Звання велостолиці України Івано-Франківськ завойовує вже давно. Проте, чи справді готове місто до такого титулу? Чи достатня кількість на дорогах елементів велоінфраструктури? Чи знають велосипедисти ПДР і вміють вправно їздити? Журналісти Фіртки спробували це з’ясувати.
В Івано-Франківську ідеальні дороги та умови для їзди на велосипеді, вважає співзасновниця ГО «Franko Bicycle Club» Оксана Артемовська. За її словами, немає такої швидкості, як до прикладу у Києві. Європа практикує спокійну їзду – просто тримаєте праву сторону руху і навіть попри припаркований автомобіль до узбіччя спокійно їдеш.
«Візьмемо вулицю Бельведерську – частина має велодоріжку, інша – ні. Велосипедист їде по велодоріжці, вона закінчується, але людина рух на велосипеді продовжує. Та сама проблема на озері – велодоріжка закінчується, а велосипедист рух продовжує. І починає нарікати, що погана влада, не зробила належним чином. І коли ти запитуєш про те, де ж тут втулити розмітку – то відповідь як правило: «Я не бачу, але хай дороблять, бо я тут хочу їхати», - каже Артемовська.
Але, попри таку категоричність, жінка вважає, що сенс у велодоріжках є. Згідно з ПДР на дорогу можуть виїжджати особи, які досягли 14 років. До того часу якраз їм добре їздити велодоріжками. Окрім того, старші люди, які не є такими маневреними, як молодь також повинні користуватися ними.
«Ми не є противниками велодоріжок, просто акцентуємо на тому, що не вони мають бути основою велоруху. Нам головне, щоб велодоріжками не "відмазувались" люди, які не хочуть вчитися їздити поміж машин. Велодоріжки дають можливість уникнути притискання до бордюрів в заторах чи при ускладненому русі на дорогах. Ще один аргумент в сторону початківців - це можливість вчитися їздити не відразу на дорозі, а в окремо виділеному місці», - каже співзасновниця ГО «Franko Bicycle Club».
За останні п’ять місяців всього зафіксовано вісім ДТП за участю велосипедистів – п’ять з потерпілими, п’ятеро травмованих, - каже речниця патрульної поліції області Христина Мриглід.
«Профілактика проводиться регулярно. Також спілки велосипедистів займаються такими роз’ясненнями. Нещодавно ми навіть зняли відео, де показали, які саме елементи мають бути на одязі та на самому велосипеді.Така робота проводиться постійно: роздаємо брошурки, є розмовні теми. Також наших працівників запрошують на круглі столи для обговорення даної проблеми», - каже Мриглід.
Де не вистачає велодоріжок?
Можна дотягнути велодоріжку з Набережної (від моста на Пасічній) до залізничного переїзду. І продумати можливість доїзду до вул. Шевченка у Вовчинці. Багато дачників так добираються до своїх городів. І діти до 14 років, які їдуть у Вовчинецькі гори, теж могли б безпечно добиратися. Щодо міста, то дискомфортними (не небезпечними) для велосипедистів можуть бути вул. Надрічна, вул. Івасюка, міст на Пасічну, проїзд по Вовчинецькій під залізницею, де є бруківка.
Інші вулиці - по можливості.
Найголовніша проблема, за словами Артемовської, небажання вчитися і низький рівень володіння велосипедом.
«Ми неодноразово проводили Велошколи. Переважно приходить до 20 людей. В той час, коли щороку на Велоднях фіксуються тисячі франківських велосипедистів. Ще одна проблема - велоцентричність. Коли велосипедисти егоїстично вважають, що у велостолиці автівки мають пропускати велосипеди. Найчастіше при курйозах за участю вело, провина перекидається зразу на водія авто. Хочеться більше поваги та здорової взаємодії між водіями усіх ТЗ», - розповідає активістка.
