багато досвідчених фахівців, спеціалістів за своїм напрямком, які мають неабиякий життєвий досвід, можуть допомогти, навчити та поділитися досвідом. Кожен з нас не просто ризикує своїм життям, а викладається на повну для того, щоб виконати всі завдання та захистити свою Батьківщину!», — розповів захисник.
Військовослужбовець перебував на Покровському та Краматорському напрямках, де виконував бойові та спеціальні завдання. Він отримав поранення, проте повернувся на службу. Український захисник нагороджений відзнакою Міністра оборони України «Захиснику України».
«Мій перший виїзд — це страшні звуки вибухів, артобстріли. Тоді було дійсно лячно… Але з часом звикаєш до всього. Головне — я ніколи не нехтую технікою безпеки: бронежилет, каска, зброя — все має бути обов’язково при мені! Війна не має перерви чи вихідних, і потрібно робити все можливе, не покладаючи рук, щоб зупинити ворога!
Перебуваючи на Сході, у мене з’явився кіт, якого я назвав Гільза та забрав додому. Адже в армії забезпечують не лише одягом, взуттям і харчуванням, а й домашніми улюбленцями», — додав Андрій.
Для Андрія служити Україні та українському народові — це відданість своїй справі, своїй країні та своїм побратимам.
«Є одна фраза: “Не буде там нас — не буде там вас”. Війна торкається всіх, і ворог так просто не зупиниться. Я пишаюся тим, що я у лавах ЗСУ, що служу у 211-й понтонно-мостовій бригаді. Тому я разом із побратимами щоденно докладаємо максимум зусиль задля нашої Перемоги!», — підкреслив боєць.
ідписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
Читайте також:
Депутатам засмаглим за місяць, відвідавшим дітей закордоном в елітних коледжах в Монако різних поки солдати по 5р без термінів без права на демобілізацію і стільки ж років людей по вулицям ловлять на війну. Нормальна така "вільна європейська країна"...