Північна Корея має вкрай неприємну репутацію в цивілізованому світі. Але її незвичайність та ізольованість робить її цікавою для вивчення та спостереження.
Громадянин Болгарії Тодор Мерджанов місяць прожив у Пхеньяні, як студент за обміном, і розповів про побачене в інтерв’ю Business Insider.
Про це пише Фіртка з посиланням на УНІАН.
До Північної Кореї Мерджанов потрапив у вересні 2013 року як студент одного з болгарських університетів. Він був не один, а з напарником.
Метою їхньої поїздки було вивчення корейської мови в Університеті імені Кім Ір Сена в Пхеньяні. 10 років потому цей досвід справді став в пригоді, адже зараз Мерджанов працює офіційним перекладачем посольства Болгарії в Сеулі, Південна Корея.
Перше враження, про яке навіть араз згадує болгарин — громадська лазня Пхеньяна, відвідуючи яку двоє болгарських студентів потоваришували з місцевими однолітками. Громадська лазня виявилася зручним місцем для спілкування з новими друзями.
"Я навчався в найстарішому університеті країни кілька тижнів, і, майже не маючи можливості контактувати із зовнішнім світом, я став сприймати цих студентів як своїх друзів", — каже Мерджанов.
Життя під час навчання в Університеті Кім Ір Сена сильно відрізнялося від того життя, яке мають студенти в Болгарії. Зокрема іноземним студентам - а окрім двох болгарів тут також були монголи, китайці та в’єтнамці - одразу пояснили про чинні для них обмеження.
Вони не могли поодинці далеко відходити від гуртожитка, щоразу запитуючи дозволу на більш далекі прогулянки. Також з 9 вечора починала діяти комендантська година.
Навчання тривало по 6 днів на тиждень. Відпочити можна було лише у неділю. Двох болгарів навчали окремо від північнокорейських студентів. Мерджанов зізнається, що навчання справді було інтенсивним і важкими.
Корейську мову вони вивчали, зокрема читаючи тексти про Кім Ір Сена, лідера-засновника КНДР. Ідеологія була частиною навчальної програми.
Разом з тим студенти мали дещо більше можливостей побачити життя в Пхеньяні, ніж має пересічний турист
"Я витратив багато часу на дослідження. Хоча ми мали ходити лише до кількох магазинів для іноземців, розташованих на вулицях за межами гуртожитку, ми запитали інших північнокорейських студентів, як далеко, на їхню думку, ми можемо зайти.
Ми досліджували центр міста та місцеві магазини та кілька разів їздили на метро", — згадує болгарин.
Лише одного разу солдат на вулиці запитав у них документи. Хоч інцидент не мав жодних наслідків для двох іноземних студентів, болгарин згадує його як дуже тривожний. Щойно солдат повернув їм паспорти, вони одразу помчали назад до гуртожитку.
