Гірські Верховинський і Косівський райони Івано-Франківщини за населенням не найбільші в області. Зате серед лідерів за передплатою періодичних видань.
Звісно, можна пояснити це недоступністю Інтернету у віддалених населених пунктах. Однак горяни звикли читати, особливо люди старшого віку, інформує Фіртка з посиланням на Голос України.
Мешканець села Розтоки Косівського району Юрій Слижук — давній передплатник «Голосу України». Хоч уже немолодого віку, цікавиться життям країни, стежить за політичними процесами, любить розважальну сторінку газети. Адже в п’яти примірниках на тиждень, за невисоку ціну, є що нового почерпнути.
Листоноша в Розтоках Іван Крутчак — також уже немолодий, та кілька разів на тиждень приносить свіжу пресу. Слижуки мешкають у присілку Підпасіки. Є хати й вище від їхньої оселі, далеко в горах, туди також треба навідатися. Велосипедом гірськими стежками не розженешся, тож добирається пішки, іноді й до десятка кілометрів долати доводиться. І газети-журнали принести, і пенсію та інші соціальні виплати, й товар. Адже мають норми реалізації на місяць, і горяни замовляють покупки.
«Наш листоноша Іван Крутчак дуже відповідальний, обов’язковий, сумлінний. А головне — привітний, усміхнений. Прийде до хати — то настрій поліпшується. Новинами місцевими поділиться, а це також важливо. Адже в горах гості нечасто навідуються», — ділиться враженнями Юрій Слижук.
Краще приносити радість до осель, ніж хвороби
У сусідньому Верховинському районі — аналогічна ситуація. Начальник відділення поштового зв’язку Івано-Франківської дирекції «Укрпошти» Іван Гондурак (на знімку) розповів, що листоноші і справді здебільшого пішки долають немалі відстані до передплатників. Ще низовими вулицями в райцентрі можна і на велосипеді, а під гору, звивистими стежками, — нереально. Серед 49 працівниць — жінки переважно передпенсійного та пенсійного віку, котрі працюють задля стажу, а не зарплати.
Трудяться на половину, а то й чверть ставки, отримують на руки щонайбільше дві тисячі гривень. То де молодь погодиться на таку зарплату важко працювати? Норма реалізації товару — на 600—700 грн на місяць, то і його треба донести.
«Виконуємо важливу соціальну місію. Крім періодичних видань, листоноші приносять соціальні виплати, надають адміністративні послуги, допомагають із розрахунками за електроенергію, газопостачання. А ще віднедавна «Укрпошта» запровадила доставку ліків. Це вкрай важливо. Адже у віддалених селах немає аптек», — наголошує Іван Гондурак.
Керівник акцентує, що карантин додав складнощів до умов праці поштарів. Засоби для дезінфекції, гігієнічні рукавички та захисні маски отримують централізовано із обласної дирекції «Укрпошти». На щастя, ніхто із колег не хворів на COVID-19. Листоноші й самі дотримуються безпечної дистанції, і закликають своїх абонентів так само поводитися. Розуміння є, адже кожному важливо не інфікуватися. Краще приносити радість до осель, ніж хворобу.
До слова, Верховинське відділення поштового зв’язку розміщується в ошатному будинку із характерною для гірських районів архітектурою. Оновлений зовні та всередині, він є окрасою селища та ознакою дбайливості господарів.
