Відомий композитор, мультиінструменталіст, один з ідеологів формації Nova Opera Роман Григорів розповів про гастролі у США (з оперою IYOV), ГОГОЛЬFEST у Маріуполі, виставу "Гамлет" у підвалі та нову "авіаційну" концепцію цьогорічного фестивалю Porto Franko.
Останнім часом імена Романа Григоріва та Іллі Разумейка постійно з'являються в інформаційному творчому просторі. Майже кожна їхня нова робота привертає увагу і фахівців, і широкого кола поціновувачів сучасного мистецтва. Адже формація Nova Opera, на думку її ідеологів, — це свідомий вихід за межі усталених творчих стереотипів, це творче "порушення" попередніх правил гри на музичному полі. Опера-реквієм IYOV, опера-цирк "Вавилон", неоопера-жах "Гамлет" — ці та інші проекти є важливою й актуальною сторінкою нашого теперішнього бурхливого творчого часу. Роман Григорів, до того ж, опікується популярним фестивалем Porto Franko у статусі його президента.
— Пане Романе, якщо згадати період утвердження формації Nova Opera, то який етап ця "історія" переживає в Україні саме сьогодні?
— Насправді цей формат бурхливо розвивається. Незважаючи на його фінансову складність. Завжди, коли говоримо про оперу, то пам'ятаємо про весь той значний історичний бекграунд. А наша формація саме і є прикладом умовної культурної "децентралізації", адже все робимо, фактично, без державної підтримки.
Нас підтримує тільки Національна спілка композиторів України. Дякуючи Ганні Гаврилець та Ігорю Щербакову, нам надають приміщення і можливість працювати над своїми операми. Національна спілка композиторів — фактично, чи не єдине наше місце сили у столиці.
Втім, долаємо різні труднощі, намагаємося бути флагманами на цьому напрямі.
Безумовно, українська опера — існує. Є опери Щетинського, Цепколенко, Луньова, Загайкевич. Українська опера загалом і розвивається в такому напрямі. А ось у формації Nova Opera — інший бекграунд. Є колектив, досить стабільна репутація. І, фактично, всі наші твори й подорожі — це результат спільної плідної творчої праці. І не тільки творчої, а ще й менеджерської.
— До речі, а яких відомих митців вам хотілося б залучити до чергових проектів у рамках формації Nova Operа, аби надалі розвивати й популяризувати цей напрям?
— Якщо чесно, дуже мріємо залучити до наших перформансів Марину Абрамович. Мріємо зробити щось спільне. Так, вона суперзірка, вона — один з основоположників перформансу в його чистому вигляді. І, до речі, Ілля Разумейко зустрічався з пані Мариною у Відні. Вона тоді зацікавилася нашими пропозиціями, але насправді спільна подальша праця — це питання часу.
Що ще хочу зазначити про Nova Opera? Незважаючи на те, що ми працюємо без стабільної державної підтримки, в нас є результат — шість опер, чотири з яких активно "подорожують" світом.
Можливо, найуспішнішою, у плані гастрольного та фестивального руху, лишається опера IYOV. Чому? Бо потребує менших технічних зусиль, на відміну від, скажімо, проекту "Вавилон", у якому задіяно дуже багато людей та техніки, або неоопери-жаху "Гамлет" в Івано-Франківську.
— У чому, на ваш погляд, особливість "Гамлета", якому вже майже рік, а про нього постійно говорять, він цікавить не тільки українських, а й європейських критиків?
— Це унікальний творчий продукт. Можливо, унікальність досягається й за рахунок того, що дія відбувається безпосередньо в підвалі театру. Цю оперу-жах нам вдалося показати на Шекспірівському фестивалі у Гданську. І, уявіть, фактично, довелося перетворювати головну сцену Гданського театру на український підвал. Однак намагалися відтворити справжню атмосферу жахів, як це є на оригінальній локації.
Насправді це дуже складна вистава. Там задіяні надзвичайно затребувані українські актори з різних міст — Ірма Вітовська, Дмитро Рибалевський, Настя Блажчук, Юрій Хвостенко. А ще й Nova Opera!
Не все було легко під час роботи, так само не все легко і в процесі прокату вистави. Адже в кожного митця свої графіки. Однак та чи інакше ми — разом, і "Гамлет" надалі живе у підвалі Франківського драмтеатру.
— Скільки часу знадобилося для роботи над музикою до "Гамлета"? Адже трагедія Шекспіра — надзвичайна відповідальність для кожного митця.
— На музику було "виділено" 3—4 місяці. Але останній місяць ми, фактично, жили в театрі. Постійно спілкувалися з режисером Ростиславом Держипільським, акторами, хотіли, щоб це справді була "неоопера". Насправді все, що відбувалося довкола репетицій, — окремий бекграунд!
До речі, недавно на фестиваль "Карпатський простір" в Івано-Франківську завітав всесвітньо відомий шекспірознавець Майкл Добсон. Він сидів на "Гамлеті" з блокнотом у першому ряду, але не знав, що робити, — фіксувати свої враження щодо режисерської концепції чи просто насолоджуватися дійством. Мені він видався навіть шокованим від того, наскільки радикально в цій виставі були представлені шекспірівські образи, а драматургічна лінія стала певним відображенням реалій України.
— Чи вся музика, яку ви спільно з Іллею Разумейком створили, увійшла до вистави?
— Звісно, за бортом лишаються певні напрацювання. Це як матеріали під час будівництва хати, — дещо завжди в запасі. Але, можливо, це й добре, бо багато зайвого відтинаємо. Водночас постійно працюємо з чимось новим. Наприклад, у "Гамлеті" почали роботу з електронікою, і Ілля Разумейко створив багато унікальних "індивідуальних" звуків.
Взагалі, феномен франківського "Гамлета" в тому, що для України це нетиповий проект. Яку мету ставив режисер? Йому потрібна Ірма — він і запросив її в "Гамлет". Йому потрібна була Nova Opera — він і запросив у цей проект наш колектив. І ось тепер уявіть, скільки цей режисер пройшов випробувань, аби всіх об'єднати — й реалізувати проект. Ростислав запросив нас усіх у свій театральний підвал і сказав, мовляв, саме тут і житиме "Гамлет"! А вже далі кожен із нас — музикантів, акторів — справді починав своє життя у новому просторі по-новому.
— Чому досі цього "Гамлета" ви так і не презентували у столиці?
— Поки що не знайшовся той бажаний київський "підвал", котрий зміг би прийняти нашу виставу. Від локації залежить дуже багато. Має бути не просто майданчик, а повне занурення.
— Якщо продовжувати тему вашої співпраці з театральними режисерами, такими як Влад Троїцький, Ростислав Держипільський, то що вирізняє саме цих митців у роботі з музичним матеріалом?
— Їх вирізняє різна театральна естетика. У кожного — своє бачення і свій смак, особлива природа відчуття музики. Влад Троїцький, наприклад, взагалі мислить як музикант. Із ним дуже легко працювати, бо в нього є колосальний досвід саме в музичній театральній сфері. У Держипільського зовсім інше — він завжди надзвичайно одухотворений. Коли він "заряджений" на певний твір, то йому абсолютно віриш, точно знаєш, "що" цьому режисерові треба. У кожного з них колосальна режисерська воля. Троїцький і Держипільський — це, взагалі, флагмани сучасного українського театру.
— Недавно ви гастролювали у США з проектами IYOV та "Літургія". Як сприйняли за океаном нашу нову музику?
— Міжнародний фестиваль сучасної опери Prototype, — можливо, єдиний фестиваль сучасної опери, на якому показують прем'єри найсвіжіших, найсучасніших опер світу. І Україна цьогоріч уперше була представлена як країна, що презентує модернову оперу. Нас запросила туди ще два роки тому Бет Моррісон — це кураторка й одна з директорів фестивалю.
Цьогоріч на фестивалі в нас було п'ять вистав і дві меси, одну з яких зіграли в українській церкві у Стемфорді на базі Стемфордської духовної семінарії.
На основі нашої музики з різних опер зробили мікс і, фактично, створили нову оперу, яку назвали "Літургія".
У Брукліні грали також в одній із найдавніших церков, де є орган. У підсумку, вийшов майже двогодинний літургічний перформанс.
Ця подія стала для Nova Opera надзвичайно важливою мистецькою резиденцією.
Серед глядачів, до речі, були афроамериканці. Вони захоплено слухали й реагували. Було приємно, що, незалежно від континенту, українське мистецтво знаходить відгук.
А вже у вересні нас запросили на New York Fashion Week. Уявіть, доволі випадково дизайнерка потрапила на нашу оперу. І тепер ми ведемо переговори, щоб зіграти там IYOV.
Безумовно, це духовна тематика, яка, на перший погляд, мало поєднується з прет-а-порте. Але Америка — країна креативу, і цілком можливо, що це і буде креативним рішенням. Бачили колекцію цієї дизайнерки, чимось нагадує костюми з IYOV.
У статусі хедлайнерів нас запросили також на один із найцікавіших оперних фестивалів у серці Європи — Роттердамські оперні дні. Сучасна українська опера звучить одразу на двох найбільш репрезентативних та сучасних концертних майданчиках Роттердама — в новому залі театру Nieuwe Luxor Theater та у великому урбаністичному залі Rotterdamse Schouwburg Grote Zaal.
— Ваші проекти були також у рамках ГОГОЛЬFEST у Маріуполі. Як пройшли виступи на Сході України? Чи сприйняли їх маріупольці?
— Оперу IYOV поставили 1 травня. Прийом виявився чудовим. Нас вразило місто і палац "Металургів", зокрема. Маріуполь — для нас особливе місто. Адже це, вважайте, прифронтова зона. А далі Харкова (на Сході) ми не виступали. Тому важливо було зіграти саме в цьому місті оперу-реквієм IYOV, яка народжувалася свого часу в момент припинення вогню. Якщо згадувати точно, то це був вересень 2015 року, коли два тижні тривало затишшя. І якимось чином ми тоді долучилися до цього стану духовно. Підсвідомо створювали оперу з думкою, що саме тепер відбувається в Україні. Це дуже впливало. Хоча спочатку були плани створити "Енеїду" за Котляревським.
Якщо про Маріуполь... То я побачив чудове місто з привітними людьми, з хорошою логістикою. Можливо, Влад Троїцький вирішить провести наступний ГОГОЛЬFEST знову в Маріуполі?
— Через місяць стартує Міжнародний фестиваль Porto Franko, де у вас статус президента. Чим дивувати шанувальників сучасного мистецтва, якщо сьогодні фестивальна конкуренція доволі гостра?
— Porto Franko — нетривіальний щодо свого контенту. Цей форум, швидше, наближений до кураторського фестивалю. Куратори серйозно враховують особливості концепції. Наприклад, торік концепт передбачав морську тематику. Фестивальний сюжет ніби прив'язувався до есею Тараса Прохаська "Порт Франківськ". З усього міста ми ніби зробили "пляж".
А цьогоріч в основі концепції — повітряна тематика. Все, що пов'язане з повітрям, із повітряним простором і навіть транспортом. Тому і об'єднаю два "мистецтва" — авіаційне та музичне.
У зв'язку з цим народився унікальний авторський напрям — аерофонія. Це передбачає багато акцій — музичних, перформативних, театральних. Але на загал усе заточене під нову футуристичну оперу AEROPHONIA, яка буде, власне, головною подією фестивалю 14 червня.
Уявіть, саме така опера в рамках Porto Franko поєднує "голос" двигуна літака АН-2 з голосами артистів Nova Opera. Автори — Роман Григорів, Ілля Разумейко, режисура — Ростислав Держипільський. По суті, ми є і оргкомітет фестивалю.
Відкриватиметься Porto Franko з участю Юрка Іздрика, там звучатимуть "голоси" диспетчерів аеропортів. Передбачається унікальний перформанс всередині літака AН-2, яким і відзначимо #Stockhausen90 — ювілей останнього генія музичного авангарду Карлгайнца Штокгаузена, запросивши на фестиваль артистів, котрі працювали з ним особисто: ударника Laszlo Hudascek та співачку Julia MihЗly.
Серед фестивальних локацій — Франківський драмтеатр, аеропорт, палац Потоцьких (вдруге він стане центром фестивального руху).
Взагалі, палац Потоцьких ідентифікуємо як "фестиваль у фестивалі". Хочеться залучити туди інвестиції для відбудови і, фактично, реконструкції цієї унікальної історичної споруди. Займаємося також організацією події на стадіоні (вперше Porto Franko задіяв таку далеку від центру локацію).
Контент майбутнього Porto Franko відповідає "повітряній" тематиці. Наприклад, в Україну завітає "Oh, Magic!" — це балет видатного австрійського хореографа Сімона Маєра з участю чотирьох танцівників, двох роботів та механічного роялю.
А ще — візуальне мистецтво: наука і лайф-електроніка. Цьогоріч на фестивалі буде поєднання науки і техніки, мистецтва авіаційного з мистецтвом музичним, візуальним, театральним, літературою.
— Сьогодні багато фестивалів в Україні передбачають саме такий формат. Як, у цьому контексті, виявляти свою художню оригінальність Porto Franko?
— Porto Franko, у будь-якому разі, є оригінальним проектом. І насправді 2016-го саме ГОГОЛЬFEST долучився до реінкарнації цього фестивалю у Франківську. Бо перший фестиваль відбувся у 2010-му, потім він проходив 2011-го, але був умовним спецпроектом.
І ось лише 2016-го року завдяки Владу Троїцькому та команді ГОГОЛЬFEST, фактично, відновили Porto Franko як важливу культурну мега-подію Івано-Франківська.
Можливо, це й іронічно прозвучить, але саме в нашому місті на один квадратний метр фестивалю дуже-дуже багато митців — Прохасько, Андрухович, Держипільський, Іздрик, Єшкілєв… Я не знаю, де ще в одному місті на одній вулиці, яка в нас називається "Стометрівка", зустрічається стільки творчих талановитих людей. І саме місто під час фестивалю має таку потужну енергетику, яка, напевно, дорівнює кращим літакам.
До речі. Опера AEROPHONIA — як неофутуристичний перформанс — об'єднує легендарний літак АН-2, артистів формації Nova Opera, поєднує сонорику авіа-турбіни з григоріанським хоралом, монгольськими колисковими та тріп-хоповими ритмами. Людина і машина, земля і повітря, голос та шум, сейсмічні електронні баси та світлове шоу — все це елементи нового проекту. В рамках фестивалю Porto Franko (у театральному блоці) також буде представлено нові вистави Еймунтаса Някрошюса ("Книга Йова"), Оскараса Коршуноваса ("Чайка"), Ростислава Держипільського ("Модільяні"), Малгожати Пашкер-Войцешонек ("Солодка"), Олексія Гнатковського ("На Західному фронті без змін"), Наталії Половинки ("Весілля").
