21 листопада розпочалася революція не тільки на Майдані, а й в серцях, душі та свідомості кожного українця. Навіть ті, хто були байдужими до своєї держави піднялися і вийшли на Майдан. Вони почали боротися за свою гідність, права та свободу.
Революція відбулася і у свідомості кожної дитини, яка змінила свої інтереси на політичні та патріотичні переконання. Всі стали політизованими, від наймолодшого до найстаршого. І кожен усвідомив, що саме від них залежить майбутнє держави та їхнє майбутнє у цій державі. Запанував дух чесності, справедливості, волі та єдності. Всі об'єдналися заради спільної цілі і стали єдиним братським народом.
Восьмого грудня супутник нарахував 2 400 000 мільйони людей на майдані. Як писав Степан Бандера "Революційне змагання - це національна боротьба в площині духовності, культури, боротьба суспільно-політична й мілітарна за повне знищення існуючого стану його змісту й побудову цілком нового, під кожним оглядом кращого стану, який відповідає потребам і бажанням українського народу". 1921-1923рр - перший факт масового голоду, 1932-1933- найстрашніший і наймасовіший голод. Навесні 1933 щохвилини помирало 17 осіб, щогодини 1 000, щодоби 25 000. 1946-194рр. - третій голод в Україні спричинений складним станом господарства після Другої світової війни. Це приклад того як століттями намагалися знищити український народ, але все ж таки його не вдалося зламати.
2013-2014 роки також приєднуються до цих дат, але приєднуються як початок створення нової історії України, справжньої незалежної держави!
21 листопада 2014 року діти пліч-о-пліч з дорослими відзначають день гідності та свободи. Ми вшанували пам'ять загиблих героїв, які віддали найцінніше, що у них було - своє життя, за честь, славу та єдність нашої держави.
Їх не зламав ні голод, ні холод, ні тортури, ні зневіра, ні приниження, вони всерівно продовжували йти далі. І таки настав той час, про який мріяв Бандера, коли один сказав: “Слава Україні!”, а мільйони відповідали: “Героям Слава!”
Тепер про Україну говорить весь світ. Усі її знають та поважають, беруть приклад, як потрібно боротися за волю, її підтримують, нею пишаються! Тепер майже кожен з захватом каже: “Я - українець” і за це більше не соромно.
Ми з гордістю співаємо наш гімн та підіймаємо до неба прапор. Ми й надалі продовжуємо боротися за нашу волю. Україна переможе!
©Яна Антонович,
учениця школи професійної журналістики
