Чому Івано-Франківські націоналісти в міськраді не реагують на провокацію проти Івана Франка в Австрії?

 

Загалом несимпатичний "Фіртці" депутат-регіонал Вадім Колєсніченко дивується - чому така активна на різного роду політичні заяви Івано-Франківська міська рада досі жодним чином не реагує на провокацію проти Івана Франка у Відні, де намагаються знищити пам'ятник та пам'ятну дошку видатного українського поета (чиє ім'я власне і носить місто Івано-Франківськ), звинувачуючи його в антисемітизмі.

 

 

Текст блогу Вадіма Колєснічєнка з Української правди (мовою оригіналу):

 

21 октября авторитетный австрийский еженедельник "Profil" опубликовал статью под названием "Жиды, кровопийцы", в которой Иван Франко назван антисемитом. В публикации также ставится под сомнение целесообразность дальнейшего сохранения памятника "антисемиту" Франко, который установлен в центре Вены. Всего в тексте журнала представлено несколько вырванных из контекста цитат из произведений писателя о галицких евреях, а сам писатель назван "радикальным националистом и ярым антисемитом".

Боле того, на научной конференции в Венском университете в эти дни планируется поднятьвопрос о демонтаже памятной доски И.Франку в центре Вены, установленной в 1993 году.

В этой связи, я как Народный депутат Украины уже обратился к Чрезвычайному и Полномочному послу Австрийской республики в Украине Вольфу Дитриху ХАЙМУ, Бургомистру Вены Михаэлю Хойплю, и в Совет Венского университета с просьбой недопустить спекулятивное порицание доброго имени выдающегося украинского поэта, писателя и публициста Ивана Франко.

Ведь Иван Франко придерживался социал-демократических убеждений, никогда не был антисемитом, а, наоборот, всегда оставался внимательным и глубоким исследователем культуры и жизни еврейской общины Западной Украины. Более того Иван Франко выступал против крайнего национализма, переродившегося позже в фашизм, проявлений разжигания межнациональной розни.

Так в своем стихе "Ассимиляторам" Іван Франко поднимает тему существования языка евреев:

Пригнути Жидів, покорити

Ви раді б під ваші права,

їх мову й закон покорити?

Пусті це, безумні слова.


В статье "Єзуїтам у квестії жидівській", опубликованной на немецком языке в Венской газете "Ди Нойцайт" 14 апреля 1896 г., поет осудил антисемитские выступления польского ксендза, профессора Краковского университета М.Моравського (1845-1901).

Литературный критик 20-хх годов Василий Верниволя отмечает, что Франко "первый из Галицких писателей подошел ближе всего к еврейскому народу". До Франка украинские писатели знали только негативный тип "жида-арендаря", который прислуживается господам и вместе с ними высасывает кровь из мужика" украинца. Иван Франко "воссоздал те трагедии, которые переживают в своей уединенном жизни, неизвестной нашем крестьянину, все те бедные еврейские служанки, онучкари, и сколько им приходится терпеть от своих же, счастливых, богатых братьев по расе и вере".

Иван Франко лично дружил со многими еврейскими писателями и ученными западной Украины, переводил еврейскую поэзию Венеамина-Вольфа Еренкранца Збаражского, Берка с Бродов, способствовал их публикации в ведущих журналах; пользовался глубоким уважением видных деятелей еврейской культуры.

Цитаты и примеры, доказывающие демократические взгляды Ивана Франко и отсутствие у него антисемитских убеждений можно приводит не то что часами, а – днями. Все многогранное и до конца не исследованное творчество Ивана Франко не умещается и в 200-х томах. Его литературное и публицистическое наследие наложило неоценимый отпечаток на всю украинскую культуру и общественную жизнь, сформировало многие базовые принципы украинской духовности, определило политическое будущее всего украинского народа.

Но, в связи с этим, у меня возникает логический вопрос – почему, несмотря на очевидную провокацию в Вене против украинской культуры и "Каменяра Франко", молчат записные "украинские патриоты"? Почему нет гневных обращений, пикетов возле австрийского посольства, громких акций в Вене? Где их национальная сознательность, стремление отстаивать все украинское? В конце концов где грозные заявления Львовского, Трнопольского и... Ивано-Франковского!!! областных и городских советов о нападении имперцев и шовинистов на светлую память выдающегося украинца и галичанина Ивана Франко. Неужели их "смелость" и "доблесть" как всегда заканчивается на польско-германской границе?

Может нынешнее "молчание ягнят" из "Свободы" и Ивано-Франковского городского совета попросту вызвано тем, что для украинских националистов далеко не все "украинское" и даже "галицкое" является родным? 

Ведь по словам идеолога украинского национализма Дмитрия Донцова Иван Франко: "..., що панував над думками кількох поколінь у Галичині. Він тільки тоді виправдував любов до рідного краю, коли вона нічим не суперечила..."вищій "ідеї любови до тої самої фантастичної "людськості"..." (с. 45).

"Милосердними треба нам буть за для всього живого, – пише Франко – бо життя це клейнод, хиба ж є що вище від нього?" – на что Донцов отвечает: "Для великих рас є щось, що є вище за життя одиниць. І для цього "Щось" готові вони жертвувати навіть життям одиниць" (с. 53)

По-видимому, идеи социал-демократии, лежавшие в основе "украинофильства" Драгоманова и Франко – есть то, что более всего ненавистно Донцову.

Иван Франко последовательно выступал против "узкого национализма" части галицкой элиты. Так, будучи редактором журнала "Народ", он боролся против публикаций узконационалистического издания "Правда"; изданный им том политических стихотворений ("Німеччина", "Ослячі вибори" и т. п.) ещё более раздражал националистов.

Около 1893 года Франко вдруг отдаётся преимущественно учёным занятиям, вновь записывается во Львовский университет, где намечается профессором Огоновским в преемники по кафедре древнерусской и украинской словесности.

Тяжело и болезненно "узкими" националистами воспринимается острая социальная критика поэта. В сборнике "Мій Ізмарагд" (1898); в одном из стихотворений поэт заявил, что он не в силах любить свою инертную, неэнергичную нацию, а просто будет ей верен, как дворовая собака, которая верна своему господину, хотя его не любит.

Также И. Франко способствовал публикации стихотворения Бориса Гринченко "Землякам, которые раз в год собираются в годовщину петь гимн" с такими словами:

Ще не вмерла Україна,

Але може вмерти:

Ви самі її, ледачі,

Ведете до смерти!

Не хваліться,

що живе ще

Наша воля й слава:

Зрада їх давно стоптала,
Продала, лукава.
Ваші предки торгували
Людськими правами,
Їх продавши, породили
Нас на світ рабами.
Не пишайтеся ж у співах
Ви козацьким родом:
Ви раби, хоча й пани ви
Над своїм народом.
Україна вам не мати,
Є вам інша пані,
Зрадних прадідів нікчемних
Правнуки погані! 

 

 

 


По мнению Франко, ошибочность позиции "Правди" была обусловлена упрощенным пониманием сложных общественных проблем. Прежде всего это проявилось в недооценке социальных и экономических факторов как составных частей единой национальной проблемы. А поэтому И. Франко в статье ФОРМАЛЬНЫЙ И РЕАЛЬНЫЙ НАЦИОНАЛИЗМписал: "Мы далеки от того, чтобы пренебрегать значением национального вопроса, т.е. развитием и народности во всех ее характерных формах (языке, обычаях, одежде и п.), но все-таки не хотим никогда забывать, что развитие народности является только одним из проявлений развития народа, проявлением равнопорядковым с развитием экономическим, общественным, образовательным и т.п. Ведь "нация, которая умирает от голода, в которой 90% людей не умеет ни читать, ни писать и не имеет де-факто какой-либо политической свободы, – такая нация нуждается в хлебе, азбуке и конституции; театрами, концертами "национальными", романами и поэзией очень мало ей можно помочь".

Также Иван Франко считал, что: "Ни один умный человек, у которого есть хоть капля политического здравого смысла, не мог даже в самой буйной фантазии рисовать себе возможность отделить и отгородить украинскую землю от России".

Становится понятным, что великий украинский "Каменяр" – Иван Франко совершенно не соответствует "националистической иконе" – и весь украинский народ любил, а не только националистическую "нацию", и с евреями дружил, и в "славянофилы" записывался. Но тем же франковским депутатам от украинского народа хочется посоветовать "или крест снять, или трусы надеть" – определитесь наконец-то – "или боритесь за светлое имя неудобного Ивана Франка, или не используйте его на своих бумагах и гербах".

С Иваном Франко сложно согласится во всем, но учитывая его роль для Украины, отстаивать его честь и доброе имя обязан каждый, кто мыслит интересами государства и украинского народа, а не только узкой идеологии. Именно с этой целью я и обратился к послу Австрии в Украине и Бургомистру Вены.


Народный депутат Украины,

Cопредседатель Межфракционного депутатского объединения

за гражданский мир и межнациональное согласие

Вадим Колесниченко.

 

Українська правда


Коментарі (5)

док 2013.10.27, 15:17
Виглядає, що акція спланована, ніби на Західній Україні активізувались антисеміти: то за футбол у Львові не так вболівають, то І.Франко не там і не так стоіть. Ще за Шевченка, дивно, не взялись! Це щоб Україна в переддень вступу в Європу належним чином виглядала, особливо її колиска. Чи не звідси ноги ростуть в наших колісніченків-суркісів?
Дримбограй 2013.10.26, 15:14
5 балів!
бринза 2013.10.26, 21:10
ось вам і відповідь;чому треба,щоб місто було назване так,як історично склалося(хто був забудівником,той і ПАН...)Щоб шанувати свого поета,патріота необовязково називати місто його іменем-тим більше,що був Франко в нашому місті разів ТРИ,але при радянській владі комуняки були хитрі,за Вічний революціонер-і впарили назву,зробивши з нього комуніста.Так будьте ж ви мудріші ВЕЛИКІ патрійоти,включіть мозги а не слухайте приблудного януся(йому по барабану,йому місто миле.бо грабанув на сім поколінь...Ех люди,люди-співайте Ще не вмерла Україна,але текст Грінченка добре ВИВЧІТЬ,може якраз почнемо вникати в сутність,а не в дебільне і маразматичне словоблуддя.ІСТОРІЮ треба поважати і предків,які нам це місто дали,тоді і мешканцям прийде справедливе і краще життя;з ліпшим мером,дорогами,вулицями,бо ще трохи і з міста СТАНІСЛАВІВ зроблять відстійник.........
герой 2013.10.26, 21:16
це треба добре прочитати нашім пісятєлям і патріотам(ніби)!бо напевно,вони самі і не знали і не знають, що творять.........МОЛОДЕЦЬ бринза-смачно врізав!
Кость Бондаренко 2013.10.27, 08:21
До питання про антисемітизм Івана Франка та постановку якимось австрійцем питання про знесення пам'ятника у Відні. Невже слідом за Франком мають бути знесені пам'ятники Моцарту та Ференцу Лісту? Перший у своїх листах дуже негативно відгукувався про євреїв, яким заборгував чимало грошей. Другий взагалі видавав книги антисемітського змісту.
16.07.2026
Тетяна Ткаченко

Викладач Карпатського національного університету імені Василя Стефаника Юрій Довган не мріяв стати героєм. Просто вважав, що не має права залишитися осторонь. Провів останні пари, попрощався зі студентами й пішов шукати шлях до війська. З п'ятої спроби його прийняли. Про службу в Силах оборони, труднощі після звільнення з армії, адаптацію та роботу зі студентами ветеран розповів журналістці Фіртки. 

1120
11.07.2026
Ігор Бартків

Цього тижня The Economist віддав обкладинку одному з найбагатших росіян і провів із ним майже 60 годин у розмовах.

679
07.07.2026
Вікторія Матіїв

В інтерв'ю журналістці Фіртки Ірина Онищук розповіла, чому театр сьогодні став своєрідною терапією, як війна змінила глядачів і самих митців, що найчастіше турбує військових після повернення з фронту та чому віра в людей залишається її головною опорою.

1161
03.07.2026
Олександр Мізін

Корупційна схема чи «ринкова реальність»? Поки МВФ наполягає на підвищенні тарифів для населення, монополісти отримують надприбутки.  

2398 1
30.06.2026
Вікторія Матіїв

«Іван пішов воювати, бо для нього це було питання честі й відповідальності. Він не зміг залишитися вдома, коли країна потребувала захисту», — згадує Тетяна Майка свого чоловіка, полеглого захисника Івана Майку.

3486
24.06.2026
Тетяна Ткаченко

Коли у 2014 році загинув її двоюрідний брат Петро Остапчук, Надія Довганюк зрозуміла, що хоче бути поруч із тими, хто переживає біль війни. Попри стереотипи та недовіру, вона стала першою жінкою-капеланкою в Українській греко-католицькій церкві.

2919 2

Як влада дає метастази від людини до інституцій і чому держава має вміти пережити своїх лідерів

122

Закупівлі, відбудова, регіони і роль бізнес-мереж у тому, щоб публічні гроші працювали на спроможність, а не лише на звітність.

778

Коли людина вперше заходить до православного або греко-католицького храму, тобто храму східного візантійського обряду, то її погляд майже завжди зупиняється на священникові.

957
17.07.2026

Добра тарілка — це не дієта, а насолода: страви, які радують очі, душу і живлять тіло. Навіть простий перекус може стати маленьким ритуалом, що заряджає позитивом на кілька годин уперед.  

4927
13.07.2026

Війна та стрес суттєво впливають на харчові звички.

10304 2
08.07.2026

Багато людей під час застуди п'ють гарячий чай із медом, вважаючи його одним із найкращих домашніх засобів. Мед справді містить біологічно активні речовини, однак фахівці радять не додавати його в окріп.

8785
15.07.2026

З 3 по 9 серпня у селі Погоня відбудеться дитячий християнський табір «7 дарів Святого Духа. Веселі канікули з Богом – 2026».

550
12.07.2026

Із 17 до 19 липня у Калуші відбудуться урочистості з нагоди перебування мощей святого Івана Хрестителя.

769
08.07.2026

У вівторок, сьомого липня, Хресто-Воздвиженський Манявський чоловічий монастир — Манявський скит — відзначив храмове свято, День пам’яті своїх засновників — преподобних Іова та Феодосія Манявських.

1073
06.07.2026

У Погоні на Івано-Франківщині відбувся XVII Міжнародний з’їзд Апостольства Матері Божої Покровительки Доброї Смерті. Паломники зібралися на спільну молитву за мир в Україні, взяли участь в Архієрейській Божественній Літургії та вшанували пам'ять полеглих захисників.

864
17.07.2026

Тарас Прохасько — письменник, інтелектуал та лауреат Шевченківської премії, один із провідних представників «Станіславського феномену».

2997 3
14.07.2026

Із дев'яти народних депутатів, обраних від Івано-Франківщини, п'ятеро підтримали документ, одна депутатка утрималася, ще четверо не підтримали його різними способами.

1081
03.07.2026

Президент Польщі Кароль Навроцький (колишній боксер і сутенер, яким його називають політичні опоненти) нещодавно очолив рейтинг довіри серед польських політиків із рекордними 54,8%. 

1478
26.06.2026

Законодавча пропозиція щодо об'єднання Румунії з Молдовою, була схвалена румунською Палатою депутатів без голосування завдяки завершенню терміну розгляду ініціативи.  

1421
18.06.2026

Ухвалені Верховною Радою зміни до Бюджету-2026 дозволять суттєво розширити програми соціального захисту для військовослужбовців.

1645