Якщо дивитися телевізор, читати в газетах та інтернеті виступи політиків, то формується уявлення про безкомпромісну боротьбу української опозиції проти правлячого режиму. Але насправді загострення політичної боротьби відбувається лише в окремих випадках, а в більшості за межі телевізора вона не поширюється.
Якщо відверто, помітно, що опозиція повільно звикається з правлячим режимом. Ті, хто в 2010 р. відстоював українськість і європейський вибір країни, сьогодні приспані газовими і митними війнами України з Росією і частково притерлися до теперішньої влади. Людина здатна пристосовуватися до всього, що не вбиває.
Звичайні громадяни країни аполітизувалися. Ті, хто голосував за Віктора Януковича, розчаровані його діяльністю, противники правлячого режиму перегоріли і замість ненависті відчувають лише зневагу до політиків. Крім того, в повсякденному житті люди змушені заради виживання йти на окремі поступки у своїх відносинах з совістю. А що вже говорити про політиків…
Крім того, періодично широкий загал громадськості дізнається, що окремі опозиціонери нічим не кращі за владу, і це відштовхує українців від участі в спротиві.
Складається враження, що владний режим вдало користується народним прислів’ям: «Будеш солодким, з’їдять, будеш гірким, виплюнуть». На практиці це вилилося в те, що відвертих жорстоких репресій, які б спровокували суспільство на опір, наче й немає, але порушення законності стають нормою щоденного життя, фактично звичкою.
Чиновники посилають нам сигнал – плати нам хабарі, здирай їх з інших, порушуй закони, захоплюйся російською попсою, виконуй вказівки «донецької» влади і, можливо, ти станеш «своїм». Час діє на користь можновладців, і правлячий режим перетворюється у свідомості людей у «постійне явище». Хоча мешканці цієї країни, напевно, ще мріють, що правлячий клан не затримається так довго, як у Зімбабве.
Нас обдурюють, бо громадяни ніколи не будуть «своїми» в цій олігархічно-авторитарній політичній системі, тому що порядні, розумні люди в умовах сучасної суспільно-політичної ситуації приречені опинитися на маргінесі. Отже, порядним українцям залишається жити в режимі резервації.
Але ми не повинні миритися чи йти на компроміси з совістю. Адже, як в казці Юрія Олеші «Три товстуни», так і у нас прийде час, коли люди позбудуться злісних товстунів (вдивіться тільки у фотографії наших міністрів) і відчують себе вільнішими і щасливішими.
Опубліковано у виданні – Галицький кореспондент. – Івано-Франківськ. 2013. – 12 вересня – С.4.
