Гошівський монастир — греко-католицький монастир Чину святого Василія Великого у селі Гошеві, що на Івано-Франківщині.
Журналістка Фіртки поспілкувалася з отцем Миколаєм Микосовським, який служить у Василіянському монастирі УГКЦ на Ясній Горі у Гошеві.
Миколай Микосовський зазначає, у монастирі знаходиться чудотворна ікона Гошівської Божої Матері «Цариці Карпат», копія Ченстоховської ікони.
"Знаменита ікона Богоматері з Ісусом написана на лляному полотні олійними фарбами. Обличчя Божої Матері і Дитятка — ясно-брунатні, плащ Пресвятої Марії синій, сукня вишнево-червона, одяг Дитятка Ісуса дещо ясніший, ніж плащ Богородиці, а корони золотаві. Її іконописний тип Одигітрія (з грец. Провідниця).
На іконі Божа Матір тримає малого Ісуса на лівій руці. Обидві фігури звернені обличчям до глядача, і Богородиця правицею вказує на Божого Сина, що благословляє правою рукою. Тим самим пригадує нам її слова в Кані Галилейській: «Що лиш скаже вам — робіть» (Йоан 2,5).
Лики обидвох осіб урочисті та маєстатичні. Ісус — Боже Слово, а Пресвята Богородиця — перша і найвища обожествлена людина, християнка, цілковито заглиблена в Господа, огорнена особливою Божою присутністю", — каже монах.
Зі слів монаха, ікона Гошівської Діви Марії як копія Белзької (Ченстоховської) ікони належала раніше до родини хорунжого Шугая. Доброю традицією серед української шляхти Галичини було мати в себе копію такої ікони.
"Василіянський «Монастирський літопис» подає таку історію походження Гошівської ікони. Її придбав у одного маляра в місті Олаві український шляхтич з Бережанщини Андрій Шугай, перебуваючи там у 1705 р. на службі. Ікона стала особливо дорогою для його родини, коли вона чудом уціліла в час пожежі у маєтку.
Під час пожежі все його господарство згоріло дотла, залишилась недоторканою лише одна стіна, де висіла ця ікона. Згодом три дочки Шугая, рятуючись від воєнного лихоліття, наступу татар, переховувалися в родині шляхтича Миколи Гошовського на Перемишлянщині (с. Дунаїв) і забрали з собою родинну реліквію.
В мирний час дівчата повернулися додому, а ікону забули. Коли її знайшов Микола Гошовський, замилувався нею і попросив Андрія Шугая подарувати йому її, на що той неохоче погодився.
В 1736 році ікона заблисла великим сяйвом, а потім на обличчі Божої Матері залишилась немовби роса, а з очей спливали сльози, що засвідчило багато людей і місцевий священник.
Митрополит Атанасій Шептицький зібрав під присягою свідчення очевидців чуда, проголосивши її чудотворною", — розповідає Миколай Микосовський.
Священник ділиться, Микола Гошовський, бувши фундатором василіянського монастиря на Ясній Горі, подарував ікону отцям василіянам у 1737 році, і її врочисто внесли у монастирський храм в Гошеві.
"Митрополит Лев Шептицький, після проведення церковного розслідування, окремим декретом проголосив її чудотворною. Від того часу ікона Гошівської Богородиці прославилась багатьма чудами, які, наприклад, детально розслідувані та зафіксовані в спеціальній книзі, та отримала назву «Цариця Карпат».
Є Перекази про зцілення. Розповідають, що під час урочистого перенесення благодатної ікони з маєтку Миколи Гошовського на Ясну Гору (1737) донька Катерини Хоєцької оздоровилась від сліпоти, а згодом ченці записували численні чуда, яких тільки від 1737 р. до кінця XVIII ст. було 117. Вони були й надалі. Подібних свідчень є ще чимало.
Траплялися випадки, коли вже не було жодної надії на життя, а після молитви до Богородиці людина ставала здоровою. Чуда часто діялися на очах багатьох вірних", — зауважує монах.
Священник додає, місцеві жителі переказують численні історії про зцілення людей, які протягом століть вервицею тягнуться до монастиря.
"Далекого 1770 року у Гошів їхала жінка, Марія Кульчицька, коли напувала в ріці коней, несподівано одна її дитина випала з воза і втопилася. Мати взяла на руки мертву дитину, занесла її до церкви і, впавши на коліна перед чудотворною іконою Божої Матері, сердечно молилася і раптом трапилось чудо — дитина ожила.
Чудесної помочі на Ясній Горі побожні прочани зазнавали і зазнають в усяких життєвих незгодах: вони видужували з недуг тілесних, а ще більше - душевних.
У роки Другої світової війни, коли Червона армія обстрілювала німецький гарнізон, що розташовувався на Ясній Горі, церква і монастирські будівлі загорілись.
Однак вціліла одна стіна у храмі, на якій висіла ікона Богородиці і залишились живими монахи, які просили заступництва у Божої Матері. Це пригадують старі мешканці села Гошів", — резюмував отець.
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
Читайте також:
"Кличе кожного з нас": монахиня з Івано-Франківщини про рішення присвятити життя Богу
