Найперше в цій історії із законом, що позбавив антикорурційні органи «незалежності», тішать молоді люди, які протестують. Щирі, світлі, небайдужі, впевнені своїй правоті…
Їх вихід на «спонтанні» акції протесту в багатьох містах - це зовнішня активність, не надто звична для «гаджет-покоління» Z. Це не героїзм і навіть не Вчинок в умовах України, де за таку активність вам точно «нічого не буде» (як скажімо «буде» на Московії, де і одиночні пікети чи пости в соцмережах, навіть не проти дій влади, а лише «за мир», - це вже щось між Вчинком і героїзмом, що тягне за собою навіть тюрму). Але протести проти наших законів і їх авторів - це Дія, це небайдужість молодих людей у відстоюванні своєї версії правди. Молоді люди вийшли за символи, за своє майбутнє. Вони щиро переконані, що НАБУ і САП справді борються з корупцією…
СЬОГОДНІ ЩЕ ЗАРАНО, А ЗАВТРА ВЖЕ ЗАПІЗНО…
Проблеми з нашими «антикорупційними» структурами є. І їх давно треба було вирішувати. Але «чомусь» влада (Офіс президента) зайнялися акселерованим законодавчим «вдосконаленням» діяльності НАБУ в найбільш невдалий для себе момент – а саме після того, як детективи НАБУ 22 червня 2025 року повідомили про підозру у зловживанні службовим становищем та одержанні неправомірної вигоди в особливо великому розмірі тоді віцепрем'єру - міністру національного єднання Олексію Чернишову.
Олексій Чернишов, як стверджують медіа, є кумом президента. І, очевидно, що дії щодо «вирішення проблеми» неконтрольованості НАБУ викликане саме емоційним рішенням кума Чернишова – Володимира Зеленського.
Ми не знаємо, чи НАБУ довідалося про плани влади прикрити замкнутість структури та зреагувало на випередження «справою Чернишова», але спрацювала вона добре – тепер в президента завідомо програшна позиція.
ІСТОРІЯ
Ще десять років тому, на етапі ідеї та творення українських антикорупційних органів, багато фахівців та експертів пророкуючи їх майбутнє, стверджували, що як і кожна замкнута на себе силова структура, яка позбавлена зовнішнього контролю, наші антикорупційні структури безальтернативно виродиться в корупційні ОЗУ (організовані злочинні угрупування). Що, власне, в результаті й сталося з НАБУ та САП?
Як колись з кіно «Леон-кілер» з Жаном Рено і Наталі Портман ми довідалися, що замкнуті і безконтрольні (або погано контрольовані) підрозділи «по боротьбі з наркотиками» самі стають їх віп-споживачами та активними розповсюджувачами, так і безконтрольні «антикорупційні» органи в Україні виродилися в угрупування з «кришування» топкорупції та продажу кримінальних справ?
Ще десять років тому, коли наші молоді люди ходили до школи, точилися дискусії щодо неконституційності створення замкнутих, ніким не контрольованих зовні силових структур. Але тоді зовнішній тиск закордонних друзів Україні на українську владу вирішив питання. І закони про НАБУ, САП були прийняті.
«Останнім бастіоном» стримування запуску функціонування «антикорупційної структури» став Вищий Антикорупцііний суд.
Кілька тогочасних заголовків із медіа, які свідчать про запал боротьби:
«ВВС: Порошенко нарешті вніс проект закону про антикорупційний суд»,
«Як руками Князевича Порошенко блокує в Раді Антикорупцііний суд».
Але під завісу президентського терміну минулого президента, створенням Вищого Антикорупційного суду, система була створена і запущена повною мірою.
Саме ж НАБУ, яке було створене в квітні 2015 року, фактично працює майже 10 років. Які результати роботи за цей час? А практично ніякі… Жодного засудженого за корупцію топпосадовця. І це при унікальних можливостях, повній автономності, технічному і кадровому забезпеченні, «проїжджених» бюджетних і грантових мільярдах.
Колись, на початках «антикорупційності», десять років тому, усвідомлюючи неконституційність та юридичну безконтрольність наших антикорупціонерів ще була надія («50 на 50» процентів - або прогнозоване виродження до криміналу, чи все ж варіант боротьби з корупцією завдяки «зовнішньому контролю» від «одного з закордонних посольств в Україні»).
Було таке, «одне з посольств», яке, як ходили тоді плітки, що зливалися в медіа, зрідка «неофіційно» відвідували Артем Ситник та Назар Холодницький (перші керівники НАБУ і САМ).
Але… Коли за 10 років діяльності ЖОДНОГО засудженого топпосадовця, то закрадається думка про те, чи «посольство» не мало іншої мети створення і курування «антикорупціонерами», - не поборення, а збір інформації про корупцію як елемент впливу і контролю?)
ВІДСУТНІСТЬ РЕЗУЛЬТАТІВ
Реєстр злитих справ САП від Центру Протидії Корупції, а тут лише кілька прикладів:
Справа Олега Татарова, Генпрокурорка і САП рятують заступника голови Офісу президента,
Незаконне збагачення СБУшника Демчини.
«ПОЛІТИКА»
А тим часом всі наші закордонні «друзі», і не лише з Півночі, вже активно використовують.
Марджорі Тейлор Грін, конгресвумен у США, яка багаторазово помічена у озвучуванні кремлівських темників на американську аудиторію, на своїй сторінці в мережі X написала: «У Києві спалахнули величезні протести проти президента України Зеленського, оскільки він є диктатором і відмовляється укласти мирну угоду та припинити війну. Молодець український народе! Викиньте його з посади! А Америка повинна ПРИПИНИТИ фінансування та постачати зброю!!!».
Українські політичні сили також думають, як прилаштуватися до протестів, та набути електоральних дивідендів.
Хто голосував за «обмеження незалежності» антикорупційних структур відомо – тут і «Слуги», ОПЗЖ, БЮТ, «За Майбутнє», і авторитетні представники «Європейської Солідарності» (Сергій Алєксєєв, Мустафа Джемілєв та Ніна Южаніна) та «Голосу» (Таміла Ташева).
З усіх цих акторів української «політичної сцени» можна виокремити хіба Юлію Тимошенко, яка ще пів року тому заявила про програмні цілі своєї політичної – позбутися зовнішнього управління та зовнішніх впливів на українські політику, економіку, ресурси та силові структури. І, попри соціологію, її БЮТ «сміливо» і самовбивче голосує за законодавчі зміни щодо антикорупціонерів. І це також вчинок).
ВИСНОВКИ
Подолання корупції дає поштовх розвитку країни. Всім відомий приклад з румунською керівницею Національного антикорупційного Директорату Лаурою Кевеші.
Лише за 2014 рік під її керівництвом (зауважимо, що в той час Лаурі Кевеші було тридцять років) було притягнуто до відповідальності десятки мерів, п'ять депутатів, два ексміністри й колишнього прем'єр-міністра. Сотні колишніх суддів і прокурорів притягнуті до відповідальності. 2015 року діяльність 12 членів парламенту й кількох міністрів.
9 липня 2018 року президент Румунії Клаус Йоханніса підписав указ про відставку Лаури Кевеші з поста Головного прокурора НАД (DNA) Румунії, що викликало протести в Румунії, оскільки довіра суспільства до Лаури Кевеші була абсолютною.
Результатом боротьби з корупцією став великий поштовх розвитку Румунії, прихід великих інвестицій, розвиток територій і міст. Що для мене було очевидним. З року в рік в той час подорожуючи автомобілем через Румунію було помітно, як щороку країна з бідної і сірої ставала яскравою, комфортною і заможною.
І, до слова, Національний антикорупційний Директорат Румунії є окремою юридичною особою, але в складі Генеральної прокуратури Румунії (ще раз зауважимо, що українські протести сталися саме через «підпорядкування» НАБУ Генеральній прокуратурі)…
То ж можна зробити висновок, що на результати впливають як закони, так і особистості…
