Чи можливий в Україні “суспільний договір”?

Більшість громадян України, здається, розуміє, що проблема із владою в нашій країні, котра особливо загострюється під час різноманітних виборів, базується на неспроможності самого суспільства домовитися про основні цінності і пріоритети.

З цього періодично й виникають ініціативи щодо укладення якогось “суспільного договору”між різними сегментами українського населення. Поки що жодна така ініціатива не стала успішною, пише Володимир Павлів на «matrix-info.com»

Чому ж?

У цьому словосполученні, як бачимо, є два основні елементи – “суспільство”й “договір”. Отже, щоби досягти успіху в цій справі, потрібними є здатність домовлятися і сформованість суспільства. Чи є такі передумови в Україні?

Почнімо з першого. Розбивши слово “до-мов-лятися”на частини, розуміємо, що коренем поняття є мова. Мова, нагадаю, у свій час стала одним із каменів спотикання між Києвом, Кримом та Донбасом. Ця проблема досі нерозв’язана. Щоправда, за останні роки українська отримала статус державної, у мас-медіа запроваджено мовні квоти, в офіційних установах майже всі “щебечуть солов’їною”(бо з цими аканнями на місці “о”й нестерпним пом’якшуванням шиплячих вона справді скидається на якусь “птічу”мову, а не людську). Але правдою є й те, що на вулиці з друзями і вдома з близькими мільйони наших співгромадян спілкуються російською (якою б вона там не була за лінгвістичною якістю). Те, що в публічних місцях вони переходять на українську, – чи то через інституційний примус, чи то через відчуття загрози з боку “мовних активістів” – не робить їх україномовними, як і такими, що мислять українською або й по-українськи.

Голова Верховної Ради, звісно, може примусити депутата на трибуні парламенту виступити “державною”мовою, але такий спосіб не годиться, якщо ми захочемо “до-мов-лятися”. Особливо поміж членами суспільства – вільними людьми, що цінують власну гідність, не співвідносячи її з “гідністю майданною”. Їх можна змусити використовувати державну мову, коли їм щось потрібно від держави, але якщо хтось захоче почути їхню відкриту і щиру думку, то вони її висловлять або своєю мовою, або просто промовчать. Тож поки ця частина українського суспільства не отримає можливості промовляти необмежено тією мовою, яку вважає своєю, про жоден “суспільний договір” не варто навіть і мріяти.

Тепер про суспільство. В Україні так склалося, що суспільством зазвичай називають усе населення скопом. “Грантоїди”ще ввели в обіг поняття “громадянського суспільства”. Насправді ж українське суспільство є недосформованим. Це означає, спрощено кажучи, що населення нашої країни не становить спільноти. За роки незалежності українці згрупувалися в кілька спільнот, щонайменше у дві: спільноту власть-імущих та їхнього обслуговуючого персоналу і спільноту всіх інших: заробітчан і платників податків, гречкосіїв і гречкоотримувачів тощо. Кожна з цих спільнот, відповідно, ділиться ще на кілька залежно від соціального статусу, освіченості, заможності etc.

Загалом нічого надзвичайного чи унікального в такій ситуації немає. Але наша проблема полягає в тому, що всі ці “підсуспільства” не можуть мирно співіснувати, не здатні виробити правил взаємовигідних відносин, а тому і досягти гармонійно різноманіття в рамках єдиного цілого. У нас одна “відмінність” хоче перемогти і знищити іншу, а не створити з нею систему “протилежності у єдності”. Чому ж так?

Бо в нас не створено спільної громадянської основи, яка базується на компромісній оцінці минулого і консенсусному баченні майбутнього. Є думка, що минуле потрібно віддати історикам, а публічні дискусії з цього приводу варто відкласти “на потім”. Думка спокуслива, але не надто реальна. Справа в тому, що наше бачення майбутнього тісно прив’язане до того, як ми ставимося до себе, тобто як ми самі себе ідентифікуємо. А це, зі свого боку, залежить від того, звідки ми походимо, хто наші предки, чого і як вчили нас удома.

Умовно кажучи, ті з наших сучасників, предки яких були поневолені, обкрадені чи навіть убиті комуністичним режимом, не передбачають права впливати на їхнє майбутнє “нащадками Сталіна”. З іншого боку, ті, чиї предки зазнали знущань, руйнувань чи й були вбиті нацистами (фашистами, націоналістами, колаборантами тощо), а попри це змогли “победить коричневую чуму” в Європі, також не мають підстав поступатися своїми мріями про майбутнє на користь нащадків тих, хто “стреляли дедушкам в спину”.

Ну, то як же тут домовишся, коли в суспільстві конкурують дві мови, дві версії минулого і дві візії майбутнього? Європейський досвід показує, що це можливо: наприклад, примирення німців і французів, німців і поляків. Воно базувалося на ключовому розумінні того, що заради майбутнього народам із минулого потрібно брати тільки те, що єднає, а історикам залишати те, що ділить. Але до такого розуміння ще потрібно дорости. Чи скоро зробить це українське суспільство? Може, з цього запитання і варто розпочинати дискусії в межах підготовки до ухвалення “суспільного договору”?


Коментарі ()

17.07.2025
Катерина Гришко

Родичі пробачили хлопцю, знаючи про «своєрідний характер» загиблої і його нелегке дитинство, і просили в суді застосувати менш суворе покарання.  

2427
13.07.2025
Вікторія Матіїв

Дружина полеглого воїна Любов Галько розповіла журналістці Фіртки, яким був Руслан Галько — у повсякденному житті, в родинному колі та на фронті.

19540
09.07.2025
Тетяна Дармограй

В інтерв’ю професорка кафедри судової медицини Івано-Франківського національного медичного університету Наталія Козань розповіла про процес та методи ідентифікації тіл загиблих військових, виклики, з якими стикаються фахівці та чому ця робота — це насамперед про гідність.  

1748
05.07.2025
Вікторія Косович

Про те, що таке фемінізм, як він розвивався в українському суспільстві та чому його не потрібно боятися, Фіртка поспілкувалася з журналісткою та письменницею, авторкою книги "Слово на літеру "Ф" Іриною Славінською.

1221 1
30.06.2025
Тетяна Ткаченко

Про актуальність проблеми больового синдрому в периопераційному періоді журналістці Фіртки розповів завідувач кафедри анестезіології та інтенсивної терапії Івано-Франківського національного медичного університету, професор Іван Тітов.  

2269
26.06.2025
Олег Головенський

Фіртка вже проаналізувала декларації нардепів, керівників рад, ОВА та голів громад Прикарпаття за 2024 рік. Сьогодні — фінальна частина: декларації керівників правоохоронних органів області.

3875

Я відкладаю роботу над перекладом книги. Виходжу з кабінету, де практикував Вольфганг Льох, засновник психоаналітичного об'єднання... Спускаюся повз книжковий магазин, де збиралися тюбінгенські філософи, і де Ернст Блох шукав світлі сторони соціалізму. Повертаю ліворуч і натрапляю на інший книжковий магазин, де працював і писав Герман Гессе...

140

По соцмережах пішла дискусія про зрізані кілька дерев (ялинок) на Івано-Франківській Площі Ринок. «Політично» мотивований ґвалт наростає. Аж до вимог «засадити» ринкову площу деревами та зробити парк.

2011

Гадаю багато хто був свідком такої ситуації в церкві, коли дитина могла пробігтись у церкві, кудись заглядати, можливо щось голосно запитувати й одразу отримати зауваження або присоромлення від інших, часто старших, людей або бабусь.

698

Ніколи ідіотизм не стає більш очевидним, як у момент, коли починають його зводити у абсолют великі писарі сентиментально-переконливих текстів у редакційних кімнатах центрів, які «творять думки».

1312
13.07.2025

Першими жнива на Прикарпатті почали хлібороби Покуття.

381
10.07.2025

У сучасному ритмі життя готувати "здорову вечерю з трьох страв" щодня — радше мрія, ніж реальність. Але це не означає, що збалансоване харчування — лише для тих, хто має багато часу. Навпаки: з правильним підходом можна харчуватися повноцінно, навіть маючи 15–20 хвилин на день.  

908
04.07.2025

Харчування під час війни немає відрізнятись від звичного раціону, який був у мирний час, та обов'язково повинне бути збалансованим. 

24404
15.07.2025

Християнська родина — це не лише осередок любові й підтримки, а й «домашня Церква».  

639
11.07.2025

П'ятого серпня цього року в часі прощі з нагоди вшанування чудотворної ікони Гошівської Богородиці відбудеться презентація нової ікони тифлографічно-акустичного типу «Богородиця з Гошева».  

612
05.07.2025

Протягом двох днів, 12-13 липня, у Погінському монастирі Успіння Матері Божої відбудеться XVI міжнародний з'їзд Апостольства страждальної Матері Божої покровительки доброї смерті.  

749
30.06.2025

У рамках цього благодійного заходу зібрали 78 тисяч 320 гривень на підтримку 10 окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс».  

1643
11.07.2025

Історія занепаду пам’ятки архітектури та боротьба за його повернення громаді.

8053
15.07.2025

У понеділок, 14 липня, генсек НАТО Марк Рютте під час зустрічі із президентом США Дональдом Трампом у Білому домі нагадав президенту США, кого Росія відправила керівником делегації на переговори до Стамбула.

492
09.07.2025

Президент США Дональд Трамп, аби втримати пУтіна від вторгнення в Україну, погрожував російському диктатору «розбомбити Москву до бісової матері».

782
04.07.2025

«Більдерберзький клуб» — одна із найбільш загадкових закритих «тусовок». Зустрічі клубу щороку тривають кілька днів щоразу в іншому місці.

2057 4
02.07.2025

Президент США Дональд Трамп оглянув новий центр утримання мігрантів "Алігатор Алькатрас" у Південній Флориді.  

739