Антикілер (із днів прози)

Вона ненавиділа його ніжно, по частинках. Із отими парфумами з надписом «Версачі», новим костюмом, дводенною небритістю. Та ні, пахнув він шикарно. Як злочинець, якого постійно хочеться. Як фольга від йогурту, яку кортить облизати. Він – її алкоголь. Розуміла, що вистачить, треба зупинятися, проте ще ковточок.. Ще дотик, ще один його жарт, ще один обійм…

На кухні закипів чайник. Ні, таку каву він не пив. Вона розкрила пакетик, висипала порошок, залила водою. Ковтнула. Кип’яток обпік її язик. Так само, як і він цієї ночі.  Еспрессо-ніч. Знову ковток. Знову гаряче. Як він може пити таку гарячу каву? Вона старанно вибирає з круасану шоколад, рештки відправляє у смітник. Він відправив її на кухню мити посуд. Занадто багато енергії… А він ось так її використовує.

Вчорашній затишний італійський ресторанчик у середмісті. Так, соус до лосося був неповторний. У неї на губах дотепер цей післяприсмак. Спогади окутують… І їй хочеться скупатися у них повністю, закривши очі на передостанньому сидінні. І домріювати. І нехай її посмішка дивує, проте вона щаслива. Ці феромони розлітаються у повітрі, як сигаретний дим. До речі, він би мав ним пахнути. Вона очікувала почути цей запах. Проте упаковки сигарет у їхній квартирі не було. Дивні паралелі. Він би мав курити. Але пахне лише отими парфумами з надписом на флаконі: «Версачі».

Він надивився мультфільмів і активно моніторить щоранку «Українську правду». А ще дозволяє читати переписки з іншими. Вона його не ревнує. Байдуже. Він і так не її. Він прототип більшості з тієї книги. Він нічий, як і вона. Проте вони змушують один одного посміхатися. І він, з такого дорослого і публічного, якого знає Гугл, перетворюється на милого і доброго, який сипле анекдотами. І час від часу він дивується їй: «Як, ти не знаєш, хто це?». А навіщо їй знати… І так все обдумано.

Він не мав звички будити її поцілунками. Лише обіймами. А потім зізнавався, що страшенно голодний. Тоді вона вирушала на кухню. Оливки, сир, огірок, трішки перцю, солі. П’ять яєць на омлет. Червона риба, мультивітамінний сік. Знову кипить чайник. Але кави вона не питиме. Завтра, у «Дзизі», він знову замовить еспрессо, а вона амерікано.

Сьогодні так добре спалося…. Лише зранку ледь відчувався закладений носик після вчорашніх сліз. Він уже тихенько сопів прийшла з кухні. Спершу він намагався заспокоїти її, проте промовистим жестом пальця вона відправила його геть. Пішов. Проте вернувся і майже на руках заніс її у ліжко. Обійняв. Вона посиділа мовчки пару хвилин і вернулася на кухню. Не знала, чого плакала. Не в ньому причина, не в ній. Проте стало легше. Ні, погано їй не було… Можливо, так її організм відреагував на зміни. Хоча вона не змінилася. Така ж мила, така ж енергійна. Проте з ним вона перестала вживати фразу: «Не треба, я сама». Не посміла б. З ним їй не хотілося бути за щось відповідальною. Він вирішував, де вони обідають, снідають, вечеряють. Хто першим іде в душ, коли переходити дорогу. Він відкривав перед нею, за всіма правилами, двері, подавав і знімав плащ. Він знав, коли вона має прасувати його сорочку.

Його пульс  90. Не знайшовши на мобільному секундомірів, вона вмикає диктофон. Червона кнопка показує, що запис розпочато. Його пульс чіткий, добре прослуховується. Проте 90 до кави – трішки забагато. На екрані транслюють німе, старе, проте якесь смішне кіно. І все-таки він більше хороший, ніж поганий. Досліджуваний нею об’єкт теж з цим погоджується.

Вона була про нього гіршої думки. А тепер просто посміхалася, лежачи на його грудях. Вона нарешті дізналася про колір його очей. Вдихала запах… Вона з ним все уявляла зовсім по-іншому. Проте такий варіант також був майже ідеальним. Вона якась занадто незіпсована для нього. Напевно… Хоча їй не відомо, що він про неї думає.

Ще сонний, він також посміхався. Надто ніжно, не притаманно йому. Хоча, зрештою, хто вона така, щоб знати, який він справжній. Вони бачили один одного вживу вдруге… Проміжку між першим і другим разом було достатньо для розуміння певних речей. Вона не знала, що їх пов'язувало. Та і чи пов'язувало. Просто так мало статися.

Він вміє бути смішним. А потім дорослим. Таким, як на роботі. А ще він багато говорить. Це так мило... Спочатку їй хотілося закрити долонею його балакучий рот, проте згодом навчилася слухати. Звикла його слухати. А потім дзвінко-дзвінко і щиро сміялася. Вона постійно слухала про його подруг по ліжку. Деяких вона знала, про інших здогадувалась. Він показував їхні фото, згадував. А вона розуміла: поки не ревнує, доти жива. Та і не ревнувалося якось. Саме тут, саме зараз він з нею. Цього більше, ніж достатньо. А завтра, через день, через два буде інша, але то вже її не цікавить.

Весняна погода сипле в лице дощем. Таке враження, що вітер поховався біля поворотів  і нападає у невеличких вуличках. Вона тримає його за руку обидвома своїми руками, ніби захищаючись від вітру. Дванадцятисантиметрові  шпильки  стукають по бруківці. По дорозі їм зустрічаються двоє кумедних дівчат, які гасають одна за одною і знімають все це на камеру. Він зацікавлено споглядає за ними. Пішохідний перехід. Оперний.

Вони стояли удвох на зупинці. Знову дув холодний вітер. Вона ховалася від цього морозяного душу за його плечі. Знову посміхалася. Вони поводились, як діти. Час від часу вона нагадувала про пристойну поведінку, проте сама з таким же успіхом про неї забувала. Її маршрутне таксі під'їхало, щойно вони прийшли. Номер 31. Посміхнулася. І сказала, що чекатиме наступну. Так пройшло півгодини.

На її мізинці - якесь кумедне дитяче колечко з кіндер-сюрприза. Дівчина, яка сидить у автобусі поряд, здивовано споглядає то на неї, то на зелене пластмасове колечко. Подумаєш...  Це перестало її цікавити. Життя занадто коротке, щоб підлаштовуватись під чужі правила.

Весь її теплий одяг залишився вдома. А тепер і всі теплі спогади залишалися у цьому місті. Тільки пульс швидкий-швидкий. Серце працює у два рази швидше. Це її плата. А ще він знає занадто багато таємниць. Її особистого. Проте все це залишиться там, неподалік Оперного.

Не вбита. Не поранена. Лише тепер вона зрозуміла, що ідеальний варіант – помічниця кілера. Він попереджав про небезпеку. Вона і не збирається закохуватись. Тільки допомагатиме йому вбивати. В результаті лише вона одна залишиться живою. 


24.09.2022
Уляна Мокринчук

Фіртка поспілкувалась із психологинею Валерією Худзіцькою та дізналась, як продовжувати або почати працювати під час війни, не травмуючи себе.

281
20.09.2022
Тіна Любчик

Фіртка поспілкувалася з отцем Йосафатом Бойком, настоятелем парафії Святих Кирила і Методія в Крихівцях, про досвід волонтерства та благодійності у час війни.

934
16.09.2022
Тетяна Дармограй

Іванофранківець на фронті не вперше. «Шериф» захищав Україну від російської орди ще у 2014 році, коли окупанти вторглися на територію українського Донбасу. Тепер його бригада знову зупиняє російську армію на сході України.

2324
12.09.2022
Тетяна Дармограй

Фіртка поспілкувалась з головною психологинею благодійного фонду «Діти Героїв», що опікується дітьми, які втратили одного або обох батьків під час війни, Мартою Білик про те, як розмовляти про війну та її наслідки, не травмувавши.

855
07.09.2022
Андрій Левкович

Давні греки мислили час в багатьох іпостасях (як лінійний, циклічний, миттєвий…), головні з яких дві – час, як черга слідування подій і час невловної миті змін.

1068
31.08.2022
Тіна Любчик

Журналістка Фіртки дізналась у Миколи Рожка, ректора Івано-Франківського національного медичного університету, наскільки заклад готовий до нового навчального року та як готуватимуть майбутніх медиків.    

2083

З 1 по 5 вересня на Запорізькій АЕС працювала місія МАГАТЕ. За результатами свого візиту вони представили звіт з фактами та рекомендаціями.

820

Татуювання на тілі людини явище не нове, і в сучасному світі доволі поширене, лише у нашому суспільстві до нього ставились і здається ставляться доволі стримано. До малюнків на тілі відносяться по-різному: хтось ними захоплюється,  а хтось подекуди

1357 1

Вважаю, що некоректно визначати, що церква продукує забобони. Кредо віри визначає «Вірую в єдину святу .. церкву», то ж святість і забобони несумісні.

1596

На щастя, переважна більшість держав світу розуміє справжню ситуацію в російсько-українській війні. Хто на кого напав, хто обороняє по праву свою територію, і де тут світла й темна сторона. Але в міжнародному праві та відносинах самого розуміння мало.

1717
24.09.2022

В області розпочали сівбу озимих зернових культур.  

237
18.09.2022

Аби на власні очі побачити, що навіть попри війну в Україні, підприємці не лише працюють, а й заробляють і дають роботу місцевим.

444
07.09.2022

Від жовтня в Україні знизяться ціни на гречку. Наразі аграрії вже зібрали 20 тисяч тонн гречаної крупи.

761
24.09.2022

Відомо, що на рештках костелу почали зводити дерев'яну будівлю у 1900 році. Відтоді 36 років у ній молилися жителі двох сіл — Креховичів і Брошнів-Осади.

478
18.09.2022

Депутати Івано-Франківської облради просять керівництво держави заборонити Українську православну церкву Московського патріархату в країні, ініціювати розслідування її діяльності та покарати винних за колабораціонізм.

420
12.09.2022

Зокрема, віряни молитимуться за мир в Україні, припинення війни та за всіх військових.  

630
02.09.2022

Кожного дня у соціальних мережах отець Іван Гнатюк проводить молитву онлайн, відповідає на запитання, дає поради.

1143
26.09.2022

Це вже другий фільм режисера та кінокомпанії. Якщо першим фільмом в українському прокаті була новорічна кінокомедія «Все буде Ок!», то «Патерн» знятий в жанрі конспірологічного трилера.  

117
24.09.2022

Крім того, він наголосив, що світ "абсолютно справедливо" відреагує на так звані "референдуми", які окупаційна влада намагається зараз провести в Криму та в інших частинах України, які вона "поки контролює".

212
18.09.2022

Окрім того, керівництво Збройних сил наголосило, що «керується принципом єдиноначальності» і «не допускає всередині військового колективу розколів».

354
12.09.2022

Восьмого вересня на 97-му році життя померла королева Великої Британії Єлизавета ІІ.

755
07.09.2022

Співрозмовники приділили увагу безпековим гарантіям та обговорили участь Великої Британії у відбудові України.

693