Одним з найбільш шкідливих залишків комуністичної ідеології в Україні є спотворені уявлення про економіку. Люди, які керують нашою державою, все ще мислять за Марксом і Леніним. Більшість наших економістів та господарників продовжують сповідувати застарілі догми, мислити радянськими схемами. Звідси примітивність, злиденність та упослідженість нашої господарської структури. Звідси й господарська корупція, приниження виробника і торжество спекулянтів. Адже марксисти завжди вважали мораль не самостійною цінністю, а чимось похідним від товарно-грошових відносин.
Тим часом добробут у розвинутих країнах починався з християнського підходу до економіки. Багатіли ті країни, де панувала строга християнська мораль. Ті, хто закладав фундамент теперішнього європейського багатства, розуміли, що не може ефективно діяти господарство, працівники якого думають лише про нестримне збагачення за будь-яку ціну.
Відсутність християнської моралі у господарській сфері України ми відчуваємо кожного дня. Ми бачимо, яка низька якість деяких вироблених у нас товарів. Попри те ціни на ці товари високі, іноді вищі за європейські. Це кричуща ситуація! Коли нам кажуть, що Україні потрібна політика економічного націоналізму, нам кажуть лише половину правди. Адже іноземні товари переважають у нас не лише тому, що вони мають кращу рекламу і дешевші, але нерідко й через низьку якість наших товарів. Ми повинні не лише захистити вітчизняний ринок і вітчизняного виробника від недобросовісної іноземної конкуренції, але й підняти культуру українського виробництва на новий рівень.
В агропромисловій галузі нам потрібно спиратись на три основи:
1) піднімати культуру аграрного виробництва через забезпечення соціального захисту селян, в першу чергу, за рахунок звільнення села від податкового тягаря;
2) впроваджувати кооперацію сучасного типу, що передбачала б організацію кооперативного ланцюга «з поля до столу», тобто прямого замовлення у виробника через логістичні склади та доставку продукції безпосередньо додому замовникові, в обхід посередників і спекулянтів;
3) впровадження на виробництві принципів християнської моралі, особистої відповідальності кожного працівника сільськогосподарської галузі за якість продукції.
Без комплексного підходу до реформи аграрного сектору ми отримаємо лише нове панування посередників. Без впровадження християнської моралі у культуру виробництва економічний націоналізм обернеться лише обмеженням конкуренції і збільшенням прибутків наших олігархів-монополістів.
Тому я стояв і стою на тому, що починати реформи економіки потрібно з виховання виробників в дусі християнської відповідальності за результати своєї праці. Віруючий українець-християнин ніколи не допустить виробництва недоброякісної, шкідливої для здоров’я або ж бракованої продукції.
Виховання виробничої сумлінності має починатися з дитинства, зі школи. Вчитель має пояснити дитині, що вона у своїй праці є відповідальною не перед контрольними органами, не перед начальниками, а перед Богом, від якого не сховати ані браку, ані недоробок. Маючі в душі віру, людина швидше досягає майстерності у своїй галузі, швидше здобуває повагу людей як фахівець і сумлінний працівник. Якщо українець з дитинства розумітиме ці прості й чинні для кожного справжнього християнина істини, він зможе на рівних конкурувати з будь-яким іноземним виробником. Працьовитість і винахідливість нашого народу, помножені на християнське сумління, здатні вивести Україну з позиції сировинного придатка сусідніх країн до рівня сучасного світового виробництва.
Українцям треба поспішати, адже з кожним роком наше відставання від розвинутих країн збільшується. Подивимося на сусідню Польщу, яка отримує дотації на сільське господарство з Євросоюзу. Там швидкими темпами впроваджується сучасна культура агропромислового виробництва. Поля обробляються культиваторами, витримуються новітні агротехнології, до мінімуму зведено використання ручної праці. Частина польських сільськогосподарських кооперативів працюють у сфері виробництва дорогої екологічно чистої продукції.
Нам до Євросоюзу далеко, дотацій не маємо. Тому я буду у Верховній раді відстоювати повне звільнення селян від податків. Це дасть змогу накопичити кошти на сучасну техніку, «розігнути спини» українських селян, які працюють здебільшого так само, як наші прадіди у дев’ятнадцятому столітті. Нашим можновладцям це вигідно. Їм зручно, щоби українські селяни були бідні, примітивно споряджені та «забиті податками». Так їм легше керувати та обкрадати народ України. Якщо наш селянин збагатіє , ним значно важче буде управляти нашим олігархам.
Тільки свідомий працівник-християнин зможе протистояти олігархічній економіці. Тільки людина з чистим сумлінням спроможна свідомо кинути виклик самозваним господарям українського життя. На українській землі, заповіданій нам батьками і дідами, мають панувати лише вільні трударі-українці, які хочуть, вміють і готові самовіддано працювати для власного блага і блага держави.
Василь Мельник,
кандидат в народні депутати України
в одномандатному виборчому окрузі № 84
