Технічна епоха мало впливає на таємничі енергії тотемів. Вони все ще з нами. Як стверджують соціологи, дві третини британців засинають з іграшковими ведмедиками у ліжку. Якщо ведмедика немає, вони можуть і не заснути. Або заснути, так би мовити, з невизначеною перспективою. Невідомо, скільки українців солідарні з такою традицією. Думається, що їх немало. Іграшка, якою грались три-чотири покоління дітей, кажуть містики, у вищих світах отримує життя нарівні з мислячими істотами.
Отже, будьте обережні зі своїми улюбленими плюшевими звірятами. Раптом ви зустрінете їх у майбутньому, на смарагдових галявинах райських світів. І колишній ваш Топа або Вуркун нагадає вам про злочинно відірване вухо або загублене пластмасове око. Хто знає, скільки саме років посмертної печалі відміряють вам за нечемне поводження із благою іграшкою, що сподобилась отримати часточку вічного духу.
Як не дивно, іграшковий ведмедик має завдячувати своїм виникненням американським політичним технологам. Намагаючись підняти рейтинг президента Теодора Рузвельта, вони у 1902 році «розкрутили» історію про ведмедика, якого добрий Рузвельт нібито відмовився застрелити під час полювання. Журналістську «джинсу» про цей випадок, вміщену на першу шпальту «Вашингтон пост», супроводили карикатурою, на якій поряд з лідером американської нації зобразили миле звірятко з круглими вухами і переляканими очима. Підприємливі виробники дитячих улюбленців негайно використали цей графічний ескіз для створення м’якої іграшки на ім’я Тедді (скорочено від «Теодор»). Остаточне увічнення мисливського гуманізму президента відбулося за кілька років, коли продажі плюшевих і хутряних клонів Тедді тільки у США перевищили кілька мільйонів.
Олександр Мілн зі своїм Вінні Пухом лише вписався у переможний марш іграшкових ведмедиків, котрі підкорили світи дитячих кімнат і дамських будуарів. Тепер виробники іграшок «Штейфф Компані» і «Новелті енд Той», які на світанку ХХ століття були піонерами «ведмедіани», бавляться у «обмежені серії» колекційних копій класичного Тедді вартістю від двох тисяч зелених і більше. Все це зробило реальним ведмедям шалений піар. Вони стали позитивними героями незліченної кількості анімаційних стрічок і кінофільмів, талісманами і сувенірами. Ці обставини наводять на думку, що у містичному потойбічні існує могутня сила, яка протегує саме ведмедям. Можливо це якесь давнє ведмеже божество, котре пережило поганські часи поклоніння і знайшло нові канали впливу на людську свідомість. Тепер воно вже не стереже темний лісовий закуток, а безкінечно реплікує себе у мільйонах плюшевих Тедді.
В тому плані менше повезло вовкам, які, завдяки кіношним перевертням, отримали лише негативне підсилення тотемного іміджу. Вже не кажучи про лисиць (хитрі і підступні), зайців (вічні терпіли з анекдотів) і кажанів (без коментарів). А колись, запевняють нас антропологи, племена давніх європейців вважали перелічених істот своїми першопредками і молились їхнім зображенням. Культурологам варто замислитись над феноменом «ведмежого тріумфу».
А тим часом наближається ніч і десятки мільйонів людей готується до сну, кладучи у свої ліжка іграшкових ведмедиків. А разом із ними – незримі інкарнації давнього грізного духа, який тисячоліття тому владарював у безкрайніх лісах півночі.
