У ніч на 23 серпня був найпотужніший обстріл. А наступного дня почали заходити російські війська. До того моя розвідка доповіла, що біля кордону колоною виставлена техніка.
Ми не мали бетонних укріплень, лише з дерева. Зв'язку з командуванням не було. Довелося трохи відійти. Коли офіцери повернулися на наші позиції, там стояли російські танки, — розповідає полковник 53-річний Віталій Комар, колишній командир батальйону територіальної оборони "Прикарпаття", пише gazeta.ua.
Військова прокуратура звинувачує його у дезертирстві. Торік у серпні батальйон відступив і оголив правий фланг українських військ. Дав ворогу можливість замкнути котел під Іловайськом на Донеччині.
Полковник переконаний, що, залишивши позиції, врятував життя своїм бійцям. Комар рік відсидів у слідчому ізоляторі в Одесі. На початку вересня 2015‑го його випустили під заставу 16 тис. грн. Але звинувачень не зняли.
Батальйон "Прикарпаття" розформували у січні цього року. До його складу, окрiм мобілізованих, увійшли добровольці, активісти самооборони Майдану з намету "Коломия".
— Коли ми виїжджали в зону бойових дій, у нас було 100 бронежилетів на 400 чоловік. Волонтери довозили. За місяць усі були ними забезпечені. Наші блокпости розташовувалися на перехрестях доріг уздовж кордону, — продовжує полковник. — Базовий табір стояв у районі Амвросіївки, потім його перемістили ближче до блокпостів у поле. Стояли за 3 кілометри від кордону. Нас постійно обстрілювали з "Градів" з території Росії. Близько 30 бійців отримали поранення, двоє загинули. Начальник штабу — на блокпосту, коли тільки прибули на місце. Ще один солдат загинув під час евакуації поранених.
У вас була бронетехніка?
— Лише шкільні автобуси, машини зв'язку і тилового забезпечення. Броньованої техніки ми не мали. Неможливо воювати проти танків на автобусах.
Голова слідчої комісії з розслідування подій під Іловайськом Андрій Сенченко казав, що на 140 кілометрів кордону було 600 наших військових. З них половина — це батальйон "Прикарпаття", 60 спецназівців. Решта — тиловики, ремонтники, штаб, зв'язківці.
— Так воно і було. В сторону Амвросіївки, де знаходилися ми, йшли дві російські батальйонно-тактичні групи.
Чому батальйон територіальної оборони відправили на кордон?
— Не можу цього пояснити. На той час територія біля кордону була звільнена від бойовиків. Ми виконували завдання — охорона блокпостів. Я так розумію, ніхто не міг припустити, що росіяни перетнуть кордон на тій ділянці.
Експерти військової прокуратури стверджують, що в серпні торік наша армія не могла протистояти російській. Це допоможе виправдати вас у суді?
— Шансів не було — це однозначно. Наш батальйон не мав ні гармат, ні броньованої техніки. Тільки дев'ять ручних протитанкових гранатометів. Нас обстрілювали з території Росії або з нульової лінії за 3 кілометри. Коли в ніч на 23 серпня почався масований обстріл наших позицій і базового табору, було зрозуміло, що почнеться "зачистка" і вторгнення. Невдовзі нас би оточили і взяли в полон. Або знищили. В бою ми протрималися б не більше години. Українських підрозділів, які могли допомогти, поблизу не було. Висновки комісії мали б мене виправдати. Подивимося, як буде.
Як поверталися з передової до Івано-Франківська?
— На 13 автобусах, розбитих під час обстрілів. Один підрозділ виїжджав на зерновозі з причепом, найняли його за гроші у місцевих. Бо не було чим їхати — багато автобусів згоріли. Солдати кажуть: водія того зерновоза розстріляли терористи, коли він повернувся в Амвросіївку. Але я цього не можу підтвердити. В дорозі наші розбиті автобуси постійно ламалися. Волонтери допомагали ремонтувати, привозили запчастини і їжу. В Запоріжжі, Дніпропетровську і Кіровограді нам пропонували здати зброю. У Кіровограді, коли оточив спецназ, погодилися віддати гранати і гранатомети. Бійці відмовилися віддавати автомати. Приїздив головний військовий прокурор Анатолій Матіос. Обіцяв, що жодного тиску на батальйон не буде. Доїхали до бази в Делятині на Франківщині, мали здати зброю і чекати вказівок. Підрозділ доукомплектовували та проводили навчання, а мені прийшла повістка прибути в одеську прокуратуру. Зараз тривають слухання свідків. Сторона обвинувачення подала свідчення 70 осіб — всі, кого встигли опитати. Приблизно стільки ж свідків від захисту. Ще викликатимуть свідків, яких не опитали під час досудового слідства. Процес триватиме довго.
Які є докази вашої невинуватості?
— Свідчення бійців і фотографії техніки ворога. Крім мене, судять командира роти. Його статті не пам'ятаю.
Що зараз з батальйоном "Прикарпаття"?
– 150 чоловік пішли у 128-му бригаду. 100 — поповнили інженерно-будівельний батальйон. Будували другу і третю лінії оборони. Я працюю старшим викладачем у навчальному центрі "Десна" на Чернігівщині. Подав документи, щоб перевели до бойового підрозділу.
Капітана Жака суд виправдав
21 бійця розформованої 51-ї бригади судять у місті Володимир-Волинський. У липні торік, рятуючись від обстрілів, вони перейшли кордон із Росією і здалися в полон. Останнє засідання у справі було 20 серпня. Його перенесли через неявку двох солдатів. Ще 21 боєць цієї бригади визнав провину й отримав умовний термін.
У жовтні 2014-го в Києві затримали бійців батальйону "Айдар" Миколу Штрихуна й Енвера Велиляєва. Начебто доставили до столиці колишнього "заступника міністра охорони здоров'я ЛНР" Павла Малиша, заарештованого в Луганській області. Тепер "айдарівців" звинувачують у викраденні людей. Добровольців відпустили під домашній арешт. Розгляд справи триває.
У червні заарештували вісьмох бійців роти спеціального призначення "Торнадо". Серед них — командир Руслан Оніщенко. Звинувачують у катуванні жителів міста Привілля на Луганщині.
25 лютого затримали колишнього командира штурмової роти батальйону "Донбас". Його знають як Капітана Жака. Повідомили, що є цивільною особою. Бо вже місяць, як звільнений з Нацгвардії. Звинуватили у незаконному володінні зброєю. Перше судове засідання було в березні в Маріуполі на Донеччині. Жака виправдали. Він очолив підрозділ Нацгвардії. Капітан Жак відомий тим, що вивіз мікроавтобусом з Іловайського котла десятки поранених.
Комбатові висунули звинувачення за ст.402, 406 та 409 КПК України (ухиляння від служби в бойовій обстановці, непокора та бездіяльність).
У справі планують заслухати 170 свідків, а це здебільшого бійці 5-го батальйону.
До роковин Іловайської трагедії Міністерство оборони, від якого чекають чесного розслідування, аналізує роль українських військових підрозділів у подіях тих днів. На сьогодні оприлюднено аналіз подій серпня–вересня 2014 року довкола Іловайська. Йдеться там і про батальйон «Прикарпаття».
«24 серпня у секторі Д, після артилерійського обстрілу з території РФ, залишив свої позиції 5-й батальйон територіальної оборони, який виконував завдання по посиленню ділянок державного кордону на рубежі Кутейникове–Мокроєланчик, виставивши блокпости на загрозливих напрямках. Тим самим було оголено правий фланг наших військ. Особовий склад батальйону залишив зону бойових дій і самовільно повернувся до місця постійної дислокації в Івано-Франківській області.
Такі дії сприяли утворенню прогалин на державному кордоні і, як наслідок, вторгненню підрозділів збройних сил РФ. Їх приховане вторгнення розпочалося 24 серпня 2014 року. Практично не зустрічаючи опору, вони через Амросіївку та Кутейникове просунулися в напрямку Іловайська. З цього моменту співвідношення сил і засобів сторін змінилося на користь противника», — йдеться в аналізі Міністерства оборони станом на 13 серпня 2015 року.
Журналіст та військовий експерт Юрій Бутусов, який був членом тимчасової слідчої комісії з розслідування трагічних подій під Іловайськом, як тоді, так і тепер наполягає, що провина за ті трагічні події лежить не на бійцях, а на вищому військовому керівництві держави, яке й треба карати. На своїй сторінці у Фейсбук він, зокрема, написав: «Героїв Іловайська рік потому вбивають знову. Цього разу брехнею. Цього разу свої».
«О 14.20 23 серпня під час постановки задачі по телефону командир в/ч В0120 (5-й батальйон територіальної оборони "Прикарпаття") заявив, що зняв усі ввірені йому блокпости і рухається з особовим складом частини в напрямку Тельманове, а далі в напрямку населеного пункту Розівка. Про залишення району виконання бойового завдання особовим складом в/ч В0120 було негайно повідомлено начальнику штабу АТО і вжиті необхідні заходи з повернення особового складу в район виконання бойового завдання.
О 23.00 23 серпня командир в/ч В0120 в письмовій формі відмовився виконувати бойове розпорядження керівника Сектору Д і далі на зв'язок не виходив.
Таким чином, о 14.20 23 серпня керівництву АТО стало відомо про те, що зі складу угрупування Сектору Д вибув 5-й батальйон територіальної оборони "Прикарпаття" і, в підсумку, чисельність угрупування склала не більше 700 осіб.
Не зважаючи на обстановку, що склалась, о 23.00 24 серпня, за погодженням з керівником Сектору Б генералом Хомчаком Р.Б., зі складу Сектору Д в оперативне підпорядкування Сектору Б була переведена батальйонна тактична група 28-ї окремої механізованої бригади», — повідомлялося у проміжному звіті тимчасової слідчої комісії.
Командир батальйону «Прикарпаття» Віталій Комар у серпні 2014 року, після поверенення близько 300 біців у Делятин (місце постійної дислокації його батальйону), свої дії пояснював тим, що хотів врятувати їхні життя й не допустити повного знищення військового підрозділу, який не мав належного озброєння та засобів захисту. В процесі слідства командир повідомляв, що на нього хочуть «повісити» зникнення 13 БТРів, які йому нібито видали для провадження бою.
