Майдан має високий моральний дух і апелює до честі та достоїнства кожного. Влада аморальна, чинить провокації та здійснює силовий тиск на Майдан. Такий Майдан за умов його мирного зібрання не здолає таку владу.
Аморальна влада це влада, яка питання моралі не має за будь-яку цінність. Влада не завжди буває аморальною, бо повсякчас не завжди займається політикою. Влада у питаннях загальної орієнтації, геополітичного вибору країни, ставлення до подій чи вчинків під час вирішальних процесів (війна, революція і т.д.) завжди враховує чи принаймні позірно проголошує врахування цінностей. Влада у публічних зверненнях до народу у оцінках контраверсійних дій прибічників та опонентів завжди зобов'язана демонструвати ціннісні аспекти аргументації.
Коли влада перестає навіть демонструвати моральні аспекти аргументації, настає те, що у злочинному світі називається "беспредєл". "Беспредєл" це діяння, яке не ґрунтується на жодній етиці, зокрема навіть на етиці "злодіїв у законі", тобто на так званих "поняттях". Коли влада, позірно засуджуючи дії по кривавому розгону Майдану з 29 на 30 листопада, знову влаштувала силове протистояння 11 грудня, стало зрозуміло, що ця влада аморальна.
Аморальним є продаж частин суверенітету країни за тактичну вигоду поточного моменту, бо це діяння супроти загального блага. Тобто суверенітетом не можна торгувати, бо він належить всьому народу, а не владі та близьким до неї бізнес-кланам. Перспективою не можна торгувати, бо вона належить наступним поколінням. Незалежність не можна продавати, бо рабство створює ситуацію суцільної аморальності.
Аморальну владу немає сенсу совістити, як це робить група "1 грудня". Аморальна влада не піддається закликам до совісті. В фільмі "17 миттєвостей весни" Ростислав Плятт словами героя Пастора Шлаг говорить, що не можна проекціювати притчу про совість ("Хто вдарить тебе по правій щоці, підстав йому й ліву" (Матвія 5:39)) на ситуацію, де совість не є мірилом.
Аморальна влада не підлягає деморалізації. Будь-який торгаш деморалізований в самій основі – єдине, що управляє його мотивацією це можлива вигода чи втрачена вигода. Це іноді важко зрозуміти людям, які звикли до того, що якась мораль у людини має бути. Їм важко уявити, як це так, нема жодної моралі, а є тільки поточна вигода. Сподіватися на деморалізацію групи можна тільки тоді, коли у групи цієї є мораль, тобто є уява про загальне благо, про стратегічну перспективу, про цінності. Коли така уява відсутня, коли люди керуються торгашеськими підходами, їх деморалізація в принципі не можлива.
Аморальність є засадничою ознакою нинішніх силових органів української влади. Коли після 30 листопада почалася дискусія про те чи варто розпустити "Беркут", хтось з представників влади сказав, що такі підрозділи є в будь-якій країні і розпустивши їх, потім знову доведеться створювати. Так от – це не тільки не вся правда, це зовсім не контраргумент. Силові підрозділи повинні мати сильний моральний дух. Якщо такі підрозділи посилають на придушення власного народу, моральний дух або падає, або відсутній ще до цього.
Моральний дух таких підрозділів може падати чи підніматися, якщо він в принципі є. Спостерігаючи за діями "Беркуту" (особливо за тим, як вони всі скопом б'ють одного лежачого) і аналізуючи їх, можна дійти висновку, що аморальна влада підбирала специфічно аморальних людей для виконання дій зокрема по придушенню свого народу. Тому розпуск "Беркуту" повинен статися не з причини якихось протиправних дій – зрештою вони виконували наказ, і за це можна покарати тільки їх начальників.
Розпуск "Беркуту" має статися через аморальність його складу. Новий склад потрібно набирати за принципово новими критеріям, де б серед професійних вимог була також вимога дотримуватися людської моралі, а в професійних контрактах передбачалась заборона на застосування сили проти мирних масових зібрань громадян.
Аморальність це річ, яка так само заразна, як і будь-яка доволі сильна мораль. Для моральних людей деморалізація відбувається поступово. Яскраві ознаки деморалізації проявляються, коли люди починають виправдовувати свою аморальність аморальністю інших чи обставинами, що склалися. Моральна відповідальність всіх учасників влади чи тих, хто на неї сьогодні працює, однакова.
Водночас відчуття цієї моральної відповідальності може бути різним – сильним у моральних людей (вони готові на достойні вчинки) і слабким в уже деморалізованих людей (вони тільки пливуть за течією). Важко пояснити людині, чому аморально працювати на аморальну владу – у неї сім'я, діти, кар'єрні плани. Водночас рано чи пізно моральний вибір доведеться робити, навіть в ситуації моральної дезорієнтації. Таким людям можна порадити просте правило – коли не знаєш, як діяти, дій по совісті.
Аморальним для кожного є не тільки вибір проти тієї моралі, яку вважаєш позитивною та перспективною, аморальною є також відмова від вибору чи зволікання з вибором у вирішальний момент.
Сергій Дацюк, УП
