Фото: Олександр Козаченко для «Forbes Україна»
Адам Ціх (Adam Cich) почав свою кар'єру в Electrolux 1996 року на посаді менеджера з продажу. А 2010-го він уже був генеральним директором «Electrolux Польща». Із квітня минулого року Ціх як генеральний директор Electrolux у Східній і Центральній Європі став відповідальним за розроблення та реалізацію стратегії продажів компанії у 25 країнах, серед яких – і Україна. 2011 року компанія запустила виробництво на заводі в Івано-Франківську.
В інтерв'ю Forbes Адам Ціх розповів про те, як компанія почувається в Україні, чому менеджери Electrolux мають намір зберегти свою фабрику в Івано-Франківську і як Україні досягти результатів Польщі.
– Чому і з якою метою ви вирішили купити фабрику в Івано-Франківську?
– Ринок Східної Європи був для нас цікавим із самого початку, і Україна стала сполучною ланкою між Східною Європою та ринками СНД. І, звичайно, сама Україна – це великий ринок з 45 мільйонами споживачів.
– 2010 року компанія оцінювала український ринок як один із найперспективніших у Східній Європі. Чи змінилася оцінка сьогодні?
– Треба розуміти економічну ситуацію, в якій ми нині перебуваємо. Але водночас ми знаємо, що ця ситуація і умови, в яких сьогодні опинилася Україна, – тимчасові.
Україна залишається для нас великим ринком, але на заводі в Івано-Франківську ми виробляємо техніку для ринків Центральної та Західної Європи.
В Україні ми ведемо два види діяльності: продажі, де реалізовуємо техніку, яку виробляємо на зовнішніх ринках, і завод у Івано-Франківську. Тобто продажі в нас складаються з продуктів, вироблених в Україні, і продуктів, що імпортуються. Аналогічно частину техніки з Івано-Франківська поставляємо в Україну, а частина йде на експорт.
Ми очікуємо, що в Україні цього року в нас буде невеликий «плюс», трохи вищий за нуль. Ринок просів. І в таких умовах бути незбитковим – хороший результат. Незважаючи на те, що ринок побутової техніки знижується на 40%, нам удається продавати лише на 20% менше. І українська фабрика збільшує обсяги експорту.
– Як виглядає структура експорту продукції, виробленої в Україні?
– П'ять років тому продажі розподілялися так: 80% експортували в Росію, решту 20% – в інші країни. А тепер усе навпаки: 20% – у Росію, 40% – в Україну, 40% – зовнішні ринки.
– Диверсифікація експорту пов'язана з санкціями проти Росії?
– Так, але друга причина в тому, що російський ринок пішов вниз. Водночас ми бачимо, що досягаємо успіху на українському ринку. Наша ринкова частка в Україні щороку зростає, і цього місяця вона становить 17–18%. А починали ми з 5%. Зростання пов'язане з асортиментом і нашою активною позицією на ринку.
– Інвестуючи в Україну, ви говорили про п'ятирічну перспективу. Минуло вже чотири роки. Якою мірою вдалося повернути інвестиції?
– Протягом цих років ми і далі інвестували, змінювався напрямок діяльності та структура експорту. Усе це залишило свій слід, але ми не відходимо від п’ятирічного плану. Загальна ситуація трохи відсунула строки повернення інвестицій – до 7 років.
– Раніше ви говорили: не важливо, як далеко постачальник. Головне – конкурентоспроможність. Але потім ви запустили виробництво комплектувальних в Україні. Чим це зумовлено і скільки дало змогу заощадити?
– Це допомогло знизити транспортні витрати. Коли ми відкрили завод, багато комплектувальних поставляли з-за кордону. Але потім ми активно почали шукати українських постачальників, і у виробництві нашої продукції поступово зростала кількість українських комплектувальних. Цю стратегію ми застосовуємо у всіх країнах, де є наше виробництво. І якщо ми знаходимо постачальника, котрий пропонує якість і помірну ціну, то долучаємо його не тільки до заводу в Україні, а й до заводів на інших ринках.
– Чи відчуваєте ви на собі зарегульованість українського бізнесу? І що, на вашу думку, потрібно змінити в роботі українських органів контролю?
– Завжди можна знайти, на що поскаржитися, але в цілому ми задоволені бізнесом в Україні. Мінус у тому, що в Україні немає так званих [вільних] економічних зон, які б сприяли розвитку виробництва. Наразі ми цілком задоволені роботою місцевої влади в Івано-Франківську.
Водночас у таких країнах, як Польща, Румунія, Угорщина, існують економічні зони, куди ти можеш зайти як інвестор, – і інвестиційне бюро, наприклад, допомагає вивчити ринок, всіляко сприяючи твоїй роботі. Ти кажеш, що тобі потрібна інфраструктура, – і тебе всім забезпечують. У Польщі тобі кажуть, куди ти можеш вкласти свої інвестиції: вони просто беруть тебе за руку і проводять крізь весь інвестиційний процес. І тут [у відсутності такого механізму] негативна відмінність Україні. Є також проблеми в інфраструктурі. Це помітно, коли потрібно доправити продукцію з однієї частини країни в іншу.
– У зв'язку з девальвацією гривні взимку українці масово купували техніку. Ви відчули на собі цей процес? Як це позначилося на фінансових показниках?
– Так, це був купівельний бум. Але проблема була і з цінами, які «тікали» від споживачів. Ми збільшували ціни, але у фінансовому плані це був головний біль. Одна справа – отримати гривні, а інша – поміняти їх на євро. На піку продажі збільшилися удвічі, але як тільки гривня дещо зміцнилася, продажі обвалилися у всіх гравців на 40–50%.
– Чи змінилася ваша стратегія через війну на Сході?
– Як я говорив, у нас змінилася структура виробництва: Івано-Франківськ працює на Україну і Західну Європу. Але якщо відносини з Росією налагодяться, то я очікую, що продажі в Росії почнуть зростати. Варіант із продажем заводу ми не розглядаємо. Ми адаптувалися до ситуації і далі чекаємо на позитивний розвиток подій.
– Польща – європейський лідер із виробництва побутової техніки, 80% якої йде на експорт. Україну сьогодні часто порівнюють із Польщею. Що в Україні потрібно змінити для досягнення аналогічних результатів?
– Це багатогранне питання, розв’язувати яке потрібно спочатку зі створення, як я вже говорив, певного інвестиційного органу. Треба підготувати вигідну пропозицію для інвесторів і дати гарантії, що йому буде легко зайти в країну. Інвестора потрібно взяти за руку, провести по всьому процесу і сказати: ти тільки інвестуй, а ми для тебе всі двері відчинимо. І це має йти разом із вигідною фінансовою пропозицією: податкові канікули, навчальні курси для людей чи створення необхідної інфраструктури. Саме це певним чином і стало однією з причин успіху Польщі.
Також важлива наявність вільних економічних зон. Наприклад, у Польщі там, де багато безробітних, таку зону створюють, щоб «заманити» інвестора.
– Яким ви бачите український ринок у майбутньому? Чи заплановано інвестиції в розширення виробництва?
– Сьогодні можливі всі сценарії розвитку. Але це однозначно не закриття заводу чи зниження виробництва. Про це ми навіть не думаємо. Дивитимемося, як розвивається ринок. Ми перебуваємо в досить унікальній ситуації, адже люди не перестануть готувати і прати, і в якийсь момент ринок відновиться.
