Спорт і спортсмени давнього Станиславова

Газета «Кур’єр станиславівський» назвала Станиславів містом силачів, адже звідси походили справжні корифеї рингу. Містяни щиро пишалися успіхами атлетів-земляків, охоче спостерігали за любительськими боями, а от бокс не особливо полюбляли.

Спробуймо більше дізнатися хоча б про деяких станиславівських зірок спорту, а також про спортивні уподобання звичайних мешканців міста.


Спорт чи музика?

Починаючи з середини ХІХ століття, в Європі входять у моду змагання атлетів. Ці видовища збирають юрби цікавих, а успішні атлети стають знаменитостями і улюбленцями публіки. В менших і більших містах проводилися любительські бої непрофесійних атлетів, які зазвичай відбувалися на циркових аренах. На професійних рингах одна за одною загорялися і гаснули зірки спорту. Так, перед Першою світовою війною відомим атлетом був Міхал Кочай, син бідного станиславівського сторожа.

Він успішно виступав на європейських рингах і був один з небагатьох спортсменів, який мав честь бути представленим цісареві. Кочай доробився до значного маєтку, після завершення кар’єри осів у Сполучених Штатах, але час від часу приїжджав у рідне місто.

Ще одним видом спорту, який особливо любили мешканці Станиславова, на думку міської преси, був теніс. У 1905 році газетярі зазначали, що він став дуже модним у місті. Граючи в теніс, місцева молодь розмовляла виключно англійською, викрикуючи на кортах: Плей! Реді! Аут! Лет! Гейм! У крамницях Станиславова без проблем можна було придбати інвентар та одяг для тенісної гри, причому лише англійського виробництва, на інший місцеві любителі тенісу не погоджувалися.

Закохана пара з тенісними ракетками. Поштівка, поч. ХХ ст.

На початку ХХ ст. преса зазначала, що спорт стає значним конкурентом для музики. Молоді люди, які раніше присвячували свій час грі на музичних інструментах, цікавилися їздою на велосипедах, лижах і ковзанах. У товаристві все частіше обговорювалися не концерти, а спортивні змагання.

Два брати

В кінці ХІХ ст. у станиславівській гімназії навчалися брати Владислав і Станіслав Циганевичі, які згодом прославилися як атлети. Газета «Кур’єр станиславівський» писала, що після виїзду братів із міста тут залишилося багато людей, які пам’ятали знаменитих спортсменів у їхні юні роки.

Спортивна кар’єра Станіслава Циганевича (1881-1967) фактично розпочалася ще у підлітковий період. Під час навчання у гімназії хлопець познайомився з Володимиром Свьонткевичем, головою місцевого спортивного товариства «Сокіл». Той переконав юного Станіслава зайнятися спортом, а саме плаванням, фехтуванням та бігом на короткі дистанції. В 1896 році Станіслав прийняв рішення навчатися боротьби, але його батько був категорично проти.

Щоб заробити гроші на платні тренування, хлопець брав участь у боях із цирковими атлетами. Вони в ті часи охоче запрошували на бій добровольців із публіки і виплачували грошові премії тим, хто їх поборе. Коли до Станиславова приїхав із гастролями угорський цирк пана Розенцвайґа, юнак зголосився до власника, щоб той узяв його на роботу. Однак цей цирк не влаштовував боїв, тому Станіслав брав участь у циркових номерах із підняттям важких предметів, за що отримував 10 корон у день.

Згодом пан Розенцвайґ найняв віденського атлета Адольфа Шпехта, який пропонував 10 тисяч корон кожному, хто його подолає. Директор цирку просив Станіслава боротися з чемпіоном, але піддаватися йому. Пропрацювавши таким чином кілька днів, хлопець не витримав і поклав віденського чемпіона на обидві лопатки. Станіслав справді отримав свої десять тисяч корон, але розлючений власник цирку вигнав його і більше не захотів наймати на роботу.

Батько помирився зі Станіславом, але лише за умови, що той не буде займатися атлетикою. Юний спортсмен відмовився від публічних виступів, але потай від батька продовжував тренуватися і відпрацьовувати свій коронний прийом, який увійшов в історію під назвою «залізний пояс». Згодом сім’я переїхала до Кракова. Там Станіслав зустрів свого кумира, атлета Владислава Питлясінського. Знаменитий спортсмен запропонував хлопцеві стати його спаринг-партнером, що стало першим кроком Станіслава у великий спорт.
У 1901 році Станіслав переїхав до Відня, де навчався в університеті.

Австрійський атлет Міхаель Гітцлер потоваришував із ним і запропонував йому взяти участь у турнірі в Бухаресті. Станіслав Циганевич блискуче виграв цей турнір. Перед ним відкрилася дорога на ринги всього світу, де він змагався з найвідомішими атлетами. У 1906 році Станіслав узяв участь у чемпіонаті світу в Парижі й виграв його, отримавши нагороду 5 тисяч франків. Після своєї перемоги Циганевич кинув виклик Іванові Піддубному, який вважався найсильнішою людиною Російської імперії.

Бій тривав 47 хвилин, після чого Піддубного дискваліфікували за використання нечесних прийомів. В результаті переможцем став Циганевич, отримавши 30 тисяч франків нагороди. Пізніше спортсмен виступав у США, де провів довший час, періодично повертаючись до Європи. Спортивну кар’єру він офіційно завершив у 1935 році, однак свій останній бій відбув у 1939 році.

Менш успішною була кар’єра брата Станіслава Циганевича Владислава. Власне кажучи, Владислав узяв приклад зі старшого брата і став займатися боротьбою під його впливом, услід за ним він виїхав у США, щоб там виступати на ринзі. Владислав Циганевич (1891-1968) уперше виступив на рингу в Чикаго в 1913 році. Наступного року він двічі виступив на престижному рингу в Медісон-Сквер-Ґарден у Нью-Йорку. В 1917 році Владислав переміг Еда Льюїса, чемпіона світу. Хоч їхній бій не був боротьбою за титул чемпіона світу, Владислав усе ж вважав, що мав на нього право.

Владислав Циганевич.

Наступного року у Владислава з’явився новий серйозний противник – американець Ерл Кеддок, який переміг його, і з тих пір між ними точилася постійна боротьба за першість. Серйозною поразкою для Владислава став бій із сином чеських емігрантів, атлетом Джо Стегером, який переміг і невдовзі став чемпіоном світу, перекресливши мрії Владислава на цей титул. Останній бій Владислав відбув у 1950 році, після чого вийшов на пенсію і разом із братом Станіславом займався тренуванням молодих спортсменів.

Мовчазний лев

Одним із найвідоміших спортсменів міжвоєнного періоду був Макс Краузер. Він був регбістом, лижником і плавцем, але найбільше прославився як атлет і борець. Краузер успішно виступав у Європі, Австралії та США. Він народився в Станиславові у єврейській сім’ї, яка виховувала одинадцять дітей. Його батько володів невеликою гарбарнею, і Макс разом із братами на ній працював. Ця важка робота зробила його дивовижно сильним підлітком, адже він мусив тягати на собі важкі шкури та обробляти їх вручну.

Макс Краузер.

Макс навчався в університеті у Львові, маючи намір після навчання й надалі працювати на родинному підприємстві. Однак випадок цілком перевернув його життя. Будучи студентом, він виграв любительський бій із німецьким атлетом, після чого твердо вирішив стати професійним спортсменом. Свою кар’єру він розпочав у 22 роки. Коли в 1934 році він прибув до Великобританії, в нього все ще був невеликий досвід у боротьбі. Незважаючи на це, він, не вагаючись, вступив у бій із визнаними британськими корифеями. Багато боїв Краузер закінчував своїм улюбленим рухом, що нагадував оберт аероплана. Він успішно виступав у Великобританії у 1934-1938 роках.

Афіша одного з боїв Макса Краузера у США.

Пізніше Краузер переїхав до Австралії, згодом оселився у США, де продовжив спортивну кар’єру. В нього з’явилося прізвисько «Залізна рука». В Австралії Краузер двічі переміг олімпійського чемпіона Йогана Річофа, шведа за національністю. Під час Другої світової війни він був в армії, демобілізувався у 1940-х роках. Після завершення військової служби Макс Краузер та його дружина Ґрета відкрили у США невелике підприємство, яке виготовляло сумки та валізи.

Як відзначали сучасники, у повсякденному житті Макс Краузер був дуже спокійною людиною, позбавленою будь-якої агресії. Він мав приємні манери, був неговірким, тож йому дали ще одне прізвисько – «Мовчазний лев». Впадали у вічі його вуха дивної форми, що, ймовірно, було наслідком якоїсь травми.

Боксерський провал

У квітні 1912 року у Львові в Палаці спорту відбувся «американський» боксерський матч, який викликав значний інтерес у жителів міста. Преса повідомляла, що такий матч був першим у Галичині, хоч окремі боксерські поєдинки проходили у Львові й раніше. 14 квітня 1912 року другим містом, де мав пройти цей матч, мав стати Станиславів. Поєдинок планувався між відомим у ті часи польським боксером Каролем Сонсядою, який брав участь у змаганнях в Парижі й Лондоні, та його суперником Бухом. Судити матч узявся відомий львівський спортсмен Роман Ковальський, а додатково оживити дійство мав місцевий музичний оркестр.

Боксерський поєдинок, поч ХХ ст.

І чим же закінчилась ця гучна спортивна подія? Газета «Кур’єр станиславівський» повідомила, що боксерський матч у залі «Сокола» було скасовано в останню хвилину через… порожню залу. Важко сказати, чому мешканці міста проігнорували таке цікаве спортивне дійство, незважаючи на потужну рекламу. Лише за другої Речі Посполитої мешканці Станиславова змінили свою думку про бокс.

У 1933 році в місті організували боксерську секцію при українському спортивному товаристві «Пролом», але вона проіснувала недовго. Проте чимало українських боксерів виступали в польських клубах Станиславова, зокрема в «Ревері». Одними із найкращих у «Ревері» були важковаговики Заславський, Черняхівський, а також брати Осип і Едвард Хоми. Для тогочасного боксу була характерна наявність багатьох добре підготовлених боксерів у середніх і важких вагових категоріях.

Олена БУЧИК, ЗК


25.03.2020 8541
Коментарі ()

24.09.2022
Уляна Мокринчук

Фіртка поспілкувалась із психологинею Валерією Худзіцькою та дізналась, як продовжувати або почати працювати під час війни, не травмуючи себе.

320
20.09.2022
Тіна Любчик

Фіртка поспілкувалася з отцем Йосафатом Бойком, настоятелем парафії Святих Кирила і Методія в Крихівцях, про досвід волонтерства та благодійності у час війни.

968
16.09.2022
Тетяна Дармограй

Іванофранківець на фронті не вперше. «Шериф» захищав Україну від російської орди ще у 2014 році, коли окупанти вторглися на територію українського Донбасу. Тепер його бригада знову зупиняє російську армію на сході України.

2365
12.09.2022
Тетяна Дармограй

Фіртка поспілкувалась з головною психологинею благодійного фонду «Діти Героїв», що опікується дітьми, які втратили одного або обох батьків під час війни, Мартою Білик про те, як розмовляти про війну та її наслідки, не травмувавши.

883
07.09.2022
Андрій Левкович

Давні греки мислили час в багатьох іпостасях (як лінійний, циклічний, миттєвий…), головні з яких дві – час, як черга слідування подій і час невловної миті змін.

1116
31.08.2022
Тіна Любчик

Журналістка Фіртки дізналась у Миколи Рожка, ректора Івано-Франківського національного медичного університету, наскільки заклад готовий до нового навчального року та як готуватимуть майбутніх медиків.    

2157

З 1 по 5 вересня на Запорізькій АЕС працювала місія МАГАТЕ. За результатами свого візиту вони представили звіт з фактами та рекомендаціями.

841

Татуювання на тілі людини явище не нове, і в сучасному світі доволі поширене, лише у нашому суспільстві до нього ставились і здається ставляться доволі стримано. До малюнків на тілі відносяться по-різному: хтось ними захоплюється,  а хтось подекуди

1396 1

Вважаю, що некоректно визначати, що церква продукує забобони. Кредо віри визначає «Вірую в єдину святу .. церкву», то ж святість і забобони несумісні.

1632

На щастя, переважна більшість держав світу розуміє справжню ситуацію в російсько-українській війні. Хто на кого напав, хто обороняє по праву свою територію, і де тут світла й темна сторона. Але в міжнародному праві та відносинах самого розуміння мало.

1743
24.09.2022

В області розпочали сівбу озимих зернових культур.  

266
18.09.2022

Аби на власні очі побачити, що навіть попри війну в Україні, підприємці не лише працюють, а й заробляють і дають роботу місцевим.

475
07.09.2022

Від жовтня в Україні знизяться ціни на гречку. Наразі аграрії вже зібрали 20 тисяч тонн гречаної крупи.

790
24.09.2022

Відомо, що на рештках костелу почали зводити дерев'яну будівлю у 1900 році. Відтоді 36 років у ній молилися жителі двох сіл — Креховичів і Брошнів-Осади.

515
18.09.2022

Депутати Івано-Франківської облради просять керівництво держави заборонити Українську православну церкву Московського патріархату в країні, ініціювати розслідування її діяльності та покарати винних за колабораціонізм.

446
12.09.2022

Зокрема, віряни молитимуться за мир в Україні, припинення війни та за всіх військових.  

657
02.09.2022

Кожного дня у соціальних мережах отець Іван Гнатюк проводить молитву онлайн, відповідає на запитання, дає поради.

1189
26.09.2022

Це вже другий фільм режисера та кінокомпанії. Якщо першим фільмом в українському прокаті була новорічна кінокомедія «Все буде Ок!», то «Патерн» знятий в жанрі конспірологічного трилера.  

243
27.09.2022

Подоляк наголосив, що після успішного контрнаступу Збройних сил України на харківському напрямку політична еліта Росії почала розуміти, що вона може програти війну, а країни світу переконалися в слабкості армії та військово-промислового комплексу Російської Федерації.

90
24.09.2022

Крім того, він наголосив, що світ "абсолютно справедливо" відреагує на так звані "референдуми", які окупаційна влада намагається зараз провести в Криму та в інших частинах України, які вона "поки контролює".

244
18.09.2022

Окрім того, керівництво Збройних сил наголосило, що «керується принципом єдиноначальності» і «не допускає всередині військового колективу розколів».

382
12.09.2022

Восьмого вересня на 97-му році життя померла королева Великої Британії Єлизавета ІІ.

788