Die Presse (Австрія): Стара політика диктату за люб’язними київськими фасадами

Нова влада відтворює режим Кучми. Місцеві вибори мали стати для Януковича тестом на демократичність, але тільки підтвердили його авторитаризм. Тепер у нього шалена повнота влади, з допомогою якої він підтримує не свободу слова, а інтереси олігархів – ідеться в гостьовому коментарі Ніко Лянґе для австрійської Die Presse.

Українське керівництво на чолі з Віктором Януковичем не склало як слід іспиту на демократію під час місцевих виборів.

Пильна увага в усій Європі до недільних місцевих виборів в Україні була парадоксом. Пострадянська країна на сході ЄС – традиційно організована надзвичайно централізовано. Майже всі рішення, навіть у найбільш дріб’язкових політичних питаннях, приймаються безпосередньо в Києві. При цьому невелика різниця, до якої партії належить мер або хто має більшість у міській чи обласній раді.

Реальне значення цих виборів мало символічний характер. На першому після лютневих президентських виборів поході до дільниць президент Віктор Янукович повинен був довести, що здатен продовжувати курс чесних і вільних виборів свого попередника Віктора Ющенка.

Голосування для близько 35 мільйонів українців було певним проміжним фінішем у низці авторитарних тенденцій з часу приходу Януковича. Після президентських виборів у лютому до влади повернулися колишні підозрювані фальсифікатори, які через Помаранчеву революцію 2004 року були свого часу відсторонені. Дорогу їм проторували затяжний безлад та безглузді сварки між демократичними політиками Ющенком і Юлією Тимошенко.

Депутати-мільйонери

Тепер президент і прем’єр-міністр – представники радше тих груп населення, які відчувають радянську ностальгію й дружні до Росії почуття, – вирішують долю 46-мілйонної країни на східному кордоні ЄС цілком у стилі старого кучмівського режиму. Чимало міністрів нинішнього уряду є власниками великих підприємств, більш ніж 300 із 450 депутатів національного парламенту – доларові мільйонери. Олігархи, що вийшли з дикої приватизації, справжніх бандитських воєн і брутального рейдерства 1990-х, позиціюють себе тепер люб‘язними бізнесменами, носять вишукані костюми й подорожують у приватних літаках. Багатством вони завдячують переважно близькості до Росії й дешевим енергоносіям, штучним монополіям з державною підтримкою та експлуатації давно застарілих, ще з радянських часів металургійних і хімічних заводів в основному на сході країни.

За люб’язними фасадами робиться політика, що захищає старі структури, заважає справжній модернізації та останнім часом наближає Україну до Росії, віддаляючи її від ЄС. Конкуренції та змагальності раз у раз перерізають шлях, а стандарти демократії і правової держави постійно ігноруються.

За попередні півроку, після зімни влади українська служба безпеки знову стала переслідувати опозиціонерів, журналістів і представників неурядових організацій. Малий та середній бізнес, а також іноземні інвестори скаржаться, що почалася нова хвиля чіпляння та здирництва – корупція виходить з берегів. До того ж недавно Конституційний суд України відновив своєю сумнівною постановою колишні президентські повноваження з ери Кучми.

У період місцевих виборів 31 жовтня почастішали повідомлення про стару практику застосування по всій країні так званого адмінресурсу, щоб вплинути на результати виборів. Чиновники, учителі та лікарі, за словами багатьох спостерігачів, опинилися перед виборами під гігантським тиском з вимогою не балотуватися від опозиційних партій.

На додачу, правляча Партія регіонів незадовго до виборів змінила виборче законодавство – насамперед щоб знову запровадити частково мажоритарну систему та «вишикувати» успішних мерів.

Проблеми з реєстрацією

Майже всі опозиційні партії скаржилися про проблеми з реєстрацією своїх кандидатів. У твердинях Юлії Тимошенко в Київській області та Львові виборчі комісії, сформовані головно з представників Партії регіонів, узагалі зареєстрували липові осередки – аби партія Тимошенко не змогла брати участь там, де в попередні рази набирала від 60 до 70%.

У комісіях майже скрізь по країні переважали члени або прибічники партії Януковича. Під час голосування деякі спостерігачі зафіксували цілу гору порушень, тоді як інші – лише незначні неполадки.

Міжнародні спостерігачі з Ради Європи, а також експерти єдиної систематичної і багаторічної місії з неурядової організації ОПОРА одностайні в тому, що вибори не відповідали європейським стандартам і засвідчили регрес у демократичному розвитку України.

Старі відомчі рефлекси

У результаті президентові Януковичу дістається контроль у багатьох регіонах України і на місцевому рівні. Після виборів до органів місцевого самоврядування у нього повнота влади колишньої президентської системи, більшість у парламенті й упевнене становище його партії по всій країні. Установи, адміністрація та міліція керуються в своїх діях старими рефлексами, опозиція слабка й розколота, свобода слова обмежена.

Виправдовується все типовими теревенями про стабілізацію, порядок і безпеку. Але так і не ясно, що ж збирається робити український президент із такою шаленою концентрацією влади. Досі вочевидь ішлося передусім про задоволення економічних інтересів жменьки олігархів – спонсорів Партії регіонів.

Перевірка для ЄС

Янукович не склав як слід іспиту на демократію під час місцевих виборів. Отже, Україна ще більше стає пеервіркою для ЄС. У минулі місяці багато політиків ЄС дивилися на Україну почасти з нерозумінням, почасти з байдужістю, сподіваючись, що підозрювані фальсифікатори 2004 року досягнуть при владі в 2010-му демократичної зрілості. Однак зазначені обмеження демократичних свобод за останній час і місцеві вибори показують іншу картину.

ЄС муситиме якнайшвидше дати відповідь, як йому поводитися з сусідкою, з котрою він веде переговори про розширену асоціацію та поглиблену зону вільної торгівлі, а та при цьому демонструє авторитарні тенденції у внутрішньому розвитку.

Ніко Лянґе (1975 р. н.) вивчав політологію, теорію комунікацій та інформатику. Служив у Бундесвері, потім був радником при Бундестазі. З 2006 року керує київським бюро Фонду Конрада Аденауера. За критичні оцінки останніх політичних подій в Україні став улітку жертвою каверз спецслужб.

 

 Ніко Лянґе, Die Presse (Австрія)

ІноЗМІ


09.11.2010 3548 0
Коментарі (0)

31.07.2026
Вікторія Матіїв

Віталій Олійник на позивний «Грач» служив у 68-й окремій єгерській бригаді. Після мобілізації чоловік пройшов навчання, вирушив на Донеччину, а вже під час першого бойового виходу загинув. Понад рік сім'я жила між надією та невідомістю, поки не отримала остаточне підтвердження його загибелі.

2542
26.07.2026
Катерина Гришко

На Івано-Франківщині одночасно зростає кількість зареєстрованих безробітних і посилюється дефіцит працівників. Бізнес шукає людей для виробництва, будівництва, транспорту, медицини та сфери обслуговування, однак закрити вакансії стає дедалі складніше.

1398
19.07.2026
Тетяна Ткаченко

Викладач Карпатського національного університету імені Василя Стефаника Юрій Довган не мріяв стати героєм. Просто вважав, що не має права залишитися осторонь. Провів останні пари, попрощався зі студентами й пішов шукати шлях до війська. З п'ятої спроби його прийняли. Про службу в Силах оборони, труднощі після звільнення з армії, адаптацію та роботу зі студентами ветеран розповів журналістці Фіртки. 

2676
16.07.2026
Павло Мінка

Як під шумок відставки уряду Рада переписала статтю 301 Кримінального кодексу, прибравши заборону на "доросле кіно".

1783
11.07.2026
Ігор Бартків

Цього тижня The Economist віддав обкладинку одному з найбагатших росіян і провів із ним майже 60 годин у розмовах.

1847
07.07.2026
Вікторія Матіїв

В інтерв'ю журналістці Фіртки Ірина Онищук розповіла, чому театр сьогодні став своєрідною терапією, як війна змінила глядачів і самих митців, що найчастіше турбує військових після повернення з фронту та чому віра в людей залишається її головною опорою.

2286

Іноді можна зустріти думку, начебто багатство та добробут людини — це благословення Бога, а бідність і нужда — навпаки.

522

Десь на початку місяця у 1991-му на проспекті Шевченка я випадково зустрівся з Сашком Кривенком і він, після короткого – «чим займаєшся?» - запропонував мені написати невелику статтю.

663

Картинка, коли 16-річні дівчатка хором кричать «Сирок – геть!» — то це не лише щира емоція, але і, очевидно, технологія. А ще якась колективна нам ганьба.

1870

Фільм революційний, бо має широку візуальну павутину. І в цій павутині кожен буде плутатись по-своєму. Певна категорія буде засуджувати, бо ніби забагато власних інтерпретацій. Але Нолан, можливо, захотів стати сліпим, як Гомер.

1240
06.08.2026

Війна та постійний стрес істотно впливають на харчову поведінку українців.  

29319
02.08.2026

Війна та стрес суттєво впливають на харчові звички.

11198 2
28.07.2026

Сіль супроводжує людство тисячоліттями. Колись вона була «білим золотом», за яке воювали й платили цілими статками, а сьогодні часто стає об’єктом звинувачень у шкоді для здоров’я.  

5197
05.08.2026

Священник наголошує: християнство завжди існувало як спільнота, а не індивідуальна релігія.

23429
02.08.2026

Цьогоріч проща на Крилоську гору була особливою, адже вірні та духовенство відзначають 20-ліття відновлення акту коронації чудотворної ікони. Як і останні кілька років, основний намір паломництва — безперервна молитва про мир та перемогу України у війні.  

1646
01.08.2026

У Святому Письмі є притча, що вчить милосердю і взаємодопомозі, яку часто наводять як приклад для сучасного суспільства.  

6155
29.07.2026

Зеленський змінює настрій у Вашингтоні, — стверджує видання Politico. Такі висновки видання робить за результатами перебування в США президента України, де він зустрівся з Дональдом Трампом в Білому Домі, відвідав похорони сенатора Ліндсі Грема (автора закону про «пекельні санкції» США щодо Росії) та виступив перед сенаторам обох партій — республіканцями та демократами.

884
23.07.2026

Росія щораз більше стикається з наслідками повномасштабного вторгнення в Україну. Про це пише The New York Times в статті-аналізі книги доктора Анни Нотте «Ми переживемо їх: Глобальна кампанія Путіна з метою перемогти Захід».

1205
14.07.2026

Із дев'яти народних депутатів, обраних від Івано-Франківщини, п'ятеро підтримали документ, одна депутатка утрималася, ще четверо не підтримали його різними способами.

2177
03.07.2026

Президент Польщі Кароль Навроцький (колишній боксер і сутенер, яким його називають політичні опоненти) нещодавно очолив рейтинг довіри серед польських політиків із рекордними 54,8%. 

2636