Богдан ЛОГВИНЕНКО: «Наші поїздки – це не "тури-путівки", це справжні мандри й пригоди»

 

Журналіст, промоутер і арт-менеджер Богдан Логвиненко побував у 36 країнах світу. Це не були подорожі за принципом «all inclusive». Де автостопом, де пішки, нічліг, де випаде, – так Богдан пройшов всю Україну, автостопом подорожував Росією, Францією, Грузією, Албанією, Малайзією – список довгий.

Півроку тому Богдан попрощався з польським Познанем, де прожив кілька років, працюючи в галузі арт-менеджменту, і вирушив у Малайзію, де живе дотепер, займаючись екстремальним, а не «матрацним» туризмом.

Ми подумали собі: а чому б і не поїхати до Малайзії, і поговорили з Богданом на цю тему й про подорожі взагалі.

 

 

– Що тебе тягне в різні кутки планети? Ти залежний від адреналіну, це пошуки себе і свого місця в світі, чи, може, в тебе в роду цигани були?

Та це ж цікаво – сів і поїхав кудись. Є в цьому якийсь глибокий екзистенційний сенс. Навіть коли їси шашлик із крокодила, в цьому ж теж є якийсь сенс. Отак якось з'їси крокодила, собаку чи восьминога на базарі, а тоді думаєш собі: то було моє, отже, я себе знайшов. Не шукав, але знайшов. Насправді, в усіх куточках світу я постійно зустрічаю не циганів. Зі Східної Європи це здебільшого поляки і чехи, і практично ніколи не зустрічаю росіян чи українців. Це я натякнув на свої корені в ЄС, може, єврокомісари прочитають цю розмову і дадуть мені якийсь добрий паспорт (сміється).

 

– І як смакує шашлик із крокодила?

Як великі крокодилячі сльози Едуарда Успенського, батька крокодила Гени: гострий, як лезо, і прісний, як виноград. В мене взагалі не дуже зі смаком, насправді.

 

– Тобто така річ, як екзотична їжа національних кухонь, тобі чужа? Що ж тебе приваблює в подорожах найбільше?

Найбільше мене цікавлять люди. Вони скрізь різні. Я кайфував від людей, їздячи спершу всією Україною. Я не дуже люблю говорити, можу час від часу щось написати, але найбільша приємність для мене – слухати.

Історії українців переважно про те, хто кого і як надурив, кинув, зрадив, образив. Єдина різниця в тому, що на Заході це більш оптимістичні розповіді, а на Сході і Півдні це передсуїцидальні зізнання. В Росії, наприклад, незалежно від того, який регіон - Башкортостан, Пермський край чи Підмосков'я, це будуть міжнародні дипломатичні роздуми на тему імперіалізму, а в Європі вже не все так однозначно. У кожній країні і в регіонах - свої історії, інші люди, безліч зацікавлень, розмови про спільну музику і кіно, літературу і філософію - це я знову натякаю на свою причетність до Великої європейської унії. В Грузії - розмови про історію і кухню. В Туреччині спершу ми обмінюємось контактами у Фейсбуці, а потім знайомимось. В Індонезії все взагалі дуже непередбачувано: в одному регіоні шахтарі мають по 3-4 тисячі доларів зарплати, а за 10 кілометрів племена з луками, стрілами і каменями закидають офіс національного парку - з такими вже важче спілкуватись.

 

– Де найбільш небезпечно?

На півдні Франції і в деяких регіонах Росії. Довбані расистські кримінальні країни. В Дагестані. Там закон кинджала. Племена в Індонезії більш цивілізовані. Вони бідніші, виглядають страшніше і їдять сире м'ясо, але в них більш людяні відносини. Ще дуже непевно в Красному Лучі і Антрациті. Згадую всі ці місця з великою надією більше там не опинитися. Хоча на південь Франції я потрапив у дуже неспокійний час, але, судячи з новин, там і далі не все окей. З людьми порозумітися там було найважче. Всі бояться, араби злі і агресивні. Найбезпечніші місця, в яких я був, - це Грузія, велика частина Польщі, Албанія, Білорусь, більша частина Індонезії, Малайзія. Але тут все дуже двозначно. Я впевнений, що якщо їхати у дорогі готелі Франції і Росії, орендувати авто чи приватний літак, з вами нічого не трапиться, майже скрізь буде безпечно. І навпаки - в бідних країнах, на кшталт тої ж Грузії чи Албанії, вже буде не так безпечно "при баблі". Але якщо ви спускаєтесь до низів, які є, насправді, обличчям нації, відображенням звичаєвих традицій, мовних особливостей і простих історій життя, - впевнений, що наш досвід збігатиметься.

 

– Що таке проект «I Love Asia»? Розкажи детальніше – так, аби вже завтра з Франківська до вас почали звертатись з бажанням співпрацювати.

Я насправді зараз відкриваю свою тему – це об'єднання більше, ніж «I Love Asia», і ми скоро вже її презентуємо. Воно називається "Служба пригод" – і це об'єднання експертів з всього світу. Ми починаємо з Європи, Азії і Америки, але вже дуже скоро з'явиться Африка. "Служба пригод" (prygody.com.ua) – це об'єднання експертів-мандрівників. Насправді, це спільнота друзів, дуже різних, але надзвичайно цікавих і харизматичних особистостей, які знаються на певних цікавих регіонах світу.

Мій регіон – Південно-Східна Азія і Східна Європа, але я планую розширити власну географію, як тільки ті комісари мене нарешті почують і будь-який, ну хоча б дипломатичний, паспорт видадуть. Наші поїздки – це не "тури-путівки", це справжні мандри й пригоди, кожен у них отримує свій персональний досвід. Ми збираємо групи мандрівників на певні маршрути або розробляємо індивідуальний маршрут. У наших поїздках люди живуть на деревах у Лаосі, тиждень перебувають на острові з джунглями і скелями без будь-якого зв'язку, електрики і інших благ цивілізації. Ми не тримаємо офісу і не маємо витрат на рекламу. Ми взагалі не живемо в Україні, це дорого! Наше об'єднання - це як лоу-кост авіалінії. Всі роблять замовлення через кнопку на сайті. Люди до нас приходять з Фейсбуку, сарафанного радіо, і це набирає обертів без будь-якого промо. Тому зі мною їздять індонезійці Індонезією, з гідом Катею у Шрі-Ланку їздять індуси і непальці. Для них це дешево, це дешевше, ніж їхні місцеві туристичні агенції.

 

– Якщо я завтра захочу поїхати в ту ж Малайзію, що я повинен зробити? Що гарантуєте ви, про що я сам повинен подбати, на яку суму розраховувати і яку подорож ти мені запропонуєш?

Завтра не вийде, на цей рік у нас вже немає місць. Є групи з чітко прописаним маршрутом. Ціни – це теж іноді конструктор: є дешеві перельоти – в Індію і Шрі Ланку за 500-600 доларів в обидва боки, в Малайзію – 700-900, але якщо летіти лише з одною пересадкою, то сам переліт може вже бути 1300. Подорож на три тижні в Індонезію із щоденними переїздами, відвідинами храмів, вулканів, островів, чотирма внутрішніми перельотами, десятком переплавів на великих і маленьких човнах, частковою їжею і повністю забезпеченим проживанням - це приблизно 1300 доларів. Але я насправді нічого не продаю і навіть рідко рекламую свої групи, на них і так немає місць.

 

– Насамкінець, ти якось говорив про концепцію зайвих речей. В чому суть?

Кілька років тому я переглянув популярну тоді в «LJ» передачу про львівських рагулів, і от там була одна фраза, з якої я дуже довго сміявся. Ця фраза просто не давала мені спокою –"лишні речі зайві". Вона настільки неперевершена, ця фраза, що я довго не міг викинути її з голови, і хоч, напевно, так жодного разу її не озвучив, але, тим не менше, вона залишилась десь глибоко в мені сидіти.

Пам'ятаю, десь тоді я переїжджав з одної київської квартири на іншу і збирав речі – виявилось, що треба замовляти велику "газель", для того щоб ці всі речі перевезти. Я, звичайно, їх всі перевіз, але потім більшість із них просто викинув, а що пошкодував – завіз до мами і запхнув у свою стару шафу. Потім знову переїзд – і вже довелося брати невелику машину, а тоді ще один – того разу вже з країни в країну, з України в Польщу, тоді я просто спакував два рюкзаки на 70 і 30 літрів і переїхав автостопом.

Тепер у мене немає майже нічого, ніяких речей, ніякої прив'язаності, жодних сувенірів, жодних баночок і пасочок, статуеток і грамот, я роздав більшу частину своїх книжок і зараз, купуючи книгу і прочитуючи її, просто віддаю її комусь читати далі. Мені достатньо одного рюкзака, недавно я купив другий, аби не ходити з великим по місту, все, що в мене залишилося, - це звичайні речі: засоби зв'язку, гігієни, обігріву, медичні засоби, і більше нічого немає. Я інколи заходжу в супермаркет, і мене просто вражає, скільки там усього, скільки непотрібних речей, які треба проходити, аби дістатися до їжі. В мене весь цей непотріб не викликає жодних емоцій, я не зупиняюсь, аби роздивитися його, мене нічого не зацікавлює - я купую тільки їжу і книжки, інколи одяг, якщо старий псується. Буває я кілька днів поспіль сплю на відкритому повітрі і кожні кілька днів переїжджаю з місця на місце. Люди, з якими я спілкуюсь, не вимагають жодної прив'язаності – від найвіддаленіших до найближчих стосунків, навіть ті, хто може про мене сказати: «Та я знаю його, як ніхто інший!». Це просто спалахи відвертості, любові, ніжності, але з усіма я залишаюсь завжди на відстані. Ми не зідзвонюємося щодня і навіть щотижня, не переписуємося, тільки коли в мене з'являється час, я пишу, читаю, телефоную, відправляю листівки. Це дуже серйозна зміна сприйняття світу, це стан, в якому можеш сконцентруватися на чомусь або на комусь, не думаючи ні про що, не думаючи про жодні обставини і речі, які нас стримують, про людей, які безпідставно вимагають нашої уваги. Це відчуття, що ти можеш відірватися від землі у стрибку, маючи за плечима усі необхідні для життя речі. В Джакарті мене дуже приємний чоловік запросив на виставку картин і почав мене переконувати їх придбати. «Але я не можу їх купити, - сказав я йому, - вони дуже гарні, правда, але в мене немає дому». «В тебе немає дому? З тобою все нормально? Але ж ти подорожуєш?» - здивувався він. «Так, я подорожую, постійно переїжджаю з місця на місце і мені просто не потрібен дім, розумієш?» - «Не розумію», - сказав він, і я продовжив розглядати картини в тиші. І от я нещодавно подумав: а все-таки дуже хороша ця фраза, яка колись в'їлась мені у мозок, – «Лишні речі зайві». Одна фраза – як весь цей текст. У тексті так багато літер, а там три слова, і все зрозуміло.

Розмовляв Влад ТРЕБУНЯ,

Галицький кореспондент


02.11.2013 1638 0
Коментарі (0)

30.06.2025
Тетяна Ткаченко

Про актуальність проблеми больового синдрому в периопераційному періоді журналістці Фіртки розповів завідувач кафедри анестезіології та інтенсивної терапії Івано-Франківського національного медичного університету, професор Іван Тітов.  

1120
26.06.2025
Олег Головенський

Фіртка вже проаналізувала декларації нардепів, керівників рад, ОВА та голів громад Прикарпаття за 2024 рік. Сьогодні — фінальна частина: декларації керівників правоохоронних органів області.

2821
24.06.2025
Павло Мінка

19 червня 2025 року Івано-Франківська обласна прокуратура повідомила: судитимуть організатора злочинної групи торговців бурштином.

986
21.06.2025
Діана Струк

Нікіта Тітов — художник, плакатист, ілюстратор. Ще кілька десятиліть тому він називав себе «ватніком», а сьогодні його роботи — символи українського спротиву. Його плакати надихають, підтримують і попереджають: Україна — сильна, і вона не зламається.

1043
19.06.2025
Катерина Гришко

На початку червня 2025 року провели тендерні конкурси на роботи в навчальних закладах на суму майже 40 мільйонів гривень. Фірми відомі та мають кримінальні справи.  

1057 3
16.06.2025
Вікторія Матіїв

Журналістка Фіртки поспілкувалася з керівником Івано-Франківського театру Ростиславом Держипільським, щоб дізнатися, як театр живе і працює під час війни, як народжуються нові вистави, які міжнародні проєкти підтримують українське мистецтво, а також про виклики сучасності і непересічну силу мистецтва в непростий час.

3124 3

Тема про заборону абортів, яку вчора запустила Івано-Франківська міськрада, не «від добра» і, звісно, «для піару». Якщо «піаром» вважати висловлення консервативної правої традиціоналістської політичної позиції.

913

Ніколи ідіотизм не стає більш очевидним, як у момент, коли починають його зводити у абсолют великі писарі сентиментально-переконливих текстів у редакційних кімнатах центрів, які «творять думки».

784

Глибше за інших пірнули гностики перших століть християнської ери. Вони дійшли принципового висновку: таємниця часу сусідить з таємницею Бога. Сусідить так близько, так щільно й невіддільно, що її пізнання майже напевно відкриває браму Творця, як найбільшої з таємниць.

372

Світ змінився до невпізнаваності зі стрімким розвитком технологій ми наче живемо у майбутньому. І водночас існують традиції, яким сотні років. Одна з таких  релігійних традицій — це шанування мощей святих у християнстві.

1098
30.06.2025

Замість обмежень, радять зважати на контекст, баланс у раціоні та якість продуктів.  

160
26.06.2025

Мер зазначив, що це приватний бізнес, а тому місто не видає земельні ділянки чи майно для таких закладів.

2352
19.06.2025

Станом на 1 червня 2025 року на Івано-Франківщині зареєстрували 901 фермерське господарство. Загальна площа сільськогосподарських угідь у їх власності та користуванні становить 40 тисяч гектарів.  

1155
27.06.2025

Сьогодні, 27 червня, віряни відзначають свято Найсолодшого Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа – Людинолюбця.  

457
24.06.2025

Один чоловік ходив по окрузі, проклинаючи священика та розповсюджуючи про нього по всій парафії брехливі, злісні чутки.

15076
20.06.2025

Священник розповів про ставлення Церкви до дошлюбних статевих стосунків. 

7388
16.06.2025

У селі Гошів, що на Івано-Франківщині, на Ясній Горі розташований монастир Чину святого Василія Великого. Зокрема, на дзвіниці Гошівського монастиря знаходиться один з чотирьох карильйонів України.  

821
26.06.2025

Роботи Нікіти Тітова стали символами українського спротиву. Його плакати підтримують, надихають і говорять мовою, яка зрозуміла кожному. Та попри публічне визнання, автор часто стикається з піратством власних робіт.  

386
26.06.2025

Рішення саміту НАТО, ухвалене у Гаазі за підтримки президента США Дональда Трампа, підтверджує статус росії як спільної загрози для всього Альянсу.  

296
23.06.2025

Прем’єр-міністр Британії Кір Стармер заявив, що ядерна програма Ірану — серйозна загроза, а США вжили заходів для усунення цієї загрози.  

383
19.06.2025

Депутати Верховної ради України 18 червня 2025 року підтримали в цілому законопроєкт № 11469 про множинне громадянство.   

664
18.06.2025

Україна готується до виборів після завершення воєнного стану, але це будуть не звичайні, а унікальні вибори, які потребуватимуть окремого закону.  

1116