В Україну мода на детектори брехні перекочувала із Росії і поширилася, як констатують фахівці, в останні п’ять-шість років. Завдячувати цьому вітчизняні поліграфологи, очевидно, повинні одіозному екс-меру столиці Леоніду Черновецькому.
Саме він у 2006 році вперше заговорив про потребу застосування поліграфу в державних відомствах, “страхаючи” такою перспективою чиновників КМДА. Але тоді з обов’язковим використанням детектора брехні у столичному “білому домі”, попри старання Леоніда Михайловича, так і не склалося. Втім, саме відтоді Україна почала займати передові місця серед країн світу за обсягами закупівлі поліграфів. Впевнено тримається третьою у топі найнедовірливіших держав світу Україна і сьогодні.
Нещодавно, вдруге після широко висвітлених у ЗМІ ініціатив “мера-правдолюба”, детектори знову опинилися у фокусі преси. Цього разу дізнатися більше правди з допомогою “викривальника брехні” зажадали у Міністерстві доходів і зборів України. У кінці жовтня відомство оголосило про застосування поліграфу в своїй роботі. Таким чином, як стверджують податківці, позбуватимуться корупції у своїх лавах.
Народні думки про доцільність такої новації відразу розділилися на абсолютно протилежні - від тез про “порушення прав людини” та “вторгнення у людську свідомість” до цілковито схвальних, мовляв, давно пора. І все ж у Міндоходів офіційно оголосили: обладнання уже придбали, відповідних фахівців теж підшукали. Тож “перевірки на правду” для працівників органу вже незабаром стануть буденною реальністю.
Крадуть з кожним роком більше
До цього моменту в українських держвідомствах поліграф застосовувався лише у МВС та СБУ. Та й то без зайвого афішування. В інформаційному просторі є згадки й про те, що тест на поліграфі повинен пройти кожен міністр, який отримує допуск до державної таємниці. Втім, офіційно, як обов’язкова, така норма ніде не прописана.
Більше перевірки на чесність методом поліграфа в Україні можна зустріти як самостійний вид бізнесу. Часто на роботу у штат поліграфолога беруть і великі компанії, зокрема банки. Втім, як правило, на публіку таким не вихваляються.
Проте популярності послуга “виведення на чисту воду” в Україні спочатку набула, як не дивно, зовсім не у бізнес-колах. Вітчизняними першопрохідцями детектора брехні стали дружини чоловіків-ревнивців, що опинялися “під ковпаком” поліграфа, оскільки підозрювалися у зраді. І лише в останні роки, як стверджують поліграфологи, пропорція замовлень між бізнес-структурами та шлюбними парами дійшла до рівня “50 на 50”.
“Перевірки сьогодні замовляють все частіше саме бізнесмени, - розповідає єдиний в області поліграфолог Сергій Анікеєнко. - Крадуть з кожним роком все більше. Підприємці мусять якось наводити порядок із кадрами. У моїй практиці, зазвичай, з п’яти лише один працівник виявляється таким, що дійсно працює добросовісно”.
Сергій Анікеєнко з поліграфом працює уже шість років. Ремесла свого часу навчався у провідного українського поліграфолога Андрія Волика. Чоловік розповідає: спочатку детектор брехні придбав для перевірки власних підлеглих, але поступово, зважаючи на ексклюзивність послуги, знайшов замовників і “на стороні”. Сьогодні у списку його клієнтів цілий ряд постійних, таких, що регулярно проводять внутрішні кадрові перевірки на поліграфі. Причому як в області, так і за її межами. Трохи інша ситуація на горизонті сімейних розбірок - такі клієнти, як правило, на детектор приходять лише раз, бо ж хочуть отримати відповідь на одне-єдине сакраментальне запитання: “Була зрада чи ні”? Подружжя звертаються до поліграфолога в середньому раз на два тижні.
“Часом пари, коли дізнаються суму, з якою треба буде розпрощатися, трохи лякаються. Ну, щиросердечне зізнання, звичайно, обійдеться дешевше”, - жартує Сергій Анікеєнко.
І справді, ціна правди досить висока - 850 гривень за одне запитання. У столиці ще дорожче - від 300 доларів. Коли ж мова йде про перевірку працівників, то “оптом” колектив можуть перевірити і за 250 гривень за особу.
Втім, шкурка варта вичинки. Часом поліграф допомагає не лише повернути вкрадені працівниками кошти, а й загалом - навести лад у колективі. За словами Сергія Анікеєнка, найбільша сума, яку допоміг повернути замовнику його поліграф - 25 тисяч доларів. А що стосується правди у стосунках між закоханими, тут узагалі істина дорожча за будь-які гроші.
Чесні не пітніють
Обстеження на детекторі брехні - доволі інтимний процес, що відбувається виключно тет-а-тет: обстежуваний і поліграфолог. Процедура тривала - 2-3 години. Кожного разу апарат потрібно налаштовувати на організм конкретної людини.
“Як працює поліграф? Він реагує на психофізіологічні зміни в організмі людини, - пояснює Сергій Анікеєнко. - Простіше кажучи, згадайте дитинство, коли ви вкрали якусь дрібничку і вас зловили. Що ви відчували? Вас трусило, виділявся піт, підскочив тиск, почастішало серцебиття. Усі ці показники апарат фіксує”.
Зважаючи на це, обдурити поліграф дуже складно. Навіть якщо вдасться контролювати дихання чи навіть серцебиття, то потовиділення проконтролювати практично неможливо.
“Можна, звичайно, наковтатися ліків чи прийти п’яним, але детектор відразу це визначить, - продовжує поліграфолог”.
Найцікавіше, за словами пана Сергія, працювати з жінками - у них брехня набагато винахідливіша за чоловічу. Та й на питання, де можлива відповідь строго “так” чи “ні”, представниці слабкої статі умудряються знайти “свій” варіант.
“Був у моїй практиці цікавий випадок. Жінка на питання, зраджувала вона чи ні, відповіла “ні”. Поліграф показує - щось не те, нібито і не брехня, і не зовсім правда. Кажемо, шановна, зізнавайтесь. Відповідь була оригінальна: “Я не зраджувала - я мстила”. Оце підхід”, - усміхається поліграфолог.
А почати треба з міністра…
Дослідження професора Каліфорнійського університету Пола Екмана, що лежать в основі відомого телесеріалу “Теорія брехні”, свідчать, що людина бреше в середньому тричі за десять хвилин. Чоловіки брешуть частіше, ніж жінки, зате жіноча брехня більш винахідлива. Європейці брешуть частіше, ніж азіати. Громадянинові ЄС важко говорити, що в нього щось не так, через те в нього на словах усе “ОК” навіть за повного фіаско. Наші навпаки зазвичай прибріхують, що в них усе геть погано - мовляв, дайте копійчину на окраєць хлібця. Найменше у світі, як з’ясувалося, брешуть голландці.
Цікаво, що за різними чутками, усі найвпливовіші бізнесмени та й загалом сильні світу цього з поліграфом - просто не розлий вода. Це і Борис Березовський, що людей у свою команду набирав виключно за допомогою детектора, і навіть один з лідерів повстанського руху в Чечні Шаміль Басаєв, чий поліграфолог за якісне відпрацьовування свого хліба навіть поплатився життям. Ну і, звичайно, столичний екс-мер Черновецький, якого, незважаючи на скандальну репутацію та відхід від влади, ні словом, ні ділом не очорнила жодна людина з його “молодої команди”.
Подейкують також, після подій, пов’язаних з “перебіжчиком” Едвардом Сноуденом, в американському ЦРУ теж вхопилися за голову (точніше за поліграф), і в результаті масових перевірок зі спецслужби звільнили понад 30% працівників. От така вона буває, гірка правда…
Наостанок повернемося до українських податківців. На думку Сергія Анікеєнка, запровадження поліграфа в податковій - штука корисна, більше того - давно потрібна. Вірогідно, поліграфна “революція правди”, виправдавши затрати на себе у Міндоходів, пошириться й на інші відомства. Наприклад, ДАІ, де корупція вкоренилася міцніше, ніж деінде.
“Податківці тут перші, але точно не останні”, - висловлює сподівання поліграфолог.
Що вийде з цієї затії, побачимо. Втім, саме Міністерство доходів і зборів стало першим державним органом, який відкрито і офіційного використовуватиме детектор брехні. Проте, як гомонять злі язики, самі рядові податківці від близької перспективи не в захваті, хоч діло, начебто, і добровільне. Дехто навіть обурюється, мовляв, нехай приклад подасть спершу сам міністр Клименко…Так буде чесно. А то на словах - усі герої, пише Західний кур’єр.
