Схоже, усі сторони залучені, в так званих, Мінських угодах уже остаточно вирішили для себе, де ставити кому в реченні, що винесено в заголовок.
Так, сьогодні ще досі лунають дипломатичні заяви з боку західних урядів, що лише виконання Мінських домовленостей шляхом домовленостей у Тристоронній контактній групі може наблизити мирне вирішення війни на сході України.
Якщо ж подивитись не на заяви, а на дії – стає зрозуміло, ані Росія, ані Україна та й зрештою світові геополітичні лідери уже не вірять в успішну реалізацію документів, підписаних у 2014 році.
Тактика Путіна, з моменту його приходу до влади, залишається незмінною – війною примусити до миру на вигідних йому умовах. Так було і з Чечнею у 2000-му, з Грузією у 2008-му, зрештою з Україною у 2014 році. «Мінськими угодами» Росія, як вмілий фокусник, змусила всіх забути про Крим - зосередивши увагу світової спільноти на питанні Донбасу.
Керівництво України розглядало угоди найперше як шанс перевести подих, укріпити свої збройні сили, щоб мати можливість надалі стримати можливий наступ ворога. Як показали події наступних років – тактику обрали вірно.
Однак, якщо у 2014-2015 роках угоди влаштовували всі сторони конфлікту, то на цей час вони апріорі не задовольняють жодну. За сім років від дня підписання «Мінську-2» жодного пункту угод так і не реалізували повністю.
Інтегрувати Донбас на своїх умовах в Україну, Росії за вісім років так і не вдалося. Як наслідок вона поволі, але впевнено втрачає нас з орбіти свого впливу.
Навіть сучасне вище керівництво України прекрасно усвідомлює, що повна імплементація угод, з особливим статусом Донбасу, прописаним в Конституції, призведе до повної зупинки євроінтеграційних процесів. Про Крим можна буде забути остаточно.
Зрештою, навіть лідерам сепаратистів все важче пояснювати місцевому населенню, чому на відміну від Криму «исконно русские земли» вже восьмий рік не можуть повернутися «в родную гавань».
Сьогодні більшість аналітиків сходяться на думці, що враховуючи геополітичну ситуацію Путіну, навіть з огляду на військовий примус, не змусити керівництво України до умовного підписання «Мінська-3». Перефразовуючи крилатий вислів «мавр зробив свою справу, мавр може йти» все, що могли угоди дали – далі українське питання вирішуватиметься уже в іншому форматі.
“Мінськ себе вичерпав.
По-перше, білоруська столиця більше не може бути майданчиком для переговорів, бо узурпатор Лукашенко аж ніяк не годиться на роль посередника.
По-друге, країна, що перебуває у васальній залежності від Москви, не може вважатися нейтральною стосовно Донбасу.
Якщо найближчим часом відбудуться переговори, вони будуть в іншій країні (Туреччині? Швейцарії?) і за іншого складу: у гру мають включитися Сполучені Штати, це очевидно.
Кремль сьогодні створює критичне загострення на Донбасі з метою змусити Україну виконувати Мінськ-2 так, як його розуміє Путін: прямі переговори київської влади з сепаратистами.
Київ, зрозуміло, на це не погоджується, бо такий діалог - крок до капітуляції.
Всі розуміють, що ключ до розв’язання проблеми Донбасу - у Росії, і врегулювання конфлікту має розпочатися з виведення військ РФ і встановлення Україною повного контролю на кордонах Донецької та Луганської областей.
Думаю, у Путіна є й такий сценарій відносно Мінських угод: я тебе породив, я тебе й уб’ю. Путін недарма “тримає в кишені” звернення про визнання “ЛНР” та “ДНР”. Коли у Москві зрозуміють, що збройний шантаж не спрацював, вони можуть піти на абхазький сценарій: визнати самопроголошені республіки, відкрито увести туди свої війська і вже із цих позицій диктувати Заходу свої вимогу щодо “нерозширення НАТО”.
Повномасштабне вторгнення, про яке так багато сьогодні говорять, також можливе.
Але, за задумом Кремля, це має бути “маленькая победоносная война” - короткотривала і з малими втратами, як в Грузії у 2008-му.
Затяжна війна з великими втратами - це великий ризик для Москви, адже “загрузнути” в Україні означає повністю зруйнувати міф про “визволення братів”, яким російська пропаганда годує своїх громадян”, - каже Дмитро Крапивенко, волонтер, публіцист.
читайте також: «Ми вісім років живемо в аналогічних загрозах російського вторгнення»: як зберігати спокій у тривожні часи
Володимир Зеленський, виступаючи в суботу на Мюнхенській безпековій конференції, вперше на високому рівні заявив, що Україна може переглянути свій без'ядерний статус.
«За відмову від третього у світі ядерного потенціалу Україна отримала гарантії безпеки. Цієї зброї (тепер - ред.) у нас немає, безпеки у нас немає також. Немає і частини території нашої держави, що за площею, до речі, більше ніж Швейцарія, Нідерланди чи Бельгія. А головне, немає мільйонів наших громадян – громадян України…
Я ініціюю проведення консультацій у рамках Будапештського меморандуму. Скликати їх доручено міністру закордонних справ, і якщо вони знову не відбудуться, або за їх результатами не буде гарантій безпеки для нашої держави, Україна матиме повне право вважати, що Будапештський меморандум не працює, і усі пакетні рішення 1994 року поставлені під сумнів", - заявив Президент України.
Подібна заява з огляду на ситуацію з нарощуванням військових сил Росією на кордоні з Україною виглядає як тиск на Європу. Мовляв, ваші економічні санкції, що тривають уже восьмий рік ефекту не дають. Після Криму, Росія через своїх маріонеток в ОРДЛО намагається створити привід для нападу на Україну та як мінімум анексувати ще частину українських земель.
Канцлер Німеччини Олаф Шольц під час зустрічі з Володимиром Путіним напряму заявив, що визнання Росією самостійності Л/ДНР стане політичною катастрофою та остаточно поховає Мінські домовленості.
читайте також: Воєнний стан: яких змін слід очікувати українцям в разі його введення
Натомість керівництво Росії звинувачує Захід в неналежному тиску на Київ щодо виконання Мінських угод. Зокрема, помічник президента РФ Юрій Ушаков розповів, що під час телефонної розмови Путіна з Байденом перший звернув увагу на небезпеку мілітаризації України «її накачування сучасною зброєю, чим цілеспрямовано займаються західні країни, тим самим заохочуючи можливі провокації українських силовиків як щодо Донбасу, так і щодо Криму", - передав пряму мову Путіна Ушаков. 
Водночас, аналітик Центру дослідження проблем громадянського суспільства Марія Кучеренко закликає західних лідерів не потурати країні-агресору.
«Реінтеграція нині окупованих територій не має підривати безпеку та ставити під питання незалежність України.
Говорити про те, що реально реінтегрувати нині окуповані території Донбасу в Україну, забувши про Крим та Севастополь «до кращих часів» – значить закласти міну сповільненої дії не лише під реінтеграцію окупованих територій, а й під принцип територіальної цілісності країн як цінність.
Одна російсько-українська війна не стає двома різними конфліктами від того, що Росія зумисне розділила питання Донбасу і Криму за допомогою Мінських домовленостей», - зазначила аналітик.
До речі, цього тижня оприлюднено опитування Соціологічної групи "Рейтинг". Згідно з їхніми даними, кожен п’ятий українець не знає змісту Мінських угод, а 63% хочуть їх переглянути, ба більше цей показник у динаміці збільшується.
Варто зазначити, що переважна більшість українців покладають відповідальність за зрив Мінських домовленостей саме на Росію – таких 57%, 10% наших краян вважають винними - "ЛНР" і "ДНР", ще 12% — Україну, стільки ж респондентів не змогли відповісти, хто винен.
Попри те, що більшість західних урядів готують своїх громадян до військового конфлікту і рекомендують їм покинути територію України, офіційний Київ все ще покладає надію на дипломатичний шлях вирішення ситуації.
Так, Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба в неділю заявив, що найближчими днями планується серія дипломатичних кроків, серед яких зустріч держсекретаря США Ентоні Блінкена з главою МЗС РФ Сергєєм Лавровим, розмови світових лідерів з президентом РФ Володимиром Путіним.
«Ми бачимо, що відбувається на фронті, ми бачимо, що робить Росія, але дипломатія ще може спрацювати. Кожна найменша можливість втримати Росію в просторі дипломатії буде нами використана»,- заявив Кулеба.
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram та читайте нас у Facebook. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
Читайте також:
Понад 60% мешканців західних регіонів готові чинити опір Росії: 39,7% – зі зброєю в руках
