Її активне застосування почалося з моменту всім відомого меморандуму "Ющенко- Янукович" і продовжилося під час переговорів з БЮТ про велику коаліцію. Обидві операції, як ми пам'ятаємо принесли солідні "бонуси" Януковичу.
Дивно було використовувати внутрішні напрацювання на міжнародній арені, але й тут влада отримала непоганий результат. Янукович знову став рукоподаваємим, "дотиснув" питання Тимошенко, Путін з незадоволенням, але став поступливішими. Якби не Майдан, звичайно. Але він до самої тактичній схемі відношення не має, це скоріше розглядається, як форс- мажор.
Якщо бути відвертим, то підписання з ЄС залишало не так багато шансів Януковичу на переобрання у 2015-му, і всі це прекрасно розуміли. Без звільнення Тимошенко грошей не гарантували, поле для фальсифікацій і репресій ставало вужче. А без цього 2015-й не спрацьовував, Кличко "тиснув" рейтингом.
Маючи деякий "нейтралітет ", Янукович міг би й далі торгуватися, отримуючи дивіденди від обох сторін. При цьому, зберігаючи можливість провести вибори так, як йому хочеться. Тим не менше, життя підносить свої сюрпризи , так що тепер, я впевнений , ситуація для влади Сім'ї набагато гірша, ніж була б після підписання угоди асоціації , і вони б були готові на багато чого, щоб "відкотити" ситуацію назад . Але історія умовного відмін не терпить, так що після такого струсу влада активно взялася "вирішувати" питання. Очевидно, що на озброєнні залишилася все та ж схема. Її роботу ми розглянемо на самому останньому прикладі з операцією з відставки Азарова.
Етап перший. страшилка
Саме звернення до обласних рад південного сходу породило страх Сєвєродонецька-2 і позначило базовий страх влади. Мова навіть не йшлося про суверенітети, а про захист конституційного ладу, але всі все зрозуміли. Це відразу вибило у трьохголової опозиції найправильніший варіант розвитку подій за принципом "стрімко увійти і швидко просуватися". Страшилкою номер два, був натяк на штурм КМДА та ймовірність силового розгону.
Безумовно , опозиція в перший же день півмільйона мітингу могла б позначити народний орган, який би почав делігімітізіровать владу. Зроби це вчасно, Азаров міг би піти. Можна було б не приймати цим органом нелегітимних рішень, але позначити план у разі провалу голосування. Цього б швидше за все вистачило.
Етап другий. приманка
На цьому етапі, влада відмовилася від агресії і, власне, від відповідальності. З'явилися перші відщепенці і чутки про їх велику кількість. Це знову розслабило опозицію і Майдан, як тепла вода жаб, ніхто власне і не думав в потрібному напрямку.
Етап третій. кидок
Це, власне, саме голосування, в якому опозиції дали покричати, але все вийшло як завжди. Голосування по відставці провалено.
Що маємо в результаті? Опозиція отримала "облом ", виявилася без виразної програми дій, ймовірний "бліцкріг " зірвано. Не змогли взяти владу з мільйоном чоловік на площах, не зможете і з двома. Легітимних варіантів без домовленостей з владою немає. Влада показала холоднокровний спокій і завдала першої поразки Майдану, що викликало у людей почуття безнадії. Влада отримала необхідний їй час для перегрупування і перехопила ініціативу. Боротьба перейшла в позиційну. Результат для них чудовий. Значить процес перезапускається.
Починаються натяки на репресії у вигляді судів над протестуючими, пішли перевірки ВНЗ, жорсткі заяви Азарова. Це знову «страшилка». Потім, начебто, все спостовується, і Арбузов, в стилі Януковича після попадання яйця, просить про діалог та круглому столі. Це приманка.
Що буде далі, здогадайтеся самі. Сам переговорний процес з регіонами, якщо це не їх капітуляція, може стати поразкою Майдану. Навіть Кваснєвський заявив, що якщо людей стане занадто мало, то влада з радістю застосує силу. А влада домагається саме цього.
Однак, часу надто мало, цикли доводиться запускати один за іншим, тому навіть "котята " на переговори без відставки уряду йти не хочуть. Ще не відійшли від минулого фіаско. Взяли паузу. І це дає надію. Проте, позиційно, перевага, все-таки, на боці влади. Опозиція нічого крім "взяти змором" не запропонувала, і в цій війні мязів влада, все-таки, зможе протриматися довше, розпродаючи країну, якщо буде необхідно. Від влади слід чекати подальших "гойдалок", тобто чергування "страшилок" і "приманок" з їх посиленням, щоб ввести опозицію в переговорний процес. Тобто "страшилки" будуть страшніші, можливо, підкріплені все більш жорсткими діями, а "приманки" заманливіші, наприклад можуть перевести куди-небудь Захарченка.
Що ж робити опозиції і як протистояти даному алгоритмі? Аналогічно, можна навіть без кидка.
Головне - це творчо сформувати реальну повістку дня. Навіть журналісти інтуїтивно це відчувають і пробують знайти адреси діячів за кордоном, а також надаючи "паблісіті" "героям" беркутівської та економічної праці. Це, безумовно, корисно, але це занадто по-дрібному, щоб переламати ситуацію. Опозиція за "страшилкою" звернулася до світової спільноти з приводу введення санкцій, але це далеко не гарантований і довгий шлях. Є ж таки і внутрішній резерв.
Наприклад, ввести термін "економічний тероризм" і створити штаб боротьби з економічною тероризмом. Це дозволяє формувати події зовсім під іншим ракурсом з натяком на реприватизацію і заявити радикальну повістку - поки без радикальних дій. Уявляєте ці промови? Пограбували і мертвих, і живих, і ненароджених. 46 мільйонів заручників, частина з них в тюрмах, насильство, скорочення населення і т.д. і т.п. Бандитський клан окупував країну, олігархія, конституційний переворот рішенням корумпованого суду. Аналогій не злічити.
Більш радикальний вуличний варіант - це роззброєння «Беркута». Брати в кільце і вимагати здати спецзасоби.
По-перше, є причина, бо міністр не поніс відповідальності, а значить від них виходить реальна загроза, яку Майдан вирішив усунути прямим народовладдям, тобто є базис. Опозиція на вулиці повинна бути активною, а не пасивною. Пісні і "селебрітіс" поки «витягують», але скільки це може тривати не знає ніхто.
Очевидно, що також необхідно формувати і приманки для різних груп у партії регіонів. Переходь зараз і будеш прощений. Це не популярно, але без цього все одно не обійдеться, навіть, якщо Янукович вирішить йти. Так що краще зараз. Можна запрошувати їх на майдан. Пінчук на минулому Майдані ходив навкруги, нехай зараз теж прийде. Чому звернення до силовиків є, а до великого бізнесу немає ? Це теж важливо.
Іноді, мені здається, що вся проблема лідерів опозиції в тому, що вони не грали в хардкорні ігри з багатьма користувачами. Взяли б участь у кількох кланових війнах і світогляд б змінилося. Але про це буде окрема серія статей, коли народ України переможе.
