ЕХ, «СОБАКА», ТАКИ ГАРНА ВИСТАВА, ХОЧА І КОРОТКА

"Ех, СОБАКА... таки гарна вистава, хоча й коротка", - власне якось так після перегляду сказав про цю виставу Руслан Марцінків. І виглядало дуже символічно - п’єсу написану екс-очільником міста Хайфи дивився й голова міста Івано-Франківська.

Спектакль Івано-Франківського «Нового театру» за п’єсою Валентина Красногорова  «Собака» у постановці Тараса Бенюка – це історія про Бульку, мале руде цуценя боксера, яке підібрав на вулиці Він, самотній чоловік …

Ім'я Красногоров добре відоме театралам України та інших країн. Творицього популярного драматурга «легко перетинають кордони» - переведені багатьма мовами, сотні разів ставилися в театрах, на радіо, і на телебаченні в різних країнах. За цим іменем схований доктор технічних наук Валентин Самуїлович Файнберг, який  займається хімічною технологією палива, переробкою горючих сланців в нафту, а в ролі очільника Хайфи займався ще й господаркою міста - ремонтом водогону, прибиранням вулиць тощо.

У невеликій залі, дивилися серйозний драматичний спектакль, де артисти грають близько і, мов спеціально, тільки для тебе.

Символічно, що цю п’єсу одночасно зіграли на сценах трьох різних міст світу: в Івано-Франківську - Україна (режисер Тарас Бенюк), в Шарлотсвіль - США (режисер NickFenton), в П’ятра-Нямц - Румунія (режисер HoraţiuMihaiu).

В Івано-Франківську,без сумніву, головним героєм вистави була …  Собака від Ірини Бенюк. Глядач разом з Булькою,  опиняється в пункті прийому собак. І тут вершиться її доля, бо  доглядати її уже не можуть. Клопоти, робота…

Платою за любов і відданість стає … отрута. Актриса зуміла вдихнути в образ Собаки живу душу, живе серце, живе биття думки. Зіграла яскраво й лаконічно. Зуміла прочитати й без слів правдиво передати оту «собачу вірність», про котру писано ой як чимало. Захопила й тримала  глядача до кінця вистави, щоразу змушуючи публіку переживати й співчувати.

Зрештою,цей образ навіявасоціації з сьогоденням: наче та собака, зраджений, але чи приречений, народ. А скільки же тих, полишених на пси дітей, сімей, родин, вітчизн у пошуках кращого комфорту  по світах?

Чоловікові завтра в тривалий рейс і нікому залишити приручену тваринку. Він приводить цуценятко до псарні.

Як завжди, Орест Пастух грає не так як завжди, не так як усі. Кожен образ, творений цим майстром - неоднозначний. Чоловіка, створеного актором, стало шкода, як стає шкода людину, котра заплуталася в тенетах буденщини і зрадила любов. А по-суті, цей чоловік є такою ж самотньою зрадженою «собакою».

Потьмарений суєтою розум уже не здатен розпізнати вчасно ті прості вічні цінності - вірність, любов, справжність.  Й важко стає зробити вибір між тим, до чого встигло прив'язатися твоє серце і що говорить досвідчений розум. Як дозволити собі любити, віддавати іншому сили, час, увагу, якщо все це входить в конфлікт зі зручністю і матеріальним інтересом? – запитує  нас, глядачів,  поміж реплік актор. Що важливіше: любов чи комфорт?

Він приніс віддати мале собача. У темній, тужливій ​​кімнаті непривітна і груба жінка повідомляє йому, що собаку доведеться приспати й, намагаючись врятувати цуца, відчайдушно просить чоловіка змінити свою думку. 

Жінка у втіленні Лесі Полєк на перший погляд холодна, навіть «крижана», серцем зашкарубла. Та душу видають очі і розумієш, що цей холод - вимушена оборона від світу, де чуйність поза правилами, де всім відає не серце, а голова. А за мить - стрімке перевтілення «крижаної» чиновниці в глибоко відчуваючу, розуміючу й красиву жінку.

Мимоволі задаєш питання собі: а, якщо б я потрапив на місце цієї вершительки доль, то як би вчинив? І таки це - найвища похвала у майстерності артисту. Наприклад, чого лиш вартий один з  моментів вистави: Жінка розказувала про свою собаку, котра, жертвуючи собою, виплигнула з вікна п’ятого поверху у пориві  порятувати  господиню, - і створювалося враження, що сама актриса пережила цю історію.

А він знову й знову наполягає, щоб жінка піклувалася про його собаку. А він… А вона…  І народжується «любовна сцена», де третя стає лишньою і  життя собаки висить на волосині.

Собака рухається невблаганно вперед … у вічність. Про що цей спектакль? Про те, що ми розучилися любити просто так? Розучилися жертвувати чимось заради тих, хто нас любить?

Тарас Бенюк поставив цю п’єсу дещо інакше, ніж в інших театрах, поставив як виставу про самотність. Про самотність трьох покинутих живих істот – Він, Вона і Собака. Про самотність  трьох зраджених «собак», приречених або по світах і життю волочитися, або загинути.  Про самотність як плату за зраду і небуття як плату за відданість.

Глядачі виходили із залу зі сльозами на очах і впевнений, що прийдуть ще не раз. Вистава таки  зачепила.

Скажу одверто: цю п’єсу я читав, бачив її раніше у різних постановках. І на початку вистави досить критично звертав увагу на дрібні заминки акторів, не виправдані жесту інтонації, огріхи темпо-ритму й таке інакше. Але потім забувся. І визнаю: іноді у мене спиною бігали мурашки. Якось не важливими стали всі ті ляпи-ями у виставі, бо справді гарною вийшла вона - справжнявистава, де все до ладу, де виникає почуття єднання артистів і глядачів, де актори бачать очі і емоції всіх глядачів, де грають для кожного гостя.

Направду, як зауважив свого часу Андрій Жолдак,  українськійкультурі потрібно оновлення новими шокуючими ідеями, які не залишать поза увагою не лише масового глядача, а й державників та політиків.

Але чи справді театр майбутнього стане театром шоку,замішаним на сексі, крові й провокації? 

Новий театр, який з'явився цьогоріч в Івано-Франківську,  доводить інакше. І сміливо експериментує з тим, що вже отримало в світі назву як пост-тілесність. У нашому все більш віртуальному світі театр покликаний відродити оту справжність, оту людяність, оту теплоту,  коли ти чуєш подих актора на сцені і за рахунок цієї близькості відчуваєш себе не тільки свідком, а й  учасником того, що відбувається.

Новий театр дожив до прем’єри,  і таки знає куди рухатися далі. За плечима у короткому часі три різні й добре змайстровані постановки. Відчуваю, що мине зовсім небагато часу й ми будемо гордитися ними, гордитися тим, що у нас є такий театр, Новий Театр.

- Ех, СОБАКА... таки гарна вистава, хоча й коротка...


18.04.2016 Радислав Петрів 2472 0
05.09.2025
Вікторія Косович

Як в Івано-Франківську справляються з викликами в умовах війни, які інфраструктурні проєкти реалізовують та що планують після перемоги, Фіртка поспілкувалася з заступником мера, директором департаменту інфраструктури, житлової та комунальної політики Івано-Франківської міської ради Михайлом Смушаком.

719
31.08.2025
Вікторія Матіїв

Журналістка Фіртки розпитала шкільну практичну психологиню Віталію Саламащак про те, як війна впливає на емоційний стан учнів, які методи допомагають дітям впоратись зі стресом та тривожністю і що батькам і вчителям варто знати, щоб підтримати дітей у цей непростий час.

898
30.08.2025

Кримінальний шлейф компанії-переможця «Коста-Проект» викликає занепокоєння щодо прозорості будівництва системи лінійної телемеханіки.  

6886
29.08.2025
Олег Головенський

Рівно рік тому чимало експертів та аналітиків як крайній сценарій прогнозували перемир’я у війні та вибори президента, Верховної та місцевих рад на весну або на осінь вже поточного 2025 року.  

1570
27.08.2025

Формальний аудит і кримінальний шлейф компанії-переможця змушують задуматися.

2313
24.08.2025

Від сміттєвих баків до бюджетних схем: як міста розпоряджаються коштами на відходи?

2502

Ще недавно приналежність до певної конфесії визначали також за однією ознакою, вважаючи, що православний священник має бороду, а католицький — з поголеним обличчям.

445

Східне християнство — найпоширеніша релігійна традиція в Україні. Православна церква України і Українська греко-католицька церква мають подібний устав і обряди, і вони глибоко вкорінені в українську культуру.  

739

Цього дня, рівно 148 років тому, 22 серпня 1877 року народився мій прапрадід Самійло Головенський. Він був козацького роду, заможним, володів 30-ма гектарами поля та млином. В радянські часи його назвали «куркулем».

1489

Вмираючи, сер Ніколас Горацій Аспер марив пророцтвами Нострадамуса, вавилонським краєзнавством і курсами лондонської біржи, співав псалми і сури арабською, пророкував Антихриста (в його арабському варіанті – Джаджала) і спілкувався з астральними привидами давніх царів.

877
06.09.2025

Сіль супроводжує людство тисячоліттями. Колись вона була «білим золотом», за яке воювали й платили цілими статками, а сьогодні часто стає об’єктом звинувачень у шкоді для здоров’я.  

466
02.09.2025

Завдяки сприятливим погодним умовам та щоденній праці аграріїв завершили збирання ранніх зернових культур.  

837
27.08.2025

27 серпня в Україні відзначають День українського сала — продукту, що давно став символом національної кухні та традицій.  

2525
05.09.2025

Вірян запрошують на прощу до Погінського монастиря, що на Прикарпатті.  

666
03.09.2025

Мер Івано-Франківська Руслан Марцінків підтримав позицію Українського католицького університету щодо враховування світоглядних критеріїв при відборі студентів на програму з проживанням у колегіумі.  

1235 1
30.08.2025

У Святому Письмі є притча, що вчить милосердю і взаємодопомозі, яку часто наводять як приклад для сучасного суспільства.  

869
26.08.2025

Святкове моління очолив Архієпископ і Митрополит Івано-Франківський Владика Володимир Війтишин.  

1313
04.09.2025

В Пекіні відбувся найбільший в історії Китаю військовий парад, присвячений 80-літтю завершення Другої Світової війни.

880
01.09.2025

FP-5 «Фламі́нго» — українська крилата ракета великої дальності. Перші фотографії ракети опубліковані 17 серпня 2025 року. Пізніше оприлюднені її технічні дані свідчать, що українська ракета вдвічі перевищує як дальність, так і вагу бойової частини знаменитих американських «Томагавків». При цьому вона приблизно вдвічі дешевша за американські ракети.  

1174
23.08.2025

Лише в серпні поточного року українськими дронами були вражені, деякі по кілька разів, сім великих нафтопереробних підприємств Росії та інша інфраструктура. Загалом враженими виявилися підприємства, які забезпечують 14% ринку пального Росії.  

692
16.08.2025

Так виглядає, що Трамп принижений путіним. Трамп ризикнув, поставивши на кон хоч і не все, але багато. І програв. Перед самітом на Алясці він заявляв, що якщо не досягне за результатами особистої зустрічі припинення вогню в Україні, то буде незадоволеним. Припинення вогню він не отримав. Але після тригодинних переговорів заявив, що оцінка зустрічі — «десять з десяти».  

2671 12