Василь родом з Івано-Франківщини. Майже 20 років він працював на залізниці, а після початку повномасштабного вторгнення росії залишив цивільне життя та приєднався до лав Державної прикордонної служби України.
Його історією шляху поділилися в Західному регіональному управлінні Держприкордонслужби України-Західний кордон, пише Фіртка.
Після закінчення коледжу чоловік працював на залізниці — складав вантажні поїзди та відповідав за рух вагонів на підприємстві.
До 24 лютого 2022 року Василь разом із дружиною планував переїхати до Польщі та розпочати там нове життя. Однак повномасштабне вторгнення змінило його рішення. Він залишився в Україні, а вже в березні 2022 року приєднався до Державної прикордонної служби.
«Я розумів, що повинен захищати Україну, щоб мої діти в майбутньому не знали війни», — говорить військовослужбовець.
Після підготовки у навчальному центрі Василя призначили стрільцем до прикордонної комендатури швидкого реагування «Шквал» 7 прикордонного Карпатського загону.
У 2022 році він охороняв державний кордон на Рівненщині. Згодом разом зі своїм підрозділом вирушив на Донеччину, де виконував бойові завдання, облаштовував позиції та тримав оборону разом із побратимами.
Одну з позицій військовослужбовцям довелося облаштовувати вночі, адже вдень через постійну загрозу з повітря працювати було неможливо.
«За дві ночі сокирою облаштували позицію. Ворог рухався в наш бік, але ми тримали оборону», — згадує Василь.
Прикордонник також брав участь у контрнаступі українських військ та воював у Бахмуті.
«У місті воювати важко. Мені легше орієнтуватися в лісі, адже я виріс серед природи. А в місті неможливо нормально облаштувати позицію», — розповідає він.
У липні 2023 року під час виконання завдання на Донеччині Василь отримав осколкове поранення. Попри бажання залишитися разом із побратимами, за наполяганням медиків його евакуювали. Після лікування чоловік повернувся до служби.
Наступну ротацію він пройшов восени 2024 року на Сумщині, де підрозділ майже щодня перебував під обстрілами.
Упродовж усіх ротацій поруч із Василем був особливий оберіг — браслет, подарований донькою. На ньому написано: «Бережіть себе та знайте — я дуже вас люблю».
«Немає нічого ціннішого за родину і дітей. Тому я й пішов їх захищати», — говорить військовослужбовець.
У Василя двоє дорослих дітей — донька та син. Саме думки про їхнє майбутнє допомагали йому вистояти у найскладніші моменти.
З грудня 2024 року чоловік служить у відділенні інспекторів прикордонної служби «Угнів» 7 прикордонного Карпатського загону та охороняє державний кордон на Львівщині.
Його найбільша мрія — перемога, мир і можливість зібрати всю родину за одним столом.
«Хочу, щоб була перемога. Щоб уся родина зібралася разом і більше не гинули молоді люди», — каже Василь.
Майже 20 років він працював на залізниці, а згодом змінив цивільну професію на військову службу. Василь свідомо залишив звичне життя, щоб захищати Україну та майбутнє своїх дітей.
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
Читайте також:
