Сьогоднішня добірка від Фіртки настільки не звична, що братися до прочитання деяких книг у ній стало для нашого оглядача Остапа Микитюка ще тим челенджем: "Але досить швидко я зрозумів, що боятися немає чого і просто віддався цим книгам цілком і повністю. І жодного разу не пошкодував".
Почну з книги, яка далась мені найважче, але стала чи не найбільшим відкриттям. Це «Про жінок за 50. Психологія вікових змін» Наталі Підлісної, яка стала однією з перших ластівок молодого нон-фікшн видавництва «Віхола».
Краще про цю книжку, ніж сказала сама авторка у передмові, я сказати не зможу. Але принаймні спробую пояснити вам про що вона і чому вона така цінна не тільки для жінок, але й вартує уваги чоловіків. Ото ж, 100% жінок з часом стикаються з віковою зміною організму, яку називають клімаксом або менопаузою. У книжках з біології зазначено, що це процес, коли репродуктивність жінки припиняється і яйцеклітини більше не виробляються.
Для більшості людей у пострадянському суспільстві, на жаль, це являється єдиним поясненням менопаузи, яка вірогідно більше ніяких наслідків за собою не несе. Що ж, відкрию вам великий секрет — несе! І часто зміни, які стаються з жінкою несуть сумні наслідки: депресію, конфлікти в сім’ї, втрату роботи та багато іншого.
Наталя Підлісна у своїй книжці підняла цю, на прикрість, стигматизовану тему і спробувала не тільки розповісти реальні історії своїх клієнток, але й знайти рішення, як з цим жити далі й не втратити себе остаточно. Як зрозуміти зміни в собі, чому важливо підтримувати контакти з психотерапевтом, як пережити це можуть допомогти ваші близькі — ці та багато інших відповідей ви як і я знайдете у книжці «Жінки за 50». Чоловікам також варто прочитати цю книжку, щоб зрозуміти наскільки не легко жінці самотужки пережити цей процес і наскільки важливо підтримати свою кохану жінку. Попереджений — озброєний. Принаймні я так точно.
Наступною книжкою я обрав Видавництва Старого Лева —«Феміністки не носять рожевого» авторства Скарлет Кертіс. Давно вважаю себе феміністом, тож пройти повз таку книжку просто не міг. Перші ніж розповісти про що книжка, нагадаю всім, що таке фемінізм (і чому чоловік також може бути феміністом).
Отже, орієнтуючись на Вікіпедію ми розуміємо, що фемінізм — низка політичних, суспільних рухів, ідеологій та теоретичних парадигм, які поділяють спільну мету: досягти політичної, економічної, культурної, особистої та соціальної рівності жінок із чоловіками. Це включає боротьбу з насильством проти жінок, мізогінією, сексизмом, гендерними стереотипами, створення можливостей для жінок у сфері освіти та праці. Кінцевою метою фемінізму є усунення сексизму та подолання гендерної нерівності.
Феміністкою чи феміністом є людина, яка обстоює або підтримує рівні з чоловічими права людини для жінок. Гадаю, у сучасному світі це дуже важливий рух. Але в українському суспільстві досі існує дуже багато стереотипів як щодо фемінізму загалом, так і до деяких визначень на кшталт «гендер». Авторка книжки розвіює більшість стереотипів. На початку вона спокійно описує свій шлях до фемінізму, його стадії, а тоді знайомить з п’ятдесятьма історіями відомих жінок з різних сфер, які так чи інакше вважають себе феміністками. Серед них свою позицію виражають Кіра Найтлі, Сірша Ронан, Карен Ґілан і Емма Вотсон. Усі ці історії часто розповідають не тільки про фемінізм, але й про людяність. А це чи не найважливіше у житті.
Про жінок і фемінізм ми поговорили. А давайте ще про книжки та вино поговоримо.
Тому наступна книжка у добірці — «Про що ми говоримо, коли говоримо про книжки» Лії Прайс, яка вийшла у видавництві Yakaboo Publishing. Відколи з’явились перші книжки на їх шляху постійно опинявся хтось, хто з запалом міського божевільного з апокаліптичних фільмів пророкував, що їй скоро настане кінець. Прочитавши цю книжку, я згадав щонайменше три таких моменти: коли з’явились перші газети у 17 столітті, коли з’явились перші фільми з подачі братів Люм’єр наприкінці 19 століття і коли інтернет на початку 90-х набув популярності.
Про це поміж тим писало й багато фантастів та антиутопістів — Рей Бредбері, Джордж Орвелл, Френк Герберт та ще з десяток інших. Тема виродження книжки й зараз раз на кілька років сколихує інфопростір не тільки України, але й усього світу. Але можу вас заспокоїти, усе це всього лиш зайва паніка. Жодного разу прогнози щодо зникнення книжки не справдились, навпаки, кожен винахід, який мав би замінити книжку зрештою їй програвав або інтегрувався, хоча я б провів аналогії з поглинанням (типу як корпорації поглинають менші компанії).
Аудіокнига, електронні книги, кіноадаптації та ін. ніколи не дадуть вам того відчуття, що дає паперова книжка. Лія Прайс підіймає великий пласт історії книжки, зіставляє факти та врешті констатує — доки є людина, доки буде й книжка. І я з нею абсолютно погоджуюсь.
А завершу добірку книжкою про свій улюблений напій — вино. І найбільше мені сподобалась книжка, яка вийшла у видавництві «Наш Формат» у 2018 році — «Схиблені на вині» Б’янки Боскер. У ній ви не знайдете рецептів, як правильно готувати вино, але знайдете набагато більше.
Одного дня Б’янка спіймала себе на думці, чому ми п’ємо вино і які емоції та враження при цьому відчуваємо, якими мотивами керуємось при його виборі, а ще, як живеться людям, які заробляють на життя дегустацією вин, так званим сомельє. Її думки привели спершу до поверхневого дослідження, а згодом вона на рік професійно заглибилась у вивчення їхньої справи.
Ця книжка саме про цей рік, про вивчення галузі, тонкощів смакування та історії вина та виноробства. Що цікаво, під час читання цієї книжки я також спіймав себе на думці, на скільки важливим є відчуття смаку та запаху, на скільки ці відчуття допомагають нам насолоджуватись не тільки їжею чи напоями, а й життям загалом. Хто хворів ковідом і до кого повернулись смак та запах зрозуміють мене особливо.
І на цій солодкій ноті скажу вам — бувайте! Я пішов дегустувати домашнє батькове вино, а вам бажаю гарних книжок на ваших книжкових полицях.
