Минуло 75 років з часу спорудження і 65 — занепаду астрономо-метеорологічної обсерваторії на горі Піп Іван — другої за висотою в альпійській частині Європи. Кілька років тому цей об’єкт завдяки спільному проекту і спільній праці науковців Прикарпатського національного університету імені В. Стефаника та Варшавського університету виборов міжнародний грант за програмою Міністерства культури і національної спадщини Республіки Польща: 20 тисяч доларів спрямовані на перший крок її відродження — підготовку проектної документації щодо консервації.
Можливо, через тривалий занепад обсерваторії і відсутність метеостанції на цій території і на такій висоті наші синоптики помиляються у довгострокових прогнозах погоди? Жителі Галичини ретельно прислухаються до передбачень погоди польських синоптиків: там функціонує подібна — на їхньому карпатському Каспровому верху.
Туристично та історично привабливий об’єкт Чорногірського хребта — карпатська Ейфелева вежа на горі Піп Іван Івано-Франківщини. Фото надані автором
Важливі науково-спостережні дослідження з гори Піп Іван були передані до Варшави наприкінці 30-х років минулого століття. Частина обладнання, виготовленого французькими й англійськими фірмами, демонтована в передвоєнному 1939-му, зберігалася у польській столиці і Львові, чимало за воєнні лихоліття Другої світової війни було втрачено.
У 1937 році вперше за допомогою 33-сантиметрового астрографа фірми «Sir Howard» з цієї астрометеостанції, якою керував фанат своєї справи, уродженець ближнього гірського села Микуличин Владислав Мідович, було сфотографовано чотири планети нашої сонячної системи. У 1940-му, за колишнього СРСР, за великих вітрів на висоті 2028 метрів над рівнем моря тут теж уперше запустили спостережні радіозонди, провели чималі обсяги наукової роботи.
Початково астрономо-метеообсерваторію на горі Піп Іван — одній з вершин Чорногірського хребта — будували робітники-гуцули за проектом польських архітекторів задля точних спостережень і використання військово-повітряними силами Речі Посполитої.
Залишки метеообсерваторії.
Якщо врахувати, що ця вершина лише третя за висотою серед карпатських двотисячників, то, вочевидь, були ще й інші поважні причини обрати саме її для розташування наукового центру.
Про одну з них розповідає директор Інституту геодезії Львівської політехніки, заступник голови обласного астрономо-геодезичного товариства, голова науково-координаційної ради відбудови Чорногірської (Піпіванівської) обсерваторії Корнілій Третяк:
— Ця територія за своїми географічними і природними параметрами є важливою для геодезичних досліджень геодинаміки регіону. Такі інструментальні дослідження методами космічної геодезії вже були розпочаті українськими та польськими геодезистами на початку минулого століття. Крім цього, цей об’єкт може бути занесений до Списку історичної спадщини ЮНЕСКО. Нині існують реальні дані про те, що всесвітньо відома «Дуга Струве», що являє собою ланцюг геодезичних пунктів, прокладених від Норвегії до Ізмаїла, і вже зарахована до спадщини ЮНЕСКО, дістала продовження до Кейптауна. За обчисленнями геодезичної служби України та львівських учених — представників однієї з найстаріших і найдосвідченіших в колишньому СРСР і Україні школи геодезії, один з її пунктів мав би розташовуватися власне на горі Піп Іван. Це мало б не лише наукове значення, а й гарантувало б фінансування наукового центру та протекцію на занесення обсерваторії до світової науково-культурної спадщини. Нині тут міститься наш геодезичний пункт, визначений методом супутникової геодезії.
З будівлі, яка була зведена в одному з Ейфелевою вежею архітектурному стилі функціонального конструктивізму, залишились на Чорногорі останки стін дво-п’ятиповерхової споруди, зведеної у формі віддзеркаленої латинської букви L. Тут розташовувались 43 кімнати, які поділялися на житлові, робочі для науковців, службовців та охорони, конференц-зал. Над їх обрисами лиш витає сумна згадка про зекономлені на недобудованому водогоні 40 тисяч злотих, що давно втратили свою вартість. А водогін і тепер знадобився б.
Задум створити тут туристично-відпочинковий молодіжний центр двох держав зазнав поразки, переважно через проблеми інфраструктури, — бракує добрих доріг, зокрема.
ПРЯМА МОВА
Ігор ЦЕПЕНДА,
ректор Прикарпатського національного
університету імені Василя Стефаника, професор:
— За висновками науковців Прикарпатського і Варшавського університетів та результатами проведених кількадесяти конференцій з цього приводу, тут доцільно насамперед відновити метеостанцію та заснувати біологічний стаціонар з дослідження рослинності Карпатського національного парку. До впорядкувальних робіт можуть долучитися студенти-волонтери та викладачі кількох вищих навчальних закладів України та Польщі: науковий центр став би для них базою навчальної практики. Рішенням Верховинської районної ради будівлю колишньої обсерваторії передано на баланс нашого університету. Залишки астрономо-геодезичної обсерваторії вважаються нині історико-культурною і науковою спадщиною двох народів.
Цю карпатську Ейфелеву вежу називають «Білим слоном», оскільки більшу частину року вона покрита снігом та інеєм, а ще і тому, що проект її відродження потребує гігантських коштів — за попередніми підрахунками, від 5 до 50 млн гривень. Проект відбудови обговорюється майже півтора десятиліття, останнім часом тема вийшла на рівень президентів України і Польщі, входить в дорожню карту двох країн та, як той слон, важко рушає з місця й від слів до діла.
Піпіванівська обсерваторія визнана також пам’яткою архітектури місцевого значення. Та із занедбаного об’єкта почали забирати все, що ще залишилось, — мідну дахівку місцеві жителі використали під чани для варіння сиру, цеглини з польськими написами розбирали на сувеніри.
Григорій МЕЛЬНИК,
заступник начальника
відділу туризму Івано-Франківської облдержадміністрації:
— Не лише науковців, істориків-краєзнавців, а й туристів-екстремалів не перестає приваблювати цей об’єкт. Дістаються сюди українці й поляки, навіть мандрівники з Японії. Саме активні туристи, інші сюди й не потрапляють, допомогли бабі Парасці з Дземброні відкрити у віддаленому гірському селі туристський притулок. Пізніше відкрила подібний на полонині Плісце і фундація «Карпатські стежки», і про це першими повідомили своїх краян польські радіожурналісти. Їхні земляки мають до старої обсерваторії особливу прихильність.
Чорногора, саме такою є первісна назва гори Піп Іван, відома із середини VII століття. Вона згадується в Х столітті у 30-томній праці арабського історика та мандрівника Аль Масуді як святиня давнього слов’янського божества Чорнобога. За міфами — вічного противника Білобога, протиборство яких нібито триває й дотепер. Подейкують, тому й така суперечлива доля самої споруди на Чорній горі.
Мандрівникам, яким бракує адреналіну, та тим, що вміють насолоджуватися незайманістю природи, а також науковцям, які займаються біологічними дослідженнями, Чорногора може видати свої дивовижні секрети.
Цікаво, що науковці і менеджери від туризму сходяться на думці: економічно й екологічно доцільним було б відкриття тут витягів — канатної дороги. Цивілізуючи якоюсь мірою ці заповідні місця, де, до речі, зима має майже десятимісячний осідок, канатка запобігла б їх стихійному засміченню, водночас збільшивши потік туристів у кілька разів.
Відродити функціональність карпатської Ейфелевої вежі наразі під силу лише з допомогою міжнародних грантів і міжнародної кооперації зусиль, як, до речі, первісно й передбачалосяю.
Ольга ЛОБАРЧУК
для «Урядового кур’єра»
