Десять років тому Дмитро Гнатович Видрін у одній зі статей розмірковував про відносність поняття "націоналізм". "Де в Україні найбільші націоналістичні настрої? На Заході України. А де найбільш проросійські? На Сході. Між тим найбільша концентрація російського капіталу в Україні – в Івано-Франківській області, а найнижча, майже нульова – в Донецькій".
Ці слова відомий політолог сказав незадовго до президентської кампанії 2004 року.
Минулого року я розмовляв з одним російським політиком. "Ми зробили велику помилку, двадцять років підряд вкладаючи гроші в Крим та Східну Україну. Ми думали виростити політичні сили, здатні перемагати на виборах. Між тим ці гроші відверто розкрадалися. Тепер у нас є розуміння того, що вкладати гроші потрібно в Галичину, Волинь, Закарпаття. Ми маємо відроджувати традиції москвофільства і отримаємо результат значно швидше, ніж на Сході. І значно меншим коштом".
Здається, він не помилявся. Так само, як не помилявся один з найбільш цінованих мною інтелектуалів – Дмитро Видрін.
Вчорашнє голосування Івано-Франківської обласної ради, на якому було провалено голосування по проекту угоди про розподіл вуглеводнів, яка передбачала видобуток сланцевого газу на території області компанією "Шеврон" та українським приватним підприємством "Надра-Олеська", є доволі показовим. Не допомогло навіть те, що "Шеврон" пропонував залишати у бюджеті області 10% коштів, отриманих від видобутку газу. Не допомогли аргументи міністра палива і енергетики, Едуарда Ставицького. Високе представництво краю підкарпатців, бойків і гуцулів вирішило, що їм то не потрібно. Бо шкодить екології.
Те, на чому неодноразово акцентували увагу фахівці, а саме фейковість, штучність аргументів противників видобутку сланцевого газу (включно з нашумілим документальним фільмом Джоша Фокса "Газова країна", який навіть намагалися у 2010 році номінувати на здобуття "Оскара"), не має якогось серйозного впливу на позицію депутатів Івано-Франківської обласної ради. Питання енергетичної самодостатності та енергетичної безпеки України їх також не обходить. Набагато простіше клястися в любові до України, носити вишиванку і час від часу співати повстанські і стрілецькі пісні на храмовий празник, ніж думати стратегічно. А також лаяти Росію за те, що вона не дає нам дешевий газ.
Ось вам – потенційні можливості. Використовуйте! "Та нє... А воно нам треба? Воно ж зіпсує нам екологію!", – кажуть поважні вуйки із трьома пальцями в лацканах. І це говорять депутати обласної ради, на території якої розташовані Делятин з його підвищеним рівнем радіації та Калуш – зона підвищеної екологічної небезпеки? Це говорять люди, яких абсолютно влаштовує нинішній стан Надвірнянського НПЗ (простоює – і нехай)? Це говорять депутати, у яких на території області – чи не найгірший в Україні стан доріг, а рівень соціального забезпечення населення залишає бажати кращого? Ось вам пропонують реальні гроші за справу, яка принесе користь Україні в цілому. "Та нє... не треба нам ті гроші", – поважно розмірковують вуйки, подумки складаючи три пальці на партійному значку у відому комбінацію.
Позиція "Свободи" у даному питанні нагадує мені позицію одеських екологів у інших важливих проектах. Ви помітили: як тільки з'являється важливий і амбітний проект, в Україні одразу ж з'являються захисники екології? Коли в середині 90-х планувалося будівництво нафтотерміналу в Південному біля Одеси – як складової проекту "Одеса-Броди" – одеські екологи намагалися заблокувати будівництво під приводом загрози для екваторії Чорного моря. Було згаяно кілька дорогоцінних років на перевірки та експертизи. У пресі недвозначно натякали, що екологи діяли у тісній співпраці з певними енергетичними колами в Росії, які намагалися не допустити будівництва нафтопроводу. Потім – на початку 2000-х – ті ж самі екологи виступали проти дітища Георгія Кірпи, каналу в гирлі Дунаю. Вони стверджували, що канал нашкодить унікальній екосистемі гирла Дунаю. Дивним чином їх позиція солідаризувалася з позицією румунської сторони, яка всіляко противилася будові. Сьогодні методику одеських екологів перехопила франківська "Свобода".
Думаю, сланцевий газ стане найбільш незручною темою для "Свободи" на найближчу перспективу, а Олегові Тягибоку під час численних ток-шоу неодноразово закидатимуть питання: чому щодо сланцевого газу його політична сила солідаризується з позицією "Газпрому".
...Буквально наступного ж дня у інформпросторі з'явилося повідомлення про те, що не зважаючи на рішення Івано-Франківської обласної ради питання видобутку сланцевого газу в регіоні може бути вирішене Верховною Радою. І – переконаний – буде вирішено.
Лише з одним "але": 10% від прибутків, які пропонувалися фірмою "Шеврон" франківцям на їх потреби (а це у перспективі – сума, про яку можуть мріяти Київ та Донбас) піде не у обласний бюджет, а у державний.
Зате ж показали свою міць і можливості! За принципом "Сила є – розуму не треба!"
З таким "націоналізмом" галичан Росія взагалі може забути про відвічне питання: "Як нам облаштувати Україну?". Всьо буде чьотко, можна не сумніватися.
Кость Бондаренко,
Історик та політолог,
голова правління Інституту української політики
