Років п’ятнадцять тому майже юним політиком я закликав: "Нехай Росія нам заплатить за голодомор 32-33 років". Будучи ще невичерпним романтиком, я вірив, що, увійшовши у велику політику, доб’юся цього.
Романтизм вже давно відійшов. У великій політиці зовсім інші люди. І ось раптом вигулькнуло моє щире гасло "Нехай Росія нам заплатить…" у виконанні О.Тягнибока. Мені, зрештою, як представнику нації, яка перенесла ті страхіття, нема різниці, хто зробить, так би мовити, "пред’яву" Московії. Хвилює інше. З якою метою. Бо з уст Олега Ярославовича для мене чомусь це звучить як банальний популізм. Позаяк ця гарна ідея, по суті, вимагає колосальних політичних зусиль. Адже мова йде за багато мільярдів компенсації… і мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм…З якими північний сусід за жодних обставин не захоче розставатися... А цих грошей нам вистачило б на весь газ і нафту, яку ми споживаємо і споживатимемо…
До речі, єдиним справжнім бійцем у цьому напрямку був "слабкодухий" Віктор Ющенко. Адже, як політик і хороший фінансист, він прекрасно розумів наступний крок після визнання світом українського геноциду…
Словом, заяву Олега Ярославовича хорошою новиною не вважаю.
Як кожен хлопчак, що виріс в місті, я добре пам’ятаю закон вулиці: замахнувся – бий! Так і зі словами лідера "найнаціоналістичнішої" організації. Сказав – домагайся! Практика ж згаданого лідера, як і його партії, поки що такого не показала.
Тому, передбачаю, нічого не станеться. Як і не ставалося. І мітингів не буде. І навіть маршів центром Києва чи багатотисячних мітингів біля російського посольства теж. Бо насправді дана теза – це не гасло, яке завтра всі забудуть, а програма дій. І скільки б ми не "жили на своїй, Богом даній землі", без жорсткої політичної, міжнародної і дипломатичної роботи нам таких грошей ніхто не віддасть.
Я, між іншим, швидше повірю, що "бабло за нашу смерть" із Росії виб’є партія регіонів. Ще б пак! Така сума для дерибану.
Проте, хто б із теперішніх політиків за це не взявся, Російська Федерація нам за Голодомор 32-33 років все одно не заплатить.
Не через те, що наш політикум, без винятку, нікчемний. Просто тому, що у Росії цих грошей нема. А потім тим більше не буде. Позаяк зараз там вже криза, а в коротшому часі, по причині геополітичних обставин, від Росії вже нічого не залишиться. У чому я переконаний, і це єдина хороша новина у моїй колонці. Особливо вона має бути приємною для Ірини Фаріон, яка слушно вважає, що колишня метрополія є нашим ворогом №1.
Однак розпад Росії – це вже зовсім інша історія, до якої "Свобода" і пані Іра не матимуть жодного стосунку.
