фото: МВС України/збір ДНК з тіла полеглого
Визначення особи загиблих військових — складний і відповідальний процес, який в Україні здійснюють за міжнародними стандартами.
Про це в інтерв’ю журналістці Фіртки розповіла проректорка з наукової роботи Івано-Франківського національного медичного університету, професорка кафедри судової медицини Наталія Козань.
«У світовій практиці існує так званий "золотий стандарт" ідентифікації, який базується на кількох паралельних способах підтвердження особи.
Найчастіше використовуємо візуальну ідентифікацію — коли стан тіла це дозволяє. Якщо ж це ускладнено, на допомогу приходить ДНК-аналіз, який вважають найнадійнішим методом».
Наталія Козань додає, що сьогодні активно застосовують й інші методи, зокрема антропологічну ідентифікацію (дослідження кісток), одонтологічну — за станом зубів, дактилоскопію — зняття відбитків пальців, а також судово-медичну рентгенографію для пошуку унікальних особливостей, як-от старі переломи чи імпланти.
«Також використовуємо фотокомпарацію — порівнюємо фотографії, щоб упевнитися, що це одна й та сама людина, наприклад, за рисами обличчя».
Про ситуації, коли візуальна ідентифікація неможлива, фахівчиня пояснює:
«Це трапляється при значних травмах — після вибухів, пожеж, або якщо тіло сильно змінене часом, через декомпозицію. Також, коли обличчя повністю знівечене чи відсутнє, або при масових похованнях без маркування. Тоді обов’язково робимо ДНК-аналіз».
Щодо самого ДНК-аналізу професорка говорить:
«Кожна людина має унікальний набір ДНК, навіть близнюки. Для ідентифікації беремо зразок із тіла — найчастіше це зуб, кістка або м’які тканини.
Також отримуємо зразки від родичів — це може бути слина, клітини зі слизової рота або кров.
У лабораторії порівнюють ці зразки за генетичними маркерами. Якщо вони збігаються на потрібному рівні, це підтверджує спорідненість і допомагає встановити особу».
Наталія Козань ділиться, що іноді результати ДНК-аналізу можуть бути неоднозначними:
«Таке трапляється через забруднення зразка, погіршення якості ДНК внаслідок тривалого розкладання чи впливу високих температур, а також через відсутність або низьку якість референсних зразків.
У таких випадках призначаємо повторні експертизи або застосовуємо додаткові методи для підтвердження результатів».
Більше читайте у матеріалі: «Іноді процес триває місяцями»: як в Івано-Франківську ідентифікують загиблих воїнів.
